Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Всі перераховані методи припускають наявність зворотного зв’язку про успіхи та виконання військовослужбовцем своїх професійних обов’язків. Під впливом такого зворотного звязку військовослужбовці надалі будуть схильні докладати зусиль і багато працювати заради досягнення професійних успіхів. Оцінка старшим начальником бойових дій підлеглих значно впливає на

самооцінку не тільки офіцера, але і солдата, сержанта, під її впливом формується відчуття упевненості, що, у свою чергу, позитивно відбивається на боєздатності військовослужбовця і підвищує його професійні прагнення. Крім того, подібна оцінка професійних успіхів військовослужбовця сприяє формуванню його авторитету в колективі, створюючи сприятливу соціально-психологічну атмосферу для бойової діяльності. Оцінка повинна бути, перш за все, об’єктивною і відповідати заслугам, старанності військовослужбовця, адекватно відображати результати його бойової діяльності.

Психологічні дослідження дозволили визначити найбільш ефективні стратегії самовдосконалення військовослужбовців у процесі бойової діяльності.

Перша стратегія - вироблення чіткої системи вимог, що висуваються до військовослужбовця як військового професіонала. Вона, по-перше, дозволяє військовослужбовцям уникати виконання не властивих для службово-бойової діяльності обов'язків, що припиняє їх професійне й особисте зростання; по-друге, дає можливість скоректувати військовослужбовцям професійну самооцінку; по-третє, конкретні і чіткі вимоги у вигляді деякої еталонної моделі, ролевого очікування сприятимуть активізації роботи з самовдосконалення.

Друга стратегія припускає формування необхідних знань, умінь і навичок роботи з професійно-бойового самовдосконалення! Вибір цієї стратегії обумовлюється тим, що значна кількість військовослужбовців не знає психологічних механізмів рефлексивного мислення, змісту і логіки процесу професійного самовдосконалення, основних його методів і прийомів, а також не володіє досвідом вирішення завдань, що виникають у бойовій обстановці.

Третя стратегія - постійне визначення військовослужбовцям перспективних завдань, що ведуть до подальшого вдосконалення службово-бойової діяльності.

Четверта стратегія є створенням умов для розвитку у військовослужбовців самостійності і творчості в ході бойової діяльності. Прагнення військовослужбовців до професійного самовдосконалення і реалізації творчого потенціалу при вирішенні бойових завдань часто стикається з обмеженою мірою свободи в професійній діяльності, однотипністю вирішуваних завдань. У даному ключі представляється доцільним створення для військовослужбовців ситуацій вільного вибору, можливості відчути самостійність у професійній діяльності, оскільки відчуття постійної регламентації і контролю значно ослабляє інтерес військовослужбовців до процесу професійно-бойового самовдосконалення і з часом призводить до уникнення відповідальності і самостійного ухвалення рішень.

Система зовнішньої мотивації і стимулювання активності військовослужбовців складається з різних аспектів непрямого і прямого впливу на суб’єкт управління і припускає:

а) створення оптимальних умов проходження військової служби;

б) цілеспрямований виховний вплив;

в) систему заходів морального і матеріального стимулювання.

Процес мотивації поведінки військовослужбовців припускає

використання органами військового управління системи різних стимулів як матеріальних, так і моральних. За достатньо складних сучасних матеріально-економічних умов функціонування військової організації забезпечити своєчасну і достатньо високу оплату військової праці військовослужбовця не представляється можливим. Тому велике значення для нематеріального стимулювання набуває гнучка система пільг і заохочень військовослужбовців. Практика показує, що основними мотивуючими пільгами для військовослужбовців є:

а) навчання за рахунок військової організації;

б) надання короткострокових відпусток з виїздом на батьківщину;

в) заохочення військової праці і визнання його цінності для військової організації;

г) дружелюбність і довірливе ставлення до військовослужбовців з боку командирів;

д) надання творчої свободи при виконанні військово-службових завдань.

Перераховані вище стимули дозволяють зробити висновок, що через мотивацію військовослужбовців можна добитися значного зниження відхилень військовослужбовців у бою. При цьому необхідно враховувати наступні рекомендації:

по-перше, в умовах низького ступеня задоволення потреб за допомогою оплати військової праці для військовослужбовця природно виконувати свої військово-службові обов'язки заради задоволення вищих (психологічних) потреб: у визнанні, пошані, успіху тощо. Домінуючими стимулами в цьому випадку виступатимуть стимули моральні;