Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

- демонстративний (помилковий, розрахований “на переляк значущих осіб, що не передбачає зведення рахунків із життям).

Цей поділ доволі умовний, адже на війні будь-яка суїци-дальна поведінка містить у собі деякий демонстративний аспект, розрахований на підкреслення причини, що викликала його. Не випадково тут особливо чітко виділяються фази, що передують самому суїциду, — суїцидальні думки, суїцидальні настрої, суїцидальні наміри й ін., за якими суїцидальна поведінка може бути своєчасно виявлена командирами, військовими психологами і товаришами по службі.

Братання з противником є досить екзотичною формою відхилень бойової поведінки, що полягає в одиночному або масовому входженні в мирний контакт із противником. У явищі братання виявляються такі психологічні феномени, як:

- непомірна втома від війни і прагнення хоча б на короткий мас розслабитися;

- інтуїтивні дії протестного характеру, спрямовані проти непопулярної в солдатських масах війни;

- соціально-психологічне розшарування між командним і рядовим складом;

- вирішення побутових проблем (обмін предметами побуту, речами, сувенірами тощо, що отримати іншим способом солдатові украй скрутно);

- результати розкладаючої інформаційно-психологічної дії органів психологічної війни противника або внутрішніх політичних релігійних і інших сил що знаходяться в активній опозиції до війни, та ін. Особливо широке розповсюдження братання набуло в роки Першої світової війни 1914—1918 рр.

Сексуальне питання на війні здатне набувати особливо гострих рис і породжувати девіації у вигляді насильства над жіночою частиною населення (особливо на території противника), а також мужолозтво. Мужолозтво може застосовуватись у вигляді насильницького зниження статусу військовослужбовця “опускання” за дійсну або уявну провину (наприклад, відмова від участі в бойових діях).

Таким чином, поведінка людини на війні характеризується не тільки героїчними вчинками, що прославляють воїна, і самопожертвуванням, але і негативними проявами людської природи, проявами пороків виховання, деструктивним впливом соціальних і бойових ситуацій.

Знання видів і форм прояву девіацій дозволяє вести їх цілеспрямовану профілактику і викорінення.

Психологічний аналіз відхильної поведінки військовослужбовців в бою, дозволяє зробити висновок про те, що це негативне явище постійне присутнє в бойовій обстановці. Тому оперативна діагностика, попередження, профілактика і мінімізація відхилень у поведінці військовослужбовців в бойовій обстановці є одним з головних завдань.

У сучасній воєнно-науковій літературі існують різні підходи і підстави класифікації заходів і засобів запобігання та боротьби з відхиленнями в поведінці військовослужбовців. Такими підставами є: рівень, цілі і завдання їх застосування, масштаб розповсюдження, ступінь дії, суб’єкт і об'єкт управління тощо.

Управляти процесом мінімізації відхильної поведінки військовослужбовців в бою не означає поставити за мету формування ідеального типу військовослужбовця, який би за різних умов і за будь-яких обставин не здійснив відхилення. Здійснення управлінської дії на відхильну поведінку військовослужбовців має на меті цілеспрямовану дію органів військового управління на умови життєдіяльності військовослужбовців, їх ціннісні орієнтації, а також діяльність і поведінку.

Як свідчать дані військово-психологічного дослідження, проведеного російськими фахівцями, необхідність управління мінімізацією відхилень у поведінці військовослужбовців викликана, по-перше, загрозливими наслідками відхилень військовослужбовців у бою (зрив виконання бойового завдання, агресія з боку мирного населення), і, по-друге, його складним характером розвитку.

Аналіз відхильної поведінки військовослужбовців в бою свідчить про те, що це явище має достатньо виражений і складний характер розвитку. Воно визначене значною кількістю різних причин, обставин і чинників, що, у свою чергу, припускає комплексну і системну управлінську дію.

Можливість управління процесом мінімізації відхилень в поведінці військовослужбовців у рамках військової організації обумовлена:

а) наявністю штатних управлінських структур у Збройних ('плах;

б) значним числом наукових розробок в області управління соціально-психологічними процесами і явищами у Збройних (‘илах.

Збройні Сили представляють складну, багаторівневу систему і володіють значним організаційно-адміністративним потенціалом, який припускає наявність управлінських структур і кадрів, що виконують функції управління військовою організацією.