Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Стратегічним напрямом у боротьбі з відхиленнями в і юведінці військовослужбовців є мінімізація. Чому ж все-таки не можна иикорінити це негативне явище, що постійно присутнє в повсякденному житті діяльності військ? Обґрунтуванням зміни поглядів на проблему боротьби з явищем, що вивчається, повинні стати наступні наукові принципи:

по-перше, багато в чому соціально-психологічна природа цього явища до кінця не вивчена, і тому із стовідсотковою достовірністю припустити його розвиток неможливо;

по-друге, існуюча теорія гармонії соціально-психологічних систем дозволяє стверджувати, що в будь-якій соціально-психологічній системі є місце для 6-7% дисгармонії;

по-третє, загальним постулатом функціонування військової організації є утилітарне ставлення до дефектів: не їх заперечення, а використання для аналізу і виключення причин браку.

Аналіз ряду робіт військових вчених, присвячених проблемам управління негативними соціально-психологічними явищами і процесами у Збройних Силах, дозволяє зробити висновок про те, що концепція управлінської діяльності з попередження відхилень

у поведінці військовослужбовців досі не сформована. Існуючі підходи визначення суті і змісту діяльності органів військового управління, спрямовані на мінімізацію соціально-психологічного явища, що вивчається, недостатньо повно враховують особливості його розвитку в бойовій обстановці.

Враховуючи ці обставини, під управлінням процесом мінімізації відхильної поведінки військовослужбовців в бойовій обстановці розуміють цілеспрямовану діяльність органів військового управління, направлену на активну психологічний вплив на особу військовослужбовця в бойових умовах, який б перешкоджав здійсненню відхилень у поведінці, з метою зменшення його кількісних показників на користь виконання бойового завдання.

Проблеми, пов’язані з мінімізацією відхилень військовослужбовців у бою, диктують необхідність врахування органами військового управління мотиваційних критеріїв, направлених на формування позитивних мотивів військовослужбовців відносно виконання своїх службово-професійних обов’язків у бойовій обстановці. Як показують результати соціально-психологічних досліджень в області професійної мотивації, порушення військової дисципліни, здійснення злочинних відхилень багато в чому пов’язані з п несприятливою динамікою і спрямованістю.

Формування професійно спрямованої мотивації військовослужбовців проводиться за двома напрямами:

вдосконалення знань, навичок і умінь військовослужбовців відповідно до вимог, що пред'являються бойовою діяльністю;

- створення психологічних умов для підвищення самооцінки військовослужбовцями професійної (бойової) компетентності.

Здійснення першого напряму проводиться за допомогою методу професійного тренінгу. Основними його завданнями є наступні:

- формування окремих видів бойової діяльності;

- стимулювання умінь взаємодії з іншими людьми в ході бойової діяльності;

- формування прийомів володіння емоційними станами в бойовій обстановці.

Основними методами підвищення самооцінки військовослужбовцем професійних можливостей є, по-перше, демонстрація зразків для наслідування. Такими зразками є досвідчені, авторитетні, такі, що показують високі успіхи в бою військовослужбовці. Причому чим більше спільного у військовослужбовця і “моделі”, чим сильніше ідентифікація (ототожнення) з “моделлю”, тим

сильніше діє цей механізм. Спостерігаючи за моделлю , військовослужбовець бачить, що “модель” демонструє певний рівень бойової компетентності, певні знання, навички й уміння, і це забезпечує успіх у бою. Переконання військовослужбовця в гому, що і він володіє подібними якостями та не гірше підготовлений, збільшує його упевненість у своїх здібностях і є мотивуючим чинником.

По-друге, моделювання бойових ситуацій, показ військовослужбовцям прикладів наполегливості і стратегій подолання труднощів у бойовій обстановці. Цей метод припускав демонстрацію військовослужбовцям конкретних шляхів подолання професійних утруднень, стратегій професійного вдосконалення. Дієвим способом є розповідь досвідченого офіцера (учасника бойових дій) або досвідченого фахівця, що має бойовий досвід, про труднощі бойової обстановки і конкретні шляхи щодо їх подолання. Практика показує, що моделювання бойових ситуацій здійснює сильніший вплив на мотивацію бойової діяльності, ніж звичайна демонстрація професійних знань, умінь і навичок.

Однією з психологічних умов вдосконалення мотивації бойової діяльності військовослужбовців є розвиток мотивації професійного самовдосконалення. Ця робота має бути направлена на розвиток у військовослужбовців потреб у самовдосконаленні, свідомого зацікавленого ставлення до поглиблення своїх військово-професійних знань, вироблення навичок, умінь ведення бою.

В основі спонуки військовослужбовців до професійного самовдосконалення лежить усвідомлення суперечності між професійно-значущими якостями, що є у військовослужбовця, і вимогами військово-професійної діяльності. Тому доцільним представляється дати можливість військовослужбовцям переконатися в наявності розузгодження рівня їх підготовленості до бою і нових вимог бойової обстановки, а потім надати допомогу в усвідомленні своїх можливостей і виробити індивідуальну стратегію самовдосконалення в процесі професійно-бойової діяльності.