Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Прикмета - явище, випадок, який у народі, соціальній групі вважається передвістям чого-небудь. Радянський соціолог Е.С. Сенявська наводить одну з прикмет, що існувала в одному з розвідувальних батальйонів, що діяли в Афганістані. “Якщо поранений, що знаходиться в стані, напівнепритомності, доторкнеться до своїх геніталій, означає: напевно, помре”.

Ритуал - порядок обрядових дій, церемоніал. У бойовій обстановці багато воїнів здійснюють ритуали при підготовці до бою. При цьому строго відстежується порядок виконання дій з підготовки зброї, спорядження, екіпіровки до зайняття бойової позиції, наявність тих самих елементів обмундирування або спорядження, зокрема тих, що давно непридатні до вжитку (наприклад, витертий до дірок тільник і т. д.).

У бойовій обстановці військовослужбовці нерідко здійснюють за певним алгоритмом елементи ритуальної поведінки (усмішка, сміх, глузування з себе, наспівування пісень з “ритуального репертуару”).

Обряд - сукупність дій (встановлених звичаєм або ритуалом), в яких утілюються які-небудь релігійні уявлення, побутові традиції. Особливо чітко дотримуються на війні обряди прийому поповнення, убування у відпустку, прощання із загиблими товаришами й ін.

Табу - заборона (світського або релігійного характеру), що накладається на яку-небудь дію, слово, предмет, вживання або згадку що неминуче спричиняють соціальні або “релігійно-містичні” санкції у вигляді покарання, хвороби або смерті.

У роки Великої Вітчизняної війни деякі льотчики і танкісти прагнули не фотографуватися перед боєм і охоче робили це після того, як завдання було виконано. Такою ж поганою ознакою вважалося голитися перед боєм. Воїни-десантники в Афганістані, готуючись до бойових дії, строго дотримувалися табу на фотографування, підшивання підкомірців, написання листів додому, вважали неприпустимим напрошуватися на бойове завдання.

Фаталізм (від латин. /сТо/і? - фатальний,/ашт - фатум, доля) -уявлення про невідворотну зумовленість подій у світі; віра в без-особистісну долю (античний стоїцизм), в незмінне божественне призначення (особливо характерне для ісламу). Багато учасників бойових дій рятуються від травмуючих роздумів про майбутнє за допомогою віри у те, що все вирішує доля, яка надає людині лише один конкретний випадок, коли вона може загинути, в інших же випадках смерть обійде її стороною. Фаталізм на війні піднесений до рівня певного світогляду.

Е.С. Сенявська виділила і класифікувала марновірство і прикмети, що існували під час війни в Афганістані, запозичені з досвіду минулих війн, частково видозмінені й доповнені “саме афганськими”:

- система табу (заборон) на певні дії напередодні бойових операцій (не голитися, не надягати чисту білизну, не дарувати нікому своїх речей, не розмовляти на певні теми);

- виконання певних ритуалів після повернення з бойових операцій ( “повернувся в частину - подивись у дзеркало”);

- традиції і звичаї відносно загиблих (не позичати ліжко, не прибирати речі і фотографію протягом 40 днів, традиційний третій тост; не носити речі загиблого, нічого не брати з мертвих, не показувати на собі місце, куди ранили іншого, тощо);

- зберігання амулетів і талісманів (не обоє язково релігійних , тіволів, хоча часто талісманами служили ладанки і натільні хрестики);

- молитви (не обов’язково традиційні, часто - у кожного своя);

- колективні звички, вироблені за принципом доцільності і надалі закріплені традиціями бойового підрозділу;

- додання яким-небудь (як правило, що виходить за рамки статутів і інструкцій) раціональніш діям додаткового містичного навантаження, обґрунтування;

- традиції, властиві певному військовому колективу, часто пов’язані із

військовою спеціальністю.______

Значущими механізмами регуляції поведінки учасників бойових дій є міфи і символи. Міф (від грец. туї кок — переказ, оповідь) - оповідання про богів, духів, обожнюваних героїв і першопредках, що виникло в первісному суспільстві. У них переплетені ранні елементи релігії, філософії, науки і мистецтва.

У бойовій обстановці вони можуть виникати як спонтанно і передаватися по каналах неофіційної комунікації (“солдатський телеграф”), так і цілеспрямовано формуватися органами психологічного забезпечення.

У військах деколи складається ціла система міфів. Вивчення показує, що до найбільш популярних тем міфів на війні відносяться наступні теми: