Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

3. Норма як відсутність неприпустимих відхилень від встановлених законом, суспільною і груповою мораллю схем, моделей, правил поведінки. Коли йдеться про девіації воєнного часу офіційно, то найчастіше як норма використовується цей, третій варіант.

Нормальною в бойовій обстановці вважається поведінка,

яка здійснюється в правовому просторі, орієнтована на основні етичні настанови воєнного часу, не вносить дезорганізацію у діяльність колективу і не ставить під загрозу життя і здоров'я самого суб'єкта поведінки і товаришів по службі.

Девіантна поведінка різноманітна, багатозначна. Залежно від того, які норми порушуються або не виконуються військовослужбовцем у воєнний час, його поведінка може кваліфікуватися як:

1) асоціальна поведінка, що пов'язана з невиконанням перш за все правових, моральних, культурних норм, але що не переступає межу закону. Дане визначення дуже тісно пов'язане з поняттям протиправної поведінки;

2) антисоціальна поведінка - це поведінка, що спрямована проти суспільства, його інтересів, грубо порушує його правові і моральні вимоги. Це поняття близько сходиться з поняттям делінквентної поведінки;

3) делінквентна поведінка — кримінальна, злочинна поведінка.

Девіантну поведінку необхідно чітко відмежовувати від

поведінки аномальної. Аномальна поведінка пов'язана з відхиленням від норми психічного здоров'я. Якщо психічно хвора людина найчастіше не усвідомлює можливі згубні наслідки своєї поведінки, то девіант у більшості випадків усвідомлює свої дії та їх можливі наслідки, але через різні причини (боязкості, байдужості, і юшуку особистої вигоди й ін.) здійснює девіантний вчинок.

Готовність людини до девіантних вчинків по-різному пояснюється представниками різних наукових традицій і шкіл у психологи. Представники біогенетичного підходу пояснюють її і іесприятливою спадковістю. Прихильники психоаналізу пов язують і іричини девіацій з дефектами раннього розвитку особи, апологети біхевіоризму - з недоліками соціального навчання. Швидше за все, в девіації виявляються як дефекти особистісного розвитку, так і помилки виховання, що поєднуються з несприятливою ситуацією.

Загальна класифікація девіацій воєнного часу, побудована на підставі їх спрямованості, може мати такий вигляд (схема 1).

З рисунка видно, що мають місце своєрідні групи девіантних вчинків, що переслідують різні цілі. Так, одні з них орієнтовані на отримання девіантами особистої вигоди у вигляді задоволення ідеологічних потреб, реалізації ідеологічних, етнічних і релігійних настанов, отримання матеріальної винагороди від противника, зміни в сприятливий бік умов свого існування, збереження життя й ін. До цієї групи девіацій можна віднести боязкість, зраду, добровільну здачу в полон, мародерство.

Схема 1Класифікація девіантної поведінки військовослужбовців в бойовій обстановці

ДЕВІАЦІЇ ВІЙСЬКОВОГО ЧАСУ
		' ___^
Спрямовані на отримання особистої вигоди:1.зрада;2.здача в полон супротивникові; З.боязкість;4.мародерство	Спрямовані на ухилення від бойових дій:1. боязкість;2. дезертирство;3. членоушкодження;4. симуляція;5. самогубство;6. пияцтво і наркотизм		Спрямовані на агресію:1. вбивство командирів і товаришів по службі;2. агресивна поведінка по відношенню до населення

Іншу групу відхилень складають вчинки, спрямовані на ухилення від участі в бойових діях з метою збереження життя, здоров’я, за ідеологічними, релігійними та іншими міркуваннями. Це, перш за все, дезертирство, симуляція нездатності участі в бою, скалічення членів, пияцтво, наркотизм і самогубство.

У третю групу включені девіації, пов'язайі з агресивними проявами особи і спрямовані на вирішення тих або інших особистісних проблем за допомогою насильства над місцевім населенням, вбивства товаришів по службі і командирів тощо.

Зрозуміло, що будь-яка класифікація має свої недоліки і обмеження, проте навіть просте перерахування цих психологічних феноменів відкриває командирам, військовим психологам цілий світ психологічного життя армії в бойовій обстановці, указує напрями профілактичної і психокорекційної роботи.

Розглянемо докладніше основні види девіантної поведінки.

Боягузтво — поведінка, в процесі якої під впливом страху зневажаються як етичні, так і моральні норми, створюється загроза життю, соціальному статусу суб'єкта, активності або безпеки інших людей.

Боягузтво є незалежною девіацією, що виявляється в самостійному припиненні бойової активності і зайнятті безпечного укриття або залишенні поля бою. При цьому одним із психологічних механізмів реалізації поведінки виступає самозаспокоєння за типом: “Будь що буде, головне - вижити”. Боязкість може також бути причиною або фоном інших видів відхильної поведінки: дезертирства, самогубства, вбивства товаришів по службі і командирів тощо.

Боягузтво не тотожне страху. Страх на війні відчувають практично всі психічно здорові люди. Проте обставини бойової обстановки, бойове завдання, внутрішньогруповий розподіл бойових функцій, можливі трагічні наслідки й інше не дають учасникові бойових дій права підкорятися страху.

Боягуз же ігнорує решту всіх спонукань, своє минуле і майбутнє, долі товаришів по службі, результат бою і віддається страху до останку.