Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Спосіб маскування, при якому на маскований об’єкт наносяться плями, смуги різної форми і кольори, що змінюють його зовнішній вигляд і спотворюють контури, називається камуфляжем (від фр. -і (ітоц/іауе).

Розфарбовування середовища під колір маскованих об’єктів. V разі відсутності браку часу, виникнення достатньої кількості маскувальних засобів і необхідності розміщення військ на однотонній, специфічно забарвленій під колір бойової техніки, місцевості (наприклад, пустеля), можна маскувати бойові об'єкти шляхом забарвлення ділянок місцевості (тих, на яких розміщені об'єкти, і тих, на яких об'єктів немає).

Мімікрія - (від англ. тітісгу, від грец. тітікох - наслідувальний) у тварин і рослин один з видів протекційного забарвлення, форми і запаху, при якому тварина (рослина) схожа на предмети навколишнього середовища — рослини, на неїстівних або хижих і варин. У маскуванні - спосіб розфарбовування, конструктивних змін об’єкта, внаслідок яких він стає схожим на інші об’єкти, що не представляють інтересу для противника (наприклад, надання будівлі вигляду зруйнованого об’єкта).

2. Приховування об’єкта серед штучно створеної безлічі подібних, але не бойових, об’єктів. Тобто йдеться про створення деякої безлічі помилкових об’єктів, наявність яких утруднює противнику виявлення бойових об’єктів та їх знищення, а поразка всієї сукупності або неможлива, або безглузда.

Цей метод особливо широко застосовується при маскуванні великогабаритних цілей (бази, транспортні вузли, аеродроми, мости, переправи).

Для підвищення достовірності помилкових цілей необхідно вибрати місце розміщення справжньої бойової техніки, інженерних споруд і ретельно їх замаскувати, потім побудувати помилкові цілі і позначити їх “активність”. Це досягається за допомогою ведення артилерійського вогню окремими гарматами з хибних вогневих позицій, використання тракторів і іншої техніки для імітації шуму двигунів, брязкоту гусениць у місцях зосередження хибних танків поблизу від переднього краю, в хибних окопах повинні показуватися справжні солдати і вести вогонь.

Психологічним механізмом спрацьовування є така властивість сприйняття, як апперцепція, тобто залежність сприйняття об'єктів від минулого досвіду. Так, слухаючи роботу двигунів і брязкіт гусениць техніки, противник припускає, що йде переміщення танків, САУ й ін.

3. Створення звукового (шумового) хаосу. Шуми можуть використовуватися для маскування місцезнаходження військ, напряму їх переміщення. Так, записавши на плівку, наприклад, звуки техніки, що переміщається, і встановивши гучномовці так, щоб віщати у різних напрямах, можна ввести противника в оману щодо місця подій, що відбуваються.

4. Створення перешкод для сприйняття бойових об'єктів за допомогою масок (маскувальних мереж, екранів, кутових відбивачів, димів).

На думку китайських фахівців, наприклад, тільки використання димових завіс дозволяє досягти наступного результату: якщо прикривати димом ціль, то ефективність вогню знижується на 70-80%, а якщо димом засліпити противника, то ефективність його вогню може знизитися на 90%.

5. Тимчасове порушення роботи органів чуття противника і приладів спостереження, яке досягається за допомогою:

• засліплення за допомогою лазерної зброї, прожекторів і спеціальних пристроїв (особливо в нічний час), сльозогінпих газів тощо;

® оглушення за допомогою створення спеціальних звукових ефектів (наприклад, скидання з літаків бочок із спеціально виконаними отворами, використання сирен на літаках і оронетехніці та ін.);

® зниження нюху шляхом розповсюдження в місцях розташування розвідорганів і спостерігачів противника нестерпних запахів, що різко підвищують пороги чутливості, та ін.

Маскування запахом застосовується також для посилення зорових і слухових ілюзій (наприклад, програвання плівки із записом звуків техніки, що переміщується, поєднується з розпиванням поблизу оборони противника дизпалива).

Військова хитрість є системою заходів щодо цілеспрямованого нав’язування противнику помилкових уявлень про місце, час, масштабність і перспективи розвитку бойових дій і створення сприятливих умов для досягнення перемоги над ним. Вона ґрунтується на умінні створювати у ворога ілюзії мислення.

Враховуючи, що мислення осіб, які ухвалюють бойові рішення, іїсно пов'язано із сприйняттям бойової обстановки й аналогічно пов'язані ілюзії, що виявляються в цих пізнавальних процесах, то і військова хитрість безпосередньо пов'язана з маскуванням.

Фахівці виділяють дві основні форми військової хитрості -мрихованість і введення в оману. Прихованість вони розглядають як комплекс заходів щодо усунення або ослаблення ознак, що характеризують наявність, стан і діяльність військ.

Прихованість досягається, зокрема, і методами маскування. Разом з тим фахівці до способів її забезпечення відносять і такі “немаскувальні” заходи, як збереження в таємниці задумів, рішень і планів командування (шляхом обмеження джерел, через які може відбутися просочування інформації, шляхом проведення заходів, що попереджає цей витік), пильність військовослужбовців (загострене почуття відповідальності за збереження в таємниці секретних відомостей), дотримання дисципліни скритності (контроль виконання заходів маскування, порядку збереження в таємниці відомостей, що не підлягають розголошуванню).

Введення в оману трактується як нав'язування противнику помилкових уявлень про напрями розвитку і підготовки збройних сил, плани і наміри командування, про дійсне положення військ, їх забезпечення, характер, форми, способи й умови їхніх дій. Серед методів введення противника в оману є наступні: дезінформація (навмисне розповсюдження інформації про свої війська і наміри командування, що не відповідає дійсності), демонстрація й імітація діяльності військ, бойової техніки та озброєння (показ противнику помилкових положення, стану, намірів військ), а також деформація об'єктів з метою їх маскування. Способами розповсюдження дезінформації є: засоби зв'язку, радіомовлення, телебачення, друк, розповсюдження помилкових документів, розповсюдження чуток через місцеве населення, навмисне розповсюдження “таємниць” і ін.