Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Наприклад, для імітації бойових дій (висадка десанту, танковий бій) з метою спонукання противника до невигідного для нього перегрупування сил можуть використовуватися шуми, записані на плівку або імітовані спеціально виділеними силами і засобами. За допомогою розповсюдження запахів (наприклад, з використанням хлорованої води) може імітуватися застосування отруйних речовин.

Маскування і введення противника в оману однією з основних цілей передбачає раптовість. Раптовість, за деякими оцінками, тією чи іншою мірою була в основі досягнення перемоги в 65% боїв.

З психологічної точки зору раптовість - це настання очікуваної події в неочікувані терміни. Раптовість у певному відношенні відрізняється від несподіванки. Несподіванка має місце у тому випадку, коли противник зовсім не передбачав можливість настання події. Вона може досягатися або на самому початку війни, коли ознаки підготовки противника до неї були відсутні повністю, або коли противник здійснює абсолютно неймовірний маневр і завдає удару там і тоді, де і коли, за законами логіки, він завданий бути не повинен (скажімо, атомне бомбардування американцями Хіросіми і Нагасакі в 1945 р).

Раптовість же має місце тоді, коли противник очікує на бойову подію (напад, наступ і т.п.), але прораховується в термінах. З психологічної точки зору раптовість полягає в створенні у противника ілюзій антиципації. Антиципація -здатність суб єкта діяльності в тій або іншій формі передбачати розвиток подій і результатів.

Аналіз наукових джерел дозволяє виділити основні форми раптовості. До них відносяться:

- раптовість часу настання бойових подій;

- раптовість місця настання бойової події;

- раптовість сили й інтенсивності бойової події, що відбулась;

- раптовість виду події і способу її настання;

- раптовість поєднання подій;

- раптовість характеру власної реакції на подію, що відбулася;

- раптовість наслідків від події, що відбулася.

Особливо хорошим підґрунтям для раптовості дій противника с шаблонність мислення командирів і діяльності штабів з планування бойових дій, прихильність тим самим схемам дій військ, наявність у командирів сталого способу реагування на стандартні ситуації в бойовій обстановці.

Таким чином, маскування, введення противника в оману й раптовість - атрибути сучасних війн. Знання їх феноменології, психологічних механізмів і основних форм необхідне:

командирам і штабам, щоб планувати бойові дії, передбачати і виявляти їх використання ворогом;

командирам і фахівцям по роботі з особовим складом для того, щоб здійснювати цілеспрямовану психологічну підготовку офіцерів і солдатів для практичного використання їх ефектів і протистояння хитрості противника.

Марновірство (букв. - суєтне, марне, тобто помилкове) -вірування, якому протиставляється дійсна віра, що формулюється у віровченнях розвинених релігій. З раціоналістичної точки зору всяка віра у надприродні явища.

Разом з тим марновірство — забобон, через який багато що з чого, що відбувається, представляється проявом надприродних сил, ознакою майбутнього. Деякі психологи вважають, що за своїм психологічним механізмом марновірство близьке до неврозу нав'язливих станів. Той факт, що з нав'язливими станами боротися шляхом переконання марно, пояснює високу живучість марновірств, навіть тих, які суперечать світогляду людей (наприклад, атеїстів). Інші фахівці ототожнюють марновірства із забобонами.

Дуже чітко й образно помітив природу марновірства Спіноза. Він підкреслював: “...Страх є причина, завдяки якій марновірство виникає, зберігається і підтримується”.

У зв'язку з цим представляється вірнішим виділити марновірство в самостійне явище, класифікаційно розмістивши його між забобонами, з одного боку, і неврозом нав’язливих станів з іншого.