Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Воєнно-польовий побут здійснює вплив на психічний стан військ через свою здатність або нездатність забезпечувати здоровий спосіб життя (достатній рівень активності, сон, особиста і групова гігієна, соматичне здоров’я й ін.).

Скупчення великого числа людей, обмеженість у використанні засобів особистої і групової гігієни, порушення правил розміщення військ на місцевості (недостатньо часте миття в лазні, прання натільної білизни, збої в санітарній обробці місць розташування військ, туалетів і т.д.) сприяють масовому вошивлеиню військовослужбовців, розмноженню комах (клопів, кліщів, тарганів, мух) і щурів і, як наслідок, - розповсюдженню інфекційних захворювань.

Так, під час бойових дій в Афганістані вошивість була поширена не тільки серед рядового, але і серед офіцерського складу радянської армії, має вона місце й у військових підрозділах, що брали участь в контртерористичній операції в Чечні. Вивести воші на війні повністю практично неможливо. Тому учасники бойових дій після відчайдушних спроб перемогти цього “ворога” упокорюються, вживаючи лише заходів щодо зменшення чисельності комах у своїй білизні.

Негативно впливають на самопочуття військовослужбовців мухи. Війна створює сприятливі умови для їх бурхливого розмноження. Мухи заважають відпочинку, сну, комфортному прийому їжі, відправі своїх природних потреб. Деякі учасники бойових дій в Афганістані відносять мух до самих негативних подразників. От як розповів один з учасників бойових дій про свої враження, пов’язані з мухами:

Бувало заходиш в туалет, а там - чорним-чорно від мух. Здається, що вони покривають стіни і підлогу в декілька шарів і із задоволенням харчуються лізолом, який, взагалі-то, їх повинен вбивати. Перший же крок усередину веде до того, що вся ця незчисленна рать злітає в повітря і атакує порушника їх спокою. Мухи намагаються залізти у вуха, ніс, очі, за комір, в рукави і навіть в штанини. Коли представиш, звідки вони тільки що злетіли, кулею вилітаєш з туалету. І чекаєш вечора, щоб вийти абикуди за кут і зробити “брудну справу”. А це, у свою чергу, веде до розмноження мух.

В умовах масового розповсюдження таких захворювань, як гепатит, тиф, дизентерія, муха, що сіла на хліб або іншу їжу, геть позбавляє апетиту. Особливо неприємні відчуття викликають мухи, що аж рояться на місцях колишніх боїв. Здається, що кожна з них тільки що злетіла з трупа і норовить залетіти тобі в рот”.

Нерідко туалети виносяться за межі територій польових таборів, що охороняються, і ходіння в них сприймається військовослужбовцями як небезпечне. Туалети у військових частинах, що брали участь в бойових діях в Афганістані, нерідко були спорудами із стовпів і мішковини, що закриває людину до поясу. Військовослужбовці, що відправляли природну потребу, переживали почуття дискомфорту.

Тим часом ще під час Першої світової війни в німецькій армії робилися туалети у вигляді одиночних кабін - чотирикутних ящиків, охайних, сколочених з дощок, закритих з усіх боків, з дуже зручним сидінням, збоку в яких робилися ручки для їх перенесення. Такі туалети розглядалися не тільки як убиральні, але і як місце, де можна усамітнитися і прочитати лист з дому, зняти ефект “відкритості” повсякденного воєнно-польового побуту.

Продовжуючи психологічний аналіз воєнно-польового побуту за допомогою теоретичних положень ієрархічної концепції А. Маслоу, необхідно підкреслити, що він повинен забезпечувати певний рівень безпеки військовослужбовців, безпеки не тільки від захворювань, обмороження, теплових і сонячних ударів, нападу небезпечних тварин і укусів отруйних комах, але і від противника. Військовослужбовець, завершивши участь в активних бойових діях, повинен мати можливість якісно відпочити і поспати, відчуваючи себе в безпеці. Особам, що не мають бойового досвіду, важко зрозуміти, що учасники бойових дій в перервах між боями із задоволенням використовують кожну можливість пограти у футбол, волейбол, доміно. Для того щоб відпочинок військовослужбовця був повноцінним, він повинен відчувати необхідну безпеку.

Побут сприяє розширенню психологічних можливостей військовослужбовців, коли створює умови дня дружби, колективного відпочинку, об'єднання військових колективів, прояву різних здібностей (музичних, артистичних, спортивних і ін.) учасників оойових дій, прояву різних граней їх особистості, самореалізації як збройного захисника Вітчизни, громадянина і ін.

Війна не може відмінити найвищі і світлі, здавалося б, суто “мирні” аюдські відчуття. Тут знаходиться місце для щирої і чистої любові, палкої закоханості, “затяжних” любовних романів, весіль і розлучень, “похідно-польових” дружин і чоловіків і т.д. Деякі любовні стосунки емоційно переживаються не тільки їх учасниками, але і всіма, хто спостерігає за розвитком роману. Це здійснює в цілому позитивний вплив на моральний клімат у військових колективах.

Особливо виділяється питання про здатність воєнно-мольового побуту задовольняти сексуальні потреби людини, безумовно, це одна з базових потреб, що значною мірою визначає поведінку людини не тільки в мирний час, але і на війні.

Побут створює умови для прямого або непрямого задоволення цієї потреби. Залежно від якості побуту це задоволення може носити нормальний або відхильний характер. Якщо з побуту цілеспрямовано виключається все, що загострює сексуальну потребу (порнографічні й еротичні фільми, світлини і т.д.), це сприяє ії деякому загасанню, зміцненню терпіння військовослужбовців. Зменшують статеві бажання учасників бойових дій можливості контактів і спілкування з жінками, які втілюють жіночу чистоту, вірність, відданість (матері, сестри, дружини бійців, представниці культури і мистецтва й ін.), вживання якісної іжі, солодощів, напоїв, сигарет, фізична робота, ігри, розваги і релігія, нічні полюції і помірний онанізм, можливість сексуальних контактів з жінками (медичні робітниці, співробітники банно-пральних комбінатів, кухонь тощо).

У тому випадку, коли сексуальні потреби військовослужбовців повністю ігноруються, з’являються форми їх задоволення, що відхиляються, і патологічні (згвалтування, мужолозтво (педерастія), патологічний онанізм і ін.).

2. Комунікативна функція виявляється у здатності побуту формувати цілком певну систему спілкування і відносин військовослужбовців, встановлювати і підтримувати систему соціальних статусів. Побут багато в чому визначає ступінь спільності або роз'єднаності командирів і підлеглих, частоту зв’язків між ними, можливість контактів з жінками, рідними і близькими.

Якщо командири живуть безпосередньо з підлеглими, це псвною мірою психологічно об’єднує їх. Разом з тим це порушує імідж якоїсь “значимості” командира, наділенням його ще не до кінця розкритими підлеглими інтелектуальними, вольовими, управлінськими, бойовими й іншими якостями, завдяки яким він визнається безумовним лідером. Якщо ж відмінності в побутових умовах офіцерів і солдатів значно різняться, можливий прояв психологічної роз’єднаності. 3. Фрейд, наприклад, вважав, що Першу світову війну Германія програла саме через яскраво виражені побутові відмінності і психологічну роз’єднаність командного і рядового складу.

3. Рекреаційна функція пов'язана з можливістю побуту структурувати життєдіяльність військовослужбовців на війні, виділяючи в ній разом з бойовою активністю періоди "мирного життя" і тим самим забезпечуючи їх відпочинок, відновлення сил, витрачених у процесі рішення бойових задач.

Реалізація цієї функції безпосередньо пов'язана з режимом життєдіяльності військ (поєднанням періодів бойової активності і відпочинку) і умовами мешкання (житлові будинки громадян, нежилі приміщення адміністративних, спортивних установ і установ культури, кунги, спеціальні вагончики, бліндажі, землянки, перекриті щілини, печери, намети, курені, споруди з плащ-наметів і т.п.).

Сприйняття військовослужбовцями житлових умов в бойовій обстановці залежить, швидше, не від їх реальних властивостей, а від їх порівняння з житловими умовами різних категорій військовослужбовців (генералів, офіцерів і рядових) і противника.

4. Функція гедонізму полягає в створенні можливостей для розваг, отримання насолоди учасниками бойових дій. Сюди входять концерти художньої самодіяльності і художніх колективів, зустрічі з діячами культури і мистецтва, перегляд художніх фільмів, організація роботи польових солдатських і офіцерських клубів і т.д.