Розділ «1.2.Теоретичні основи вікової психології»

Вікова психологія

Як самостійна галузь знань вікова психологія ґрунтується на вченні про психічний розвиток людини протягом усього життя, про закономірності та особливості психічних змін, реалізацію потенціалу особистості на кожному етапі її життя від народження до останніх хвилин. Черпаючи знання із загальної психології та інших галузей психологічної науки, вона сформувала методологію досліджень актуальної для неї проблематики, результати яких збагачують не тільки психологічну теорію і практику, а й інші сфери наукової і практичної діяльності людини.


Психічний і особистісний розвиток людини



Основні концепції психічного і особистісного розвитку


У психологічній науці свого часу побутували різні погляди на проблему розвитку людини. Залежно від наукових уподобань і рівня пізнання проблеми вчені намагалися представити його то як лінійний, поступальний, стадійний, то як спіралеподібний, синхронний або як гетерохронний (різночасний), гетерогенний (з різним темпом розвитку різних сторін особистості) процеси.

Розглядаючи розвиток як збільшення (зменшення) явища, психічний розвиток дитини можна звести, наприклад, до збагачення словникового запасу, кількості вироблених умінь і навичок, тривалості вольового напруження, обсягу запам'ятовування тощо. Однак психічний розвиток не зводиться тільки до збільшення або зменшення.

Немало прихильників здобуло твердження, згідно з яким причиною розвитку є дія сил, які ще не можна пізнати, а отже, не можна ними і керувати. Тому розвиток відбувається спонтанно.

Особливе розуміння розвитку дитини запропонувала педологія, представники якої вважали, що психічний розвиток дитини - це дозрівання здібностей, рис характеру, інтересів, нахилів, задатків, з якими вона народилася. Вирішальним чинником розвитку дитини, на їхній погляд, є спадковість. Однак, на думку В. Штерна, швидкість дозрівання успадкованих задатків, рис характеру залежить від середовища, наприклад від сім'ї.

Основним показником психічного розвитку педологи вважали швидкість розгортання закладених від народження задатків. За їх переконаннями, кожен вік дитини характеризується певним ступенем розумового розвитку (його рівень визначається арифметичним підрахунком кількості розв'язаних тестових завдань). Зіставлення розумового розвитку в певному віці зі встановленою статистичним шляхом нормою дає коефіцієнт розумового розвитку (IQ) і свідчить про природний темп дозрівання здібностей.

Подібні погляди на розвиток психіки висловлював Ж. Піаже, зазначаючи, що основним у цьому процесі є розвиток (дозрівання) інтелекту. За його твердженням, розумовий розвиток долає такі стадії:

- сенсомоторна (до 2-х років). Дитина пізнає світ у межах посильної для неї фізичної активності;

- доопераційна (2-7 років). У цьому віці дитина мислить, однак без використання логічних операцій;

- стадія конкретних операцій (від 7 до 12 років). У школярів формуються конкретні мислительні операції, які дають змогу логічно обдумувати конкретні завдання в ситуації "тут і тепер";

- стадія концептуального мислення (формальних операцій). Характерна для підлітків і забезпечує вирішення абстрактних і гіпотетичних завдань у межах наукових міркувань.

Головною особливістю мислення дитини, прихованою інтелектуальною позицією Ж. Піаже вважав егоцентризм (лат. ego - я, centrum - центр) - погляд на себе як на центр Всесвіту. Своєрідність дитячої логіки, мовлення, уявлень про світ зумовлена такою розумовою позицією. Егоцентризм є проявом дооб'єктивних позицій у пізнанні речей, інших людей і себе, різновидом систематичної та неусвідомленої ілюзії пізнання, формою пізнавальної центрації розуму. У зв'язку з цим пізніше Ж. Піаже запропонував термін "центрація" - підкорення маргінальних (крайніх) елементів психічної системи центральному, якому належить провідна роль. З одного боку, егоцентризм означає відсутність розуміння відносності пізнання світу та координації точок зору, з іншого - це позиція неусвідомленого приписування якостей власного Я і власної перспективи речам та іншим людям. Початковий егоцентризм проявляється не в гіпертрофованому усвідомленні Я, а в безпосередньому ставленні до об'єктів, за якого суб'єкт не може вийти із Я на об'єктивну позицію, щоб знайти своє місце у світі вільних від суб'єктивізму стосунків.

Досліджуючи уявлення дитини про світ і фізичну причинність, Ж. Піаже дійшов висновку, що на перших ступенях розвитку вона здебільшого розглядає предмети такими, якими їх дає безпосереднє сприйняття, тобто не бачить речей у їх внутрішніх відношеннях. Вона думає, наприклад, що Місяць рухається за нею під час її прогулянок, зупиняється одночасно з нею, біжить за нею. Це явище Ж. Піаже назвав "реалізмом", який унеможливлює розгляд дитиною речей незалежно від неї, в їх внутрішній взаємозалежності. Своє ситуативне сприймання дитина вважає абсолютно істинним, оскільки вона ще не відокремлює власне Я від навколишнього світу, речей. Ця ("реалістична") позиція щодо речей суттєво відрізняється від справді об'єктивної. Основною умовою об'єктивності, на думку Ж. Піаже, є цілковите усвідомлення багатьох вторгнень Я в кожну думку, усвідомлення багатьох ілюзій, що виникають унаслідок цих вторгнень (ілюзія почуття реальності, мови, погляду, цінності тощо). У "реалізмі" втілюється парадокс дитячої думки, який свідчить, що дитина одночасно перебуває ближче до безпосереднього спостереження і далі від реальності. Вона водночас ближча до світу об'єктів і віддаленіша від нього, ніж дорослий.

Думка дитини розвивається від реалізму до релятивізму (лат. relativus - відносний) - усвідомлення мінливості, відносності світу, суб'єктивності знань, істини. Спочатку діти вірять в існування абсолютних інстанцій і абсолютних якостей. Пізніше вони відкривають, що явища пов'язані між собою, а оцінки їх є відносними. В їх свідомості світ незалежних і спонтанних інстанцій поступається місцем світу відношень.

Егоцентризм свідчить, що зовнішній світ не діє безпосередньо на розум суб'єкта, а знання людини про світ є не простим відбитком зовнішніх подій. Ідеї суб'єкта - це значною мірою продукт його власної активності, вони змінюються та навіть спотворюються залежно від його інтелектуальної позиції. Для подолання егоцентризму необхідні усвідомлення власного Я в ролі суб'єкта, відокремлення суб'єкта від об'єкта, а також координування своєї позиції з позиціями інших людей, а не ставлення до неї як до єдино можливої.

Дослідження В. Давидова, Г. Костюка, С. Максименка наводять на висновок, що подолання дитиною стадій розумового розвитку можна прискорити, спеціально перебудувавши навчання. Крім того, виявляються й індивідуальні варіанти розвитку кожної дитини.

Щоб усвідомити своє Я, необхідне звільнення дитини від прямого зовнішнього спонукання, культивування взаємодії її поглядів і поглядів дорослих людей. Однак на ранніх етапах її розвитку така взаємодія неможлива. Дитина прагне безпосередньо наслідувати дорослого і водночас захищається від нього, а не обмінюється з ним поглядами. При цьому важливо мати на увазі, що тільки індивіди, які вважають один одного рівноправними, можуть здійснювати роз ви вальну взаємодію. Такі стосунки з'являються з моменту встановлення кооперації (співпраці, рівноправної взаємодії) серед дітей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вікова психологія» автора Савчин М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1.2.Теоретичні основи вікової психології“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • 1. Загальні засади вікової психології

  • 1.2.Теоретичні основи вікової психології
  • Умови психічного розвитку

  • Суперечності розвитку

  • Детермінанти (чинники) психічного розвитку

  • Загальні закономірності розвитку особистості

  • Показники і порушення психічного та особистісного розвитку

  • Провідна роль суспільного навчання і виховання у психічному і особистісному розвитку дитини

  • Періодизація вікового розвитку

  • 1.3. Методологічні засади і методи вікової психології

  • Принципи вікової психології

  • Методи вікової психології

  • 1.4. Виникнення і розвиток вікової психології

  • 2. Психологія дитинства

  • Початок психічного життя

  • Сім'я в очікуванні дитини

  • 2.2. Психічний і особистісний розвиток дитини від народження до вступу в школу

  • Психічний розвиток немовляти

  • Особливості розвитку в ранньому дитинстві

  • Психічний і особистісний розвиток дитини в дошкільному віці

  • 2.3. Психологія молодшого школяра (зрілого дитинства)

  • Розвиток самосвідомості молодшого школяра

  • Розвиток спонукальної сфери молодшого школяра

  • Особливості пізнавальної сфери молодшого школяра

  • 3. Психологія дорослішання

  • Психологічні новоутворення підліткового віку

  • Розвиток самосвідомості у підлітковому віці

  • Розвиток спонукальної (мотиваційної) сфери підлітка

  • Пізнавальний розвиток у підлітковому віці

  • Педагогічно занедбані підлітки

  • Акцентуації в характері підлітків

  • 3.2. Психологія ранньої і зрілої юності

  • Розвиток самосвідомості у ранній юності

  • Розвиток спонукальної сфери особистості у період ранньої юності

  • Особливості спілкування у ранній юності

  • Розвиток пізнавальної сфери у ранній юності

  • Показники соціально-психологічної готовності випускника школи до самостійного життя

  • Загальні особливості зрілої юності

  • 4. Психологія дорослості

  • 4.2. Рання дорослість

  • Особливості розвитку самосвідомості у ранньому дорослому віці

  • Особливості спонукальної сфери у ранньому дорослому віці

  • Становлення суб'єкта життєдіяльності й індивідуальності на етапі ранньої дорослості

  • Динаміка психофізіологічних функцій у ранньому дорослому віці

  • Розвиток інтелекту в ранньому дорослому віці

  • Розлади інтелекту дорослої людини

  • Динаміка окремих інтелектуальних функцій

  • Особливості емоційного розвитку особистості у ранньому дорослому віці

  • 4.3. Зрілий дорослий вік

  • 5. Психологія старіння

  • Особливості життєдіяльності і спонукальної сфери людини у старості

  • Особливості пізнавальних процесів у старості

  • Фізіологічні обмеження і особливості поведінки людей похилого віку

  • Емоційна сфера людини у старості

  • Задоволеність життям у старості

  • Реалізація мудрості як сенс життя у старості

  • Значення сім'ї для людини похилого віку

  • Особистість і здоров'я старих людей

  • Вмирання і смерть старих людей

  • Особливості взаємодії зі старими людьми

  • Термінологічний словник

  • Література

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи