Розділ «Частина II. Рольова амбівалентність особистості»

Важливо знайомити батьків з рекомендаціями, які надає Л. Ешнер, М. Маєрсон, для подолання взаємозалежності: необхідно припинити прагнути бути ідеальними батьками; навчитися розуміти і цінувати себе; створювати власну групу підтримки і здорових інтересів; навчитися "відпускати віжки"; "не сідати на голку" глибокої втягнутості в життя дітей; перестати маніпулювати та виявляти свої необгрунтовані очікування; навчитися ефективно спілкуватися; не дозволяти дітям себе експлуатувати; не стрибати через дві сходинки (дорога до змін вимощена маленькими успіхами) [186].

Можна бачити минуле та перенести в теперішнє, а можна осмислити його та змінити своє майбутнє. Тому необхідно навчитися встановлювати межі спілкування і відмовлятися від колишніх установок, перестати шукати схвалення і взяти відповідальність за своє життя на себе. Методика написання листа батькам узагальнює вищенаведені положення, але реальні бесіди з батьками набагато складніші, тому що страх зробити помилку, не витримати їхнього натиску інколи блокує її реалізацію.

Доречно проводити перед кожним новим етапом психокорекційної роботи з батьківською родиною аналіз досягнутого, пережитого, труднощів. Наприклад, можна виконати таку психогімнастику.

1. Складіть список з шести рис характеру, які вам в собі дуже подобаються. Перечитуйте їх щодня.

2. Хваліть себе по три рази на день, щоб знизити рівень "внутрішнього критика", використовуючи вправу в афірмаціях. Ця вправа є позитивним висловлюванням про самих себе в теперішньому часі, наприклад: "Я готова відверто поговорити з батьками...", "Я не чіпляюсь за минуле...". Це особиста мета, але сформульована так, ніби вона досягнута, при цьому афірмація прямо протилежна тому, що ми про себе думаємо в теперішньому.

3" Почуття "вищості" як феномен високої амбівалентності можливо корегувати. Учасники групи з цим феноменом стають на декілька занять "принцем" чи "принцесою". Всі учасники групи роблять цій людині маленькі подарунки. Однак розмовляти з нею забороняється. Вона повинна сидіти осторонь - ЇЙ не можна брати участь у роботі групи. Коли йде групова робота, "принцу" чи "принцесі" не можна в неї вступати.

Таке призначення спочатку забавляє людей, але після декількох програвань цієї ролі картина змінюється. Людину починає дратувати, що їй не можна брати участь у розмові з Іншими. Ті, хто пройшли через цю вправу, просили звільнити їх від цього завдання і дозволити їм повернутися в групу, вони казали, що страждали від самотності. За допомогою цієї вправи люди починають розуміти, яка ціна їхньої пихатості

Слід зазначити, що говорити про зростання особистості легко, а от реально почати змінюватися в позитивному напрямку -важко. Люди і відмовляються від цього шляху, тому що це кропітка повсякденна робота. Лінь робить недосяжними наші реальні бажання.

Підтримуйте себе, коли старі звички знову повернуться до Вас, щоб не залишити їх назавжди. Вибір за Вами: бути щасливими чи завжди недосяжно мріяти "як стати щасливим"!

2.6. Збалансована амбівалентність - шлях переживання особистісного зростання

У цьому підрозділі розкривається здійснення переживання гармонійної амбівалентності особистості. Переживання, на погляд С.Д. Максименка, є станом живого ставлення, шляхом репрезентації свідомості того, що відбувається у навколишньому світі. Якщо вираження-втілення є творчістю, то остання і є способом переживання [92, с. 180-191].

Важливість цих положень для нашого дослідження полягає в тому, що переживання збалансованої амбівалентності завжди відбуватиметься як творчий процес особистості. Нужда в переживанні конструктивної амбівалентності - це шлях саморозвитку, особистісного зростання. Саме інтегрованість суперечностей дає поміркованість, збалансованість у будь-якій сфері буття.

Життєва доцільність саме такого бажання самотворення, а значить і самоподолання, протилежна безактивному буттю без творчості. У нас на Україні зростають нові покоління, які звикли до новацій і вірять у власні зусилля. Прогресивні зрушення, що відбуваються у нашому суспільстві останніми роками, суттєво вплинули на життя як соціальних спільнот, так і окремої особистості. Позитивна зміна спонукає до гуманістичного наповнення соціальних взаємовідносин у напрямку створення в Україні умов побудови відкритого громадянського суспільства.

Розширення меж позитивного вияву людської свободи в ситуації розвитку громадянського суспільства в Україні сприяє самовизначенню особистості відповідно до власних цілей і пріоритетів.

Людина завжди перебуває в драматичній ситуації вагання й вибору між своїм і чужим Я, матеріальними та ідеальними, близькими та віддаленими цінностями, між тілесним та соціальним, внутрішнім та зовнішнім світами, які узагальнюються особистістю як суперечність позитивного і негативного. її інтерпретація, як і сама динаміка особистісної амбівалентності, ніколи не може бути повною; це лише рівновага суперечностей як їхня узгодженість з певним домінуванням позитивного чи негативного компонента. Така збалансована особистісна амбівалентність - низький рівень її вияву - характерна для психічно здорової особистості, коли перевага позитивного чи негативного зумовлена конструктивністю як процесу, так і наслідків цієї властивості на особистісне зростання.

Доцільно навести думку А. Маслоу про те, що, коли ми бажаємо допомогти людям стати більш гуманними, ми повинні зрозуміти таке: вони не тільки намагаються реалізувати себе, але й бояться цього і дуже часто не здатні на це. Тільки повне прийняття такої діалектики може допомогти особистості стати більш здоровою [95, с. 137].

Переживання низької інтенсивності амбівалентності є збалансованим та завжди оптимістичним. Толерантно переживається негативний компонент суперечності. Деякі люди говорять: "Краще померти, ніж почервоніти", інші - "Краще почервоніти, ніж вмерти", але у будь-якому випадку людина приймає для себе меншу неприємність.

Здатність бути толерантним до амбівалентності зумовлена тим, щоб не мати гірших наслідків або для досягнення чогось позитивного. Саме таке пояснення (атрибуція) дає змогу отримати задоволення від власного прийняття рішення на низькому рівні напруги амбівалентності особистості.

Наголосимо, що домінування позитивного веде до того, що усі навколо виявляють більше симпатії, швидше будуються стосунки. Негативне спрямування в суперечностях діє як перепона, що заважає бути вільним, толерантним, креативним.

Адже позитивне, як і негативне, має свої переваги. Негативний настрій активізує критичність: людина намагається зрозуміти проблему та вирішити ЇЇ. Негативні переживання дають сигнал про те, що може бути перемога чи поразка. Позитивний настрій сприяє конструктивності, толерантності. Він також підсилює соціальний, духовний і фізичний потенціал особистості.