Розділ «Частина II. Рольова амбівалентність особистості»

Ця невигадана життєва ситуація дає уявлення про те, що таке "велика дитина", які її переживання та особливості світосприйняття.

У відданих сім'ях динаміка любові-ненависті поступово наближається до ворожості, агресивності, а потім змінюється почуттям провини, аутоагресії, що супроводжується самотністю, пияцтвом, наркотиками і нерідко суїцидом. Життя стає сповнене суперечностей: прагнення до близькості - відштовхування від себе людей; переживання "вищості" - комплекс неповноцінності; нетерпимість щодо маніпулювання - маніпулювання іншими; раціональне виправдання батьківської гіперопіки - почуття провини тощо.

Дітям необхідно в будь-якому віці долати високу амбівалентність, залежну любов, розвивати самостійність та компетентність, які так необхідні для досягнення життєвого успіху. "Немає різниці, - пишуть Е. Грізл і В. Проктор, - наскільки ?и залежні від батьків, ви все ще можете набути навичок і розвинути свою компетентність для того, щоб наблизитись до особистісних можливостей" [204, с. 94].

Висновки відомої американської дослідниці підтверджують тенденції розвитку сучасної української сім'ї. Останніми роками в Україні збільшилась кількість людей, які перебувають у громадянському шлюбі. Цікава мотивація таких шлюбів, їхня матеріальна основа, вік партнерів та стосунки з батьками, дідусями, бабусями. Якщо взяти лише ті ситуації, коли молоді люди були майже однолітками, то вони переважно разом забезпечували себе матеріально і не хотіли, щоб в їхній сім'ї панувала залежність навіть від любові Стосунки з батьками в перші півроку були практично припинені. Молоді люди були позбавлені будь-якої матеріальної і моральної підтримки.

Студенти відверто розповідають, що батьки чекали на їхню поразку. Але в кінці першого року такого шлюбу стосунки з батьками відновлювались і характеризувались невпевненістю або бажанням батьків, бабусь, дідусів вплинути на створену сім'ю. Здійснювались також спроби примусити таку сім'ю жити з ними під одним дахом. І зазвичай виникали конфлікти, ворожість. Студенти просили на консультації допомогти їм встановити конструктивні стосунки з батьками.

Треба врахувати і тих молодих людей, які приїхали в інше місто і також бажають позбутися від залежної любові, а також тих хлопців і дівчат, які потенційно готові одружитися (нерідко будь з ким) або працювати в будь-яких умовах, щоб припинити тотальний контроль та безмірну турботу з боку батьків, що блокує їхню самостійність та компетентність. "Оскільки українець століттями не міг утвердитися у "великому світі"..., - пише А. Фурман, - то він природно прагнув зреалізуватися у побутово-локальних, малих соціальних групах - родині..." [163, с . 57].

Отже, проблема реконструкції сімейних взаємин стає вкрай необхідною.

2.5. Психокорекційний вплив на зниження інтенсивності амбівалентних стосунків у сім'ї

Е. Грізл, В. Проктор, які приділяють особливу увагу відданій сім'ї, вважають, що дітям необхідно навчитися "залишити" дім, набути досвіду автономності від сім'ї, тобто стати самостійним "Я" [204].

Психотерапевт Р. Норвуд проводить аналогію між залежністю в стосунках та алкогольною залежністю, зазначаючи, що симптоми і динаміка розвитку обох залежностей є однаковими. Причиною хворобливої пристрасті є негативний досвід дитинства, проведеного у дисфункціональній сім'ї, що характеризується високою амбівалентністю сімейних стосунків. Основною ознакою дисфункціональної сім'ї є нездатність обговорювати корінні проблеми. В такій сім'ї всі грають жорсткі ролі і ніхто не має права виражати повний діапазон переживань, бажань, потреб та почуттів. Глибина приховування сімейних проблем, а не їхня реальна складність найбільше травмує навіть дорослих дітей.

Е. Сміт досліджувала проблему взаємозалежності в сімейних стосунках протягом трьох поколінь. Дорослі діти алкоголіків, котрі самі не стали алкоголіками, є прикладами того, що сімейні моделі поведінки та емоційної некерованості продовжуються в новій ситуації. Авторка виділяє чотири групи дорослих дітей алкоголіків: герой сім'ї, цап-відбувайло, загублена дитина, сімейний талісман. У своїх щирих зусиллях створити сім'ю, несхожу на ту, в якій вони виросли, дорослі діти алкоголіків прагнуть не повторити очевидних негативних моментів поведінки і створити видимість здорового способу життя. Це супроводжується амбівалентними реакціями: "Позитивні зовнішні зміни не приводять... до подолання почуття неповноцінності. Виникає "синдром самозванця", постійний страх викриття, встановлення, хто він є насправді" [221, с. 9].

Негативний досвід дорослих дітей алкоголіків стає причиною особистісних деструкцій та перешкодою для повноцінного виконання ними батьківських обов'язків: душевна близькість замінювалась соціальною активністю, турботливістю і збереженням видимості хорошої сім'ї. Тому вони виховують ще одне покоління взаємозалежних - онуків алкоголіків, для яких характерне формування псевдоособистості з метою зберегти позитивну самооцінку та викликати схвалення усіх навколо, тобто зростає осо-бистісна амбівалентність.

Процес зниження амбівалентності пов'язаний із втіленням в життя таких умов у відданих сім'ях: прагнути (відповідно до віку) бути незалежними від матері чи/і батька; встановити емоційні стосунки з віддаленим батьком чи мамою; не допускати виконання функції посередника - "клею" між батьками; виявляти власну індивідуальність у сімї'; побудувати дружні відносини з ровесниками; налаштувати себе на успіх; знайти сенс життя шляхом власного досвіду відповідальної поведінки.

Розглянемо ці умови подолання залежної любові, яка тісно корелює з високою амбівалентністю стосунків у відданих сім'ях

1. Найменше залежати від батьків. Навчитися казати "ні" виявам їхньої надмірної турботи, бо дітям така "допомога" завдасть більше шкоди, ніж користі. Притупляється воля, бажання само-ефективності. Процес здобуття незалежності від батьків відбувається амбівалентно: почуття любові та ненависті існують одночасно. Залежна любов заклала основу для подальших вибухів гніву та розчарувань. Такі переживання неминучі.

Необхідно, з одного боку, виявляти стійкість у своїх прагненнях звільнитися від надмірної опіки батьків, які намагатимуться і надалі надавати свою допомогу, втручаючись у життя дорослої дитини. З іншого боку, слід обмежити власні потреби, навчитися задовольняти їх самостійно, показуючи батькам, що можете все робити власноруч.

Важливо також заохочувати батька робити для мами якомога більше і підтримувати батьківські контакти з друзями, родичами. Відтак це сприятиме подоланню надмірної турботи про своїх дітей.

2. Зблизитися з емоційно віддаленим батьком чи мамою. Встановлення збалансованої амбівалентності вимагає приділяти рівномірну увагу обом батькам, долаючи суперечливість переживань.

Студентка А. після моєї консультації намагалася декілька разів підійти до мами, яка була холодною та байдужою, аби про щось поговорити. Коли ж почала розмовляти і мама її погладила по голові (це перший випадок, що вона пам'ятає), то донька була вороже налаштована проти неї. Наступна розмова з мамою була приємнішою для неї. Поступово внаслідок їхнього емоційного спілкування і батьки почали зближуватися. Отже, подолання від-стороненості від дитини в одного із батьків може надати велику допомогу усій сім'ї у звільненні від залежної любові.

Конфліктні стосунки між батьками формують інфантильність, егоцентризм, конфліктність, взаємозалежність, низький рівень самоконтролю в їхніх дітей. Травмувальним є вплив не окремого інциденту, а накопичувальний ефект, який створює відповідний клімат і можливості для подальших суперечок, сварок, образ, принижень та відчуженості. Виявлено взаємозв'язок між ставленням молодих людей до батьків протилежної статі і уявленнями про майбутнього партнера.