Розділ «Частина II. Рольова амбівалентність особистості»

Чому жінки, батьки яких алкоголіки, знаходять чоловіків алкоголіків? К. Хау пише так про це: "Мій батько-алкоголік був озлобленою людиною і часто нас бив. Мій чоловік був алкоголіком... у гніві він ставав жорстоким до мене. Я дивуюся, чому, маючи такого буйного батька, я вийшла заміж за такого ж буйного чоловіка. Пізніше я зрозуміла, що здатна на подібний гнів" [168, с. 199].

Жінка шукає того чоловіка, який би дав їй роль "рятівника", "жертви". Під таке бажання знаходиться чоловік, який вживає алкоголь і переживає конфлікт між боязню за своє здоров'я, соціальний статус та потягом. Жінка починає боротися з "недоліком" чоловіка, нав'язуючи функцію соціального контролю "забороненому потягу". Чоловік погоджується на такі стосунки, звільняється від почуття провини за вживання алкоголю (відповідальність на дружині) і всі його думки, поведінка пов'язані з задоволенням потреби в алкоголі, а для цього треба обманювати дружину. Після чого "вдячний" чоловік каже: "Без неї я б пропав!" Як не гірко говорити, але в цій патологічній взаємодії всі виконують бажані ролі! Ось чому при реальному бажанні чоловіка кинути вживати алкоголь йому треба покинути цю дружину!

Чинник другий, що відіграє суттєву роль у виникненні залежної любові у відданих сім'ях - відсторонені чоловіки підштовхують дружин до надмірної турботи. Відсторонений батько має великий вплив на сімейні взаємини. Відсутність реальної конструктивної участі у вихованні часто заохочує матір до надмірної турботи про дітей. Саме цей образ матері завжди шанувався в усі часи й у всіх народів. Гіпертрофоване материнство призводить до того, що матір стає "епіцентром" сім'ї.

Г. Клауд, Дж. Таусенд описали феноменологію впливу матері на розвиток амбівалентності дитини. Автори виділили шість типів "недостатньо гарних матерів": мати-привид, мати-порцелянова лялька, мати, яка контролює, мати-бос, мати-американський експрес [70, с. 7].

Хибний стиль виховання виникає тому, що мати не помічає реальних потреб дитини. Вона задовольняє власні потреби у стосунках з нею. Гарною є та мати, яка повністю приймає дитину і тим самим сприяє формуванню цілісності її особистості. Важливо зазначити, щоб нормально функціонувати в дорослому житті, дитина повинна набути гармонії у спілкуванні з мамою.

Що робить багатьох чоловіків відстороненими особами у власних сім'ях?

Відзначимо три типи їхнього дистанціювання: емоційна, алкогольна (наркотична) залежність, фізичні вади або розумова відсталість.

Перша причина - емоційне відсторонення діє тому, що їхні батьки фінансово забезпечували сім'ю, і на цьому їхні обов'язки закінчувались. Син, коли став батьком, повторив цю модель поведінки.

Чимало батьків-чоловіків проводять обмаль часу з дітьми, а матері, стурбовані вихованням дітей, компенсують це своєю надмірною турботою. Матері часто приймають подібну відстороненість і концентрують владу, яка передбачає інфантильного чоловіка-батька та "мазохістську відданість" дитині, що згубно впливає на всіх членів родини. "Мати, - підкреслює К. Хорні, - може безцеремонно втручатися у справи дітей.... Образа за жіночу роль знаходить вихід у тому, що дітям нав'язується думка, що чоловіки -скоти, а жінки -нещасні страждальниці..." [170, с . 449].

Згубний вплив матері на долю дітей яскраво показано у повісті Ольги Кобилянської "Земля". Мати з найкращих устремлінь влаштовує нещасливе заміжжя неповнолітньої доньки. У цьому творі є інший трагічний епізод, коли мати після смерті сина Михайла проганяє його наречену, яка згодом народжує двох немовлят-близнюків.

Відсторонений батько виростає у сім'ї, де його батьки не знали, як надати емоційну підтримку і розділити переживання. У такого чоловіка виникає стереотипний образ дружини, що прискіпується і вимагає дуже багато від нього, що ми бачимо в "мильних операх" чи комедійних кінострічках. Наприклад, дружина хоче, щоб чоловік вислуховував ЇЇ, не витрачав на інших свій час і був поруч кожну мить. Це вияви феномену "санації" (обмеження контактів, інформації), що часто призводить до того, що чоловік віддаляється від дружини, щоб отримати більше особистісного простору і користуватися власною психологічною суверенністю.

Незбалансована амбівалентність в подружніх стосунках нерідко наростає після народження дітей, що призводить до того, що дружина не отримує емоційної підтримки від чоловіка. Вона настільки захоплена дитиною, що насправді відштовхує чоловіка: не хоче залишати дитину з нянею, родичами для того, щоб кудись піти з чоловіком. Спочатку такі вчинки приваблюють, але згодом вони викликають у чоловіків обурення та нерідко цілковите неприйняття.

Подружжя, яке відкладає на декілька років появу дітей, створюючи не лише міцне матеріальне становище, а й загальні сімейні цінності, набагато швидше навчається долати конфлікти, ніж те, у якого народилися діти. Але у будь-якому випадку, коли з'являється дитина, у чоловіка і дружини стає менше часу на спілкування. Тому, перш ніж створювати свою сім'ю, кожен з подружжя повинен стати самостійним "Я".

У подружніх пар, які не навчилися спілкуватися і ділитися почуттями, висока ймовірність виникнення сім'ї, де мати пригнічує, а батько буде відсторонений від виховання майбутніх дітей, що є традиційним для сучасної патріархальної культури.

Чоловік може навіть заохочувати дружину надмірно піклуватися про дітей. Наприклад, він хвалить її за те, як вона гарно справляється з хатньою роботою і з вихованням дітей. У радянські часи популярною була пісня з такими словами: "Я назову тебя зоренькой, только ты раньше вставай!" Такому чоловікові не доведеться брати на себе додаткові обов'язки по господарству, не треба бути разом з дітьми. Таких жінок називали "електровіник"!

Дружина може компенсувати його емоційну чи/і фізичну відсутність надмірною турботою про дітей. Нерідко мати розпочинає ділитися своїми проблемами, коли болісно переживає сімейні негаразди. В результаті дитина стає все більш залежною від матері і пізніше зрозуміє, що погано підготовлена до вимог складного дорослого життя і не має різнобічного соціального досвіду.

Друга причина відстороненості батька у відданих сім'ях - алкоголь та наркотики, які створюють бар'єр між батьком та рештою сім'ї. Чоловік часто може здаватися доволі комунікабельним і прив'язаним до своєї сім'ї. Але коли він починає надмірно зловживати алкоголем, то швидко стає безвідповідальним, агресивним. Це вносить у сім'ю напругу й почуття відчуження від батька. Дружина, діти грають роль "ширми", яка повинна приховувати серйозну хворобу батька-алкоголіка, але ніхто з членів сім'ї не хоче ЇЇ визнати. Чому? Алкоголізм не тільки індивідуальна патологія, а й результат взаємодії між усіма членами сім'ї. Свідомо чи радше несвідомо члени сім'ї підтримують застосування алкоголю їхнім родичем. Вони навіть називають позитивні наслідки цього явища - згуртованість сім'ї, підсилення контактів з батьківськими родинами ("горе зближує"), які зазвичай мають цю залежність, небажання "виносити сміття з дому".

Висока амбівалентність виявляється і в незбіжності вербальних і невербальних компонентів комунікації. Дружина емоційно схвально сприймає свого п'яного чоловіка як сильного, яскравого, а тверезого - як нудного, слабкого, який не звертає на неї уваги. На вербальному рівні перша ситуація осуджується, а друга - відсторонено схвалюється. Зрозуміло, чому сьогодні надається велике значення психотерапії всієї сім'ї хворого на алкоголізм.

Травмувальні переживання дружини за чоловіка, і, як наслідок, надмірна участь у цьому дітей, виснажують жінку і спричиняють її власні психічні проблеми. "Дуже часто витіснення агресії проти чоловіка, - підкреслює К. Хорні, - забирає всю життєву енергію жінки. Вона почуває себе безпорадною перед життям" [170, с. 358]. На жаль, такий стан речей посилює залежність у взаємовідносинах між дітьми та матір'ю.

Ніхто не прагне змінити спосіб життя батька. Кожен уже звик мовчки спостерігати це, підтримуючи його звичку до пияцтва. Дружина, щоб компенсувати відчуження чоловіка, поринає у надмірне втручання в життя дітей. Тож діти продовжують залежати від матері, а вона дбає про них і в тих сферах, у яких вони повинні справлятися самі.