Розділ «Частина II. Рольова амбівалентність особистості»

Відновлення дружніх стосунків - виникає потреба в підтримці, інтимності, емоційній близькості. Встановлюється розумний баланс між "Я" і "Ми", відданість подружжю, постійність та стійкість до зовнішніх впливів.

Здорові взаємозв'язки - підсилення попереднього етапу. Кожен переконався, що його люблять, партнер сприймається в реальному вимірі, взаємне задоволення та підсилення почуття "Ми".

Виходячи з вищеописаних етапів подружнього життя, проблеми є у кожної сім'ї. Зрозуміло, що хворим, незрілим особистостям будувати здорові взаємини дуже складно, а також, коли партнери проходять етапи не одночасно. Разом з тим, гармонія подружнього життя можлива, якщо дорослі люди до цього прагнуть.

Зрозумівши сімейну ситуацію, необхідно допомогти членам родини досягти збалансованої амбівалентності, що сприятиме налагодженню гармонійних взаємин. Сім'я має керуватися деякими основними принципами, щоб набути узгодженості протилежностей взаємостосунків.

1. Члени сім'ї мають узгоджувати вияви індивідуалізму і колективізму.

Кожному індивіду притаманні ці риси. Система виховання, наприклад, західна, спрямована на формування індивідуалізму. Останній, якщо він погано збалансований, може суттєво зменшити відчуття спільної відповідальності, знизити групову ефективність у сім'ї. Домінування колективізму приглушує активність індивіда, нівелює особистість, сприяє вияву конформізму.

2. Оскільки особистісні проблеми є часто симптомами тих чи інших сімейних складнощів, то необхідно усвідомити, що ці проблеми породжує динаміка сімейного життя, а не дії чи вчинки якогось члена сім'ї.

3. Діти - це частина сім'ї, а не тільки результат материнства. Важливо усвідомити вирішальне значення не лише матері, а й батька у внутрішньородинних взаєминах.

4. Минулі сімейні моделі мають тенденцію повторюватися у теперішніх родинних взаєминах (феномен сімейного копа). Наприклад, жінки, які виявляють гіперопіку, роблячи дуже багато для дітей, виховувались у сім'ях, де матері придушували їх надмірною увагою. "Якщо такі жінки одружуються і народжують дітей, вони схильні демонструвати перебільшену прихильність до свого дитя, - пише К. Хорні, - яку зазвичай описують як застій спрямованого на дитину лібідо" [170, с. 448]. Жінка, яка знає, що батько її не любив (був до неї байдужим чи негативним), відчайдушно боротиметься за увагу чоловіків, практично буде себе нав'язувати. А чоловік, матір якого дуже піклувалася про нього, буде уникати інтимних стосунків з жінками, боятися брати на себе відповідальність, перебуваючи в "нейтральному" психологічному віці при реальному дорослому етапі життя. Отже, ситуація незакінченої дії (відкриття Б. Зейгарник під керівництвом К. Левіна) - не усвідомлений в батьківській сім'ї конфлікт, що індивід переносить у власну родину, в якій він його також не може вирішити.

Ці чотири основні принципи лежать в основі амбівалентності відданої сім'ї, якій притаманні залежні стосунки.

Л. Ешнер, М. Маєрсон наводять характерні риси залежних батьків: вони відчувають провину і тривогу, коли у дітей виникають проблеми; шукають вирішення проблем своїх дітей; рідко мають власні інтереси і заглиблюються в інтереси дітей; роблять за дітей те, що ті можуть зробити самі; переживають страждання дітей сильніше, ніж самі діти; заперечують гірку правду про своїх дітей, навіть якщо вона очевидна [186, с 278-279].

Члени такої родини віддають перевагу можливості бути разом, тому матері або батьку, брату чи сестрі доводиться бути поруч для комфорту іншого. При цьому рольова диференціація не деталізована і чітко не визначена. Наприклад, мати все робить для дитини і очікує цілковитої слухняності, повністю покладаючись на неї.

Залежна любов (взаємозалежність) як у дорослих, так і у дітей, придушує задоволення потреб, що виявляється непрямими шляхами: заховатися від своїх почуттів; оминути конфлікти; позбавитися тривоги, викликаної високими батьківськими очікуваннями; вибрати контроль над собою, коли активний опір небезпечний; зайняти панівне положення в сім'ї; побалувати себе; відгородитися від близькості; покарати себе; вгамувати почуття невдоволеності.

Такий підхід до вирішення складних життєвих питань веде до розвитку наркотичної та алкогольної залежності, порушень харчування (булімія й анорексія). Булімія - порушення харчування, пов'язані з швидким споживанням великої кількості їжі ("запої"'). Анорексія - порушення харчування, пов'язане з добровільним голодуванням (критична втрата ваги). Пояснити цей зв'язок можливо тим, що їжа прийнятна в суспільстві (порівняно з алкоголем, наркотиками).

Поведінка наркозалежних спрямована на швидше зняття напруги, щоб припинити переживання болю, який сприймається як загроза власному існуванню. Інакше кажучи, наркозалежність є невдалою спробою самолікування, гротескною формою нормального механізму подолання тривожності. Водночас наркотики надають такій людині підтримку і задоволення, тобто саме те, чого не вистачає у стосунках з батьками.

Сильна сторона відданої родини - взаємна турбота і підтримка, переживання близькості, згуртованості. З іншого боку, надмірно тісні, мало розмежовані і турботливі стосунки між її членами можуть спричинити у дітей труднощі з налагодженням товариських стосунків, виявами самостійності поза сімейним колом.

Батьки не можуть і не прагнуть заохочувати своїх дітей діяти самостійно. Вони дають занадто багато тому, що такі потреби у них, а не у їхніх дітей. Ці неусвідомлені незадоволені потреби і рухають ними. У таких сім'ях діти відчувають приховані мотиви, мовчазну домовленість, що їхня поведінка повинна відповідати очікуванням батьків.

Отже, головною рисою відданих сімей є турбота про іншого члена сім'ї, що переростає в гіперопіку, яка пригнічує, стомлює і формує амбівалентність високої інтенсивності у її членів та взаємозалежну любов.

Наведемо висловлювання членів відданої сім'ї з цього приводу. "Мені тридцять, я одружена, але мати продовжує поводитися зі мною, як з маленькою дівчинкою". "Мені двадцять шість і я розумію, що не буду щасливим, якщо не піду з батьківського дому і не почну власне життя". "Мені п'ятдесят, і я хотіла 6 розпочата нове життя без обтяжливої відповідальності за моїх дорослих дітей".

Яким чином турбота і відданість перетворюються у залежну любов?