Розділ «Частина І. Амбівалентність особистості як психологічний феномен»

Величина амбівалентності атитюда, пережита людиною, концептуально пов'язана, згідно з поглядами цих вчених, з подібністю і з полярністю позиції респондента за двома досліджуваними шкалами. Людина, що має однакові позитивні й негативні бали, повинна пережити більший конфлікт й амбівалентність,

ніж людина, яка має високі бали за однією шкалою і низькі за іншою. Тому автори визначають індекс амбівалентності атитюда як множину балів двокомпонентної шкали:

Отже, зростання кількості конфліктних (К) чи домінантних реакцій (Д) веде до збільшення рівня амбівалентності.

Однією з перспективних моделей вимірювання амбівалентності атитюдів є модель подібності-інтенсивності, розроблена Д. Гріффіном, М. Занною, М. Томпсон [224]. Вони сформулювали гіпотезу про існування двох необхідних і достатніх умов для того, щоб досліджувати амбівалентність. По-перше, вони припустили, що зростаюча подібність між позитивними і негативними реакціями призводить до зростання амбівалентності По-друге, ці дослідники вважали, що (враховуючи те, що подібність постійна) зростаюча інтенсивність (наприклад, більше домінантних ічи конфліктних реакцій) веде до підвищення амбівалентності, і запропонували вимірювання, яке дало змогу перетворити ці гіпотези в математичну модель:

Отже, необхідними і достатніми умовами амбівалентності атитюдів є подібність (амбієквальність) та інтенсивність (сила) атитюда.

Д. Гріффін, М. Занна, М. Томпсон порівняли індекси амбівалентності атитюдів, запропоновані Д. Гріффіном, Д. Джемісом, К. Капланом, І. Кецом, аналізуючи дві проблеми соціальної політики. Процедура вимірювання амбівалентності атитюдів відбулася так. Окремо оцінювали позитивний і негативний компоненти за трьома шкалами. Наприклад, щоб оцінити позитивний компонент атитюда щодо евтаназії, автори ставили три питання.

1) Подумайте про свій атитюд чи оцінку евтаназії, яка дає можливість смертельно хворим пацієнтам добровільно піти з життя. Зважаючи тільки на позитивні характеристики евтаназії та ігноруючи її негативні характеристики, визначте, наскільки схвальна ваша оцінка евтаназії: зовсім не прихильна; трохи прихильна; досить прихильна; дуже прихильна.

2) Подумайте про свої почуття чи емоції при згадуванні евтаназії. Зважаючи тільки на свої почуття щодо необхідності евтаназії та ігноруючи свої протилежні почуття до неї, наскільки ви відчуваєте себе переконаним стосовно евтаназії: зовсім не переконаний; трохи переконаний; досить переконаний; дуже переконаний.

3) Подумайте про ваші думки чи переконання при згадуванні евтаназії. Зважаючи тільки на корисні характеристики евтаназії та ігноруючи шкідливі, наскільки корисною, на вашу думку, є ев-таназія: зовсім не корисна; трохи корисна; досить корисна; дуже корисна.

Для того, щоб оцінити негативний компонент атитюда респондента до евтаназії, ці автори задавали три аналогічні питання.

1) Подумайте про свою оцінку евтаназії, яка дає можливість смертельно хворим пацієнтам добровільно піти з життя. Зважаючи тільки на негативні характеристики евтаназії та ігноруючи її позитивні характеристики, визначте, наскільки схвальна ваша оцінка евтаназії: зовсім не прихильна; трохи не прихильна; досить не прихильна; дуже не прихильна.

2) Подумайте про свої емоції при згадуванні евтаназії. Зважаючи тільки на свої сумніви стосовно евтаназії та ігноруючи свої переживання переконаності, наскільки не переконаним ви відчуваєте себе стосовно евтаназії: цілковито переконаний; трохи не переконаний; досить не переконаний; дуже не переконаний.

3) Подумайте про ваші думки при згадуванні евтаназії. Зважаючи тільки на шкідливі характеристики евтаназії та ігноруючи корисні, наскільки шкідливою, на вашу думку, є евтаназія: зовсім не шкідлива; трохи шкідлива; досить шкідлива; дуже шкідлива [224, с. 371-373].

Отже, індекс амбівалентності атитюдів Д. Гріффіна найліпше відображає умови виникнення цього особистісного утворення. І тому в психодиагностичному інструментарії ми будемо використовувати саме цей підхід до вимірювання особистісної амбівалентності.

Важливо розглянути проблему впливу амбівалентності на становлення особистості залежно від типів цього феномену.

1.4. Типи особистісної амбівалентності та психокорекція п незбалансованих виявів

Тип - це модель, якій відповідає клас чи група предметів, явищ, що мають особливі характеристики. Будь-яка типологія збіднює психічне явище. Погодимося з думкою Д. Юма про те, що "...усі вади і чесноти непомітно переходять одна в одну, можуть наближатися і навіть зливатися так непомітно і поступово, що дуже важко, якщо загалом можливо, визначити, коли закінчується одна і виникає інша" [187, с 689].

Водночас визначення типів, зокрема, особистісної амбівалентності, дає можливість дієво впливати на становлення особистості.

Як ми зазначали раніше, дослідження феномену амбівалентності здійснюється вченими на різних засадах, зокрема, при аналізі підходів до визначення типології особистісної амбівалентності (Г. Айзенк, Л. Сонді, Л.М. Собчик, Ф. Ріман та ін.).

Л. Сонді переконує, що навіть потяг ембріона перед народженням знаходиться у стані амбівалентної напруженості як певна готовність до зустрічі з навколишнім світом [222]. Він виділяє но-намбівалентні та амбівалентні реакції індивіда.