Розділ «Частина І. Амбівалентність особистості як психологічний феномен»

К. Роджерс у зв'язку з цим пише, що "людина, яка відкрита своєму досвіду І схильна до самостійності, є гармонійною, діє обдумано, а випадково в тих ситуаціях, коли вона подумки спрямовує свої вчинки на досягнення власної мети" [129, с. 463]. Як і К. Роджерс, В. Франкл вважає амбівалентність особистості основою її гармонійності і щонайголовніше - умовою існування духовності особистості." Людині насправді необхідна не рівновага, а радше прагнення і боротьба за мету, достойну її..., це "геодинаміка", тобто духовна динаміка у полярних ділянках напруження" [156, с 250].

Отже, усвідомлення і вільний формовияв протилежностей у мотиваційній, афективно-когнітивній та поведінковій амбітен-дентностях дає змогу особистості задовольнити потребу в афіліації, а відтак домогтися повнішого інтегрованого переживання фрустраційної толерантності, прийняти конструктивний доброзичливий стиль поведінки. Збалансована Людина є гармонійною і врівноважується саме за допомогою протиставлення поміркованих амбітендентностей, тоді як дискордантна посилює деформовані - незбалансовані і психотравмувальні протилежності власного особистісного розвитку.

1.5. Інфантильні залежності високоамбівалентної особистості

Сучасна культура сприяє зростанню амбівалентності особистості та підсилює прагнення людини вирішувати суперечності шляхом інфантильних (не зрілих) залежностей. Важливо пізнати сутність взаємозв'язків амбівалентності особистості та її інфантильних залежностей (адикцій), що дає можливість індивіду гармонізувати конфліктні суперечності афектів, сферу "Я" та взаємини з людьми. Адикції особистості не можна поділяти на більш шкідливі та менш шкідливі. Треба визнати небезпечність будь-яких інфантильних залежностей, як досліджених, так і практично невивчених. Гордовита наклейка на машині "Віддаю Пристрасть спорту, а не наркотикам" демонструє повне нерозуміння того, що бути пристрасним спортсменом чи вболівальником для мільйонів людей є справжня інфантильна залежність. І це не так вже і весело!

Кожна особистість залежна тому, що для всіх притаманні стереотипи. Вони розростаються в наші душі і вимагають компенсації за ту енергію, яку ми так бездарно використали. Зокрема, суспільні шаблони вимагають всім подобатися, бути милим, заслужити схвалення, уникати конфлікту. Це є синдром "Мир будь-якою ціною!" Людина переживає моральний чи/і фізичний дискомфорт (тривога, туга, апатія, самотність, безнадія). Підсвідоме, скориставшись подібним станом свідомості, включає інфантильні патерни, які прагнуть не усунути негативне, а лише відволікати від нього. Вочевидь відбувається підміна розумного рішення нерозумним. Ось чому треба пам'ятати, що особистість, яка не контролює себе, не може передбачати наслідків.

На так звану допомогу приходять адикції. Вони відволікають нашу увагу від власного конфліктного внутрішнього світу. Особистість, уникаючи своїх неприємних почуттів, зосереджується на іншому (протилежна стать, спорт, зовнішній вигляд тощо), котре починає зростати як бур'ян, який ніби дає культурним рослинам тінь, але з часом знищує їх. Саме таким чином діє адикція. Маскування душевного стану шляхом уникнення рішень не дає можливості думати про психічне одужання!

Список інфантильних залежностей значно розширився у сучасних людей (робота, школа, хобі, їжа, стосунки, виховання дітей, інтернет тощо). Відповідно в західній психології з'явилися психотерапевтичні групи залежностей: анонімних алкоголіків, наркоманів, курців тютюну, ненажер, шопоголіків, комп'ютероманів (геймерів) тощо. Слід констатувати, що теоретичні дослідження в цій сфері відстають від практичної психології. Доцільно вивчити адикції особистості як деструктивне психічне явище, а потім досліджувати нюанси різних видів залежностей.

Інфантильна залежність є сутнісним виявом високоамбівалентної особистості, яка не усвідомлює високої напруги суперечностей (феномен алекситимії), не вміє турбуватися про себе та має нерозвиненІ взаємини з усіма (імпульсивність, повторюваність деструктивних дій).

Ось чому необхідна реконструкція застарілих ідеологій щодо залежностей особистості та спрямування громадської думки на подолання самознищувальних впливів.

Насамперед зазначимо, що одужання від адикції визначається не лише силою, а й її різновидом. Емоційні й інформаційні залежності вважаються менш тяжкими, ніж хімічні. Виключенням є патологічний азарт, ігроманія, гнівоголізм, які за своєю суттю дорівнюють алкоголізму [177, с. 86].

Види а дикцій, які спрямовані на різні "радощі життя", згідно з попередньо цитованими авторами, не пов'язані з прийомом харчів, хімічних речовин, такі:

1. Гнівоголізм - пристрасть до розрядки афекту спалахами гніву, який ніяк не обґрунтовується.

2. Сексоголізм - пристрасть до безособового, беземоційного сексу з частою зміною партнерів і різними сексуальними відхиленнями (зокрема, кримінально караються - педофілія, насильство).

З.Працеголізм - пристрасть до самореалізації лише за місцем роботи, втрачається здатність до відпочинку, не встановлюються та не підтримуються близькі стосунки.

4. Любовна залежність - пристрасть до однієї людини, коли втрачається самоконтроль; нав'язлива поведінка з несприйманням відмови.

5. Шопінгоманія - пристрасть до придбання нових речей без врахування реальних потреб в них, нездатність зупинити себе вольовим рішенням.

6. Міфоманія (брехня) - пристрасть до нав'язливого фантазування, не враховуючи негативного враження від цього.

7. Інтернет-залежність, або геймеризм - пристрасть до комп'ютерних ігор, встановлення дружніх інтимних стосунків на сайтах.

8. Ігроманія - пристрасть до азартних ігор, найсильніша емоційна залежність [177, с 87].

Взаємозв'язок адикцій та високоамбівалентної особистості постійний, але його можна зруйнувати. Необхідно це осмислити теоретично, щоб потім перейти до практики.