Розділ 8. БІОСФЕРА, НООСФЕРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ

Поява розуму і результату його діяльності – організація науки – найважливіший факт у розвитку планети, можливо навіть, найважливіший з усього, що спостерігається дотепер. Наукова діяльність зараз набула таких рис, як швидкий темп, охоплення великих територій, глибина досліджень, потужність проведених перетворень. Це дозволяє передбачати науковий рух, розмаху якого в біосфері ще не було.

Але ще більш різка зміна відбувається зараз в основній методиці науки. Тут унаслідок щойно відкритих галузей наукових фактів відбулася одночасна зміна самих основ нашого наукового пізнання, розуміння навколишнього. Такими зовсім несподіваними і новими основними наслідками нових сфер наукових фактів стала перед нами неоднорідність Космосу, вся реальність і неоднорідність нашого пізнання. Вернадський писав, що зараз треба розрізняти три реальності: реальність у сфері життя людини, тобто реальність, що спостерігається; мікроскопічну реальність атомних явищ, яка не спостерігається людським оком; реальність у глобальному космічному масштабі. "Розрізнення трьох реальностей має неоціненне значення як для розуміння зв'язку людства з біосферою, так і для аналізу закономірностей розвитку науки".

Людина невіддільна від біосфери, вона у ній живе і тільки її об'єкти може досліджувати безпосередньо своїми органами чуттів. "За межі біосфери вона може проникати тільки побудовами розуму, виходячи з відносно небагатьох категорій незліченних фактів, які вона може одержати в біосфері зоровим дослідженням небесного склепіння і вивченням у біосфері ж відображень космічних випромінювань або космічної позаземної речовини, що потрапляє в біосферу..."

Таким чином, наукова думка людства, працюючи тільки в біосфері, у ході свого прояву, зрештою, перетворює її в ноосферу, геологічно охоплює її розумом. Тільки тепер стало можливим наукове виділення біосфери, яка є основною сферою знання, з навколишньої реальності. З усього вищезазначеного можна зробити такі висновки:

1. Наукова творчість людини – сила, що змінює біосферу.

2. Ця зміна біосфери – неминучий процес, що супроводжує наукове зростання.

3. Але ця зміна біосфери – стихійний природний процес, що відбувається незалежно від людської волі.

4. Входження в біосферу нового фактора її зміни – людського розуму є природний процес переходу біосфери в ноосферу.

5. Постійно вдосконалюючись, наука може просунутися все далі у вивченні навколишнього середовища.

Виникнення геохімії і біогеохімії відповідало потребам цілісного, синтетичного розгляду явищ організованості біосфери, взаємозв'язків живої і неживої речовини. Ці науки мають також першорядне значення для дослідження єдності біосфери і людства. Тим самим геохімія і біогеохімія поєднують науки про природу з науками про людину. Центром такої інтегрованої науки, на думку Вернадського, є вчення про біосферу. У сучасних умовах завданням першорядної важливості є відродження ідей біосферного природознавства, продовження наукової розробки проблем біогеохімії.

8.4. Завдання щодо творення ноосфери

Процес переходу біосфери в ноосферу неминуче несе в собі риси свідомості, цілеспрямованої діяльності, творчої роботи. Вернадський бачив, що перед людством стоять завдання величезної важливості щодо творення ноосфери. З позицій цих завдань він відзначав безпідставність суджень про можливість катастрофи цивілізації.

Розглянемо перспективи розвитку людства з погляду Вернадського. Незламність цивілізації Вернадський обґрунтовує такими тезами:

1. Людство стоїть на шляху створення ноосферної оболонки Землі, усе більше зміцнюючи свої зв'язки з біосферою. Людство стає вселенською категорією.

2. Людство у своєму розвитку стало єдиним цілим завдяки тому, що інтереси всіх, а не окремих осіб, стають державним завданням.

3. Глобальні проблеми людства, такі як свідоме регулювання розмноження, продовження життя, перемога над хворобами, починають вирішуватися.

4. Ставиться завдання поширення наукового знання на все людства.

Вернадський писав: "Такої сукупності загальнолюдських дій і ідей ніколи раніше не бувало, і ясно, що зупинити цей рух не можна. Зокрема, перед ученими стоять для найближчого майбутнього небувалі для них завдання свідомого спрямування організованості ноосфери, відійти від яких вони не можуть, тому що до цього направляє їх стихійний хід зростання наукового знання".

Впевненість у майбутньому, таким чином, ґрунтується на зростаючому значенні в розвитку людства спільних загальнолюдських дій. Вернадський, звичайно, не міг передбачити сучасної гостроти глобальних проблем світового розвитку. Але й вони лише підсилюють значення спільного вирішення завдань свідомого спрямування організованості ноосфери.

Однією з найважливіших проблем формування організованості ноосфери є питання про місце і роль науки в житті суспільства, про вплив держави на розвиток наукових досліджень. Вернадський висловлювався за утворення єдиної (на державному рівні) наукової людської думки, що була б вирішальним фактором у ноосфері і створювала б для найближчих поколінь кращі умови життя. Першочергові питання, які необхідно вирішити на цьому шляху, – це "питання про планову, однакову діяльність для оволодіння природою і правильного розподілу багатств, пов'язане з усвідомленням єдності й рівності всіх людей, єдності ноосфери"; ідея про державне об'єднання зусиль людства.