Розділ 8. БІОСФЕРА, НООСФЕРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ

Ми є спостерігачами і виконавцями глибокої зміни біосфери. Причому перебудова навколишнього середовища науковою людською думкою за допомогою організованої праці навряд чи стихійний процес. Корені цього лежать у самій природі і були закладені ще мільйони років тому в ході природного процесу еволюції.

"Людина... становить неминучий прояв великого природного процесу, що закономірно триває протягом принаймні двох мільярдів років". Звідси, до речі, можна зробити висновок, що висловлення про самознищення людства, про катастрофу цивілізації не мають під собою вагомих підстав. Було б щонайменше дивно, якби наукова думка – породження природного геологічного процесу суперечила б самому процесу.

Ми стоїмо на порозі революційних змін у навколишньому середовищі: біосфера за допомогою переробки науковою думкою переходить у новий еволюційний стан – ноосферу. Заселяючи всі куточки нашої планети, спираючись на державно організовану наукову думку і на її породження, техніку, людина створила у біосфері нову біогенну силу, що підтримує розмноження і подальше заселення різних частин біосфери. Причому разом з розширенням сфери проживання людство починає являти собою все згуртованішу масу, тому що розвиваючі засоби зв'язку – засоби передачі думки огортають усю земну кулю.

"Цей процес – повного заселення біосфери людиною – обумовлений ходом історії наукової думки, нерозривно пов'язаний зі швидкістю зносин, з успіхами техніки пересування, з можливістю миттєвої передачі думки, її одночасного обговорення усюди на планеті". При цьому людина вперше реально зрозуміла, що вона житель планети і може і повинна мислити і діяти в новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особи, сім'ї чи роду, держав чи їхніх союзів, але й у планетному аспекті. Вона, як і все живе, може мислити і діяти в планетному аспекті тільки у сфері життя – у біосфері, у цій земній оболонці, з якою вона нерозривно, закономірно пов'язана і піти з якої вона не може. Існування людини – це функція біосфери. І людина неминуче, закономірно, безупинно змінює біосферу.

Схоже, що вперше ми знаходимося в умовах єдиного геологічного історичного процесу, який охопив одночасно всю планету. XX століття характерне тим, що будь-які події, що відбуваються на планеті, пов'язуються в єдине ціле. І з кожним днем соціальна, наукова і культурна пов'язаність людства тільки посилюється і поглиблюється. "Збільшення вселенськості, спаяності всіх людських суспільств безупинно росте і стає помітним у деякі роки ледве не щорічно".

Результат усіх перерахованих вище змін у біосфері планети дав привід французькому геологу Тейяр де Шардену зробити висновок, що біосфера в даний момент швидко геологічно переходить у новий стан – у ноосферу, тобто такий стан, у якому людський розум і робота, що направляється ним, являють собою нову могутню геологічну силу. Це збіглося, напевно не випадково, з тим моментом, коли людина заселила усю планету, усе людство економічно об'єдналося в єдине ціле і наукова думка всього людства злилася воєдино, завдяки успіхам у техніці зв'язку.

Отже:

1. Людина, як вона спостерігається в природі, як і всі живі організми, як усяка жива речовина, є певна функція біосфери у певному її просторі-часі.

2. Людина у всіх її проявах являє собою частину біосфери.

3. Прорив наукової думки підготовлений усім минулим біосфери і мас еволюційні корені. Ноосфера – це біосфера, перероблена науковою думкою, яка підготовляється всім минулим планети, а не короткочасне і перехідне геологічне явище.

Вернадський неодноразово відзначав, що "цивілізація "культурного людства" – оскільки вона є формою організації нової геологічної сили, що створилася в біосфері, – не може перерватися і знищитися, тому що це є велике природне явище, яке відповідає історично, вірніше, геологічно сформованій організованості біосфери. Утворюючи ноосферу, вона всіма коренями пов'язується з цією земною оболонкою, чого раніше в історії людства в скільки-небудь порівнянній мірі не було".

Багато чого з того, про що писав Вернадський, стає надбанням сьогоднішнього дня. Сучасні і зрозумілі нам його думки про цілісність, неподільність цивілізації, про єдність біосфери і людства. Переломний момент в історії людства, про що сьогодні говорять учені, політики, публіцисти, був побачений Вернадським. Вернадський передбачив неминучість ноосфери, підготовленої як еволюцією біосфери, так і історичним розвитком людства.

З погляду ноосферного підходу по-іншому бачаться і сучасні болючі точки розвитку світової цивілізації. Варварське ставлення до біосфери, загроза світової екологічної катастрофи, виробництво засобів масового знищення – усе це повинно мати минуще значення. Питання про корінний поворот до джерел життя, до організованості біосфери в сучасних умовах повинен звучати як сполох, заклик до того, щоб мислити і діяти у біосферному – планетному аспекті.

8.3. Наука як основний фактор ноосфери

Трохи незвичайний підхід Вернадського до науки. Він її розглядав як геологічну й історичну силу, що змінює біосферу і життя людства. Вона – це основна ланка, за допомогою якої поглиблюється єдність біосфери і людства. Особливе місце Вернадський відводить науці XX ст. Саме в цей час спостерігається її небувалий розквіт, свого роду вибух наукової творчості. Наука стає всесвітньою, світовою наукою, охоплює всю планету. Вернадський звертав велику увагу на гуманістичний зміст науки, на її роль у вирішенні завдань людства, на відповідальність учених за застосування наукових відкриттів.

Ці та багато інших ідей Вернадського про роль науки в розвитку людства, у переході біосфери в ноосферу мають актуальне значення для нашого часу. Як уже вказувалося, Вернадський розглядав науку як засіб розвитку людства. Тому дуже важливо, щоб наука не набирала форми абстрактної, яка має своє незалежне існування сутності. Наука створена людством і повинна служити на благо людства. "Її зміст не обмежується науковими теоріями, гіпотезами, моделями, створюваною ними картиною світу: в основі вона головним чином складається з наукових фактів та їх емпіричних узагальнень, і головним – живим змістом є в ній наукова праця живих людей...".

Так що наука -- соціальне вселюдське утворення, в основі якого лежить сила фактів, узагальнень і, звичайно, людського розуму. Ми спостерігаємо, як наука все сильніше і глибше починає змінювати біосферу Землі, вона змінює умови життя, геологічні процеси, енергетику планети. Виходить, і сама наукова думка є природним явищем.

У пережитий нами момент створення нової геологічної сили, наукової думки, різко зростає вплив живої речовини в еволюції біосфери. Біосфера, переробляючись науковою думкою Homo Sapiens, переходить у свій новий стан – у ноосферу. Історія всієї наукової думки – суть історія створення в біосфері нової геологічної сили наукової думки, якої раніше не було.

І цей процес не випадковий, він закономірний як усяке природне явище. "Біосфера XX сторіччя перетворюється в ноосферу, створювану насамперед зростанням науки, наукового розуміння і заснованої на ній соціальної праці людства". Необхідно підкреслити нерозривний зв'язок створення ноосфери із зростанням наукової думки, бо вона – перша необхідна передумова цього створення. Ноосфера може створюватися тільки за цієї умови.

Значення змін, що відбуваються на планеті в XX ст., настільки велике, що такі ж за роллю процеси можна знайти хіба тільки в далекому минулому. У даний момент навряд чи можна оцінити всю наукову і соціальну важливість цього явища, тому що науково зрозуміти – значить поставити явище в рамки реальної космічної реальності. Ми бачимо, що наука перебудовується на наших очах. Біогенний ефект роботи наукової думки реально зможуть побачити тільки наші віддалені нащадки: він виявиться яскраво і ясно тільки через сотні років.