Спеціальні адміністративно-правові режими класифікуються залежно від:
• 1) юридичної сили акта, що закріплює режим (встановлені законами України і підзаконними нормативно-правовими актами);
• 2) території дії режиму (що діє на території всієї держави, її окремої частини);
• 3) часу дії (постійні та тимчасові);
• 4) об'єкта-носія (територій, окремих об'єктів і документів, видів діяльності);
• 5) масштабу свободи громадян та організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб'єктивних прав (пільгові й обмежуючі);
• 6) глибини змін у конституційному статусі громадян і організацій (звичайні та надзвичайні).
У науковій літературі є термін "екстремальні адміністративно-правові режими", до яких відносять спеціальні правові режими діяльності органів влади й управління, що допускають обмеження правосуб'єктності фізичних і юридичних осіб, які запроваджуються як тимчасовий соціально об'єктивний і правовий захід для забезпечення безпеки особи, суспільства та держави, а також який визначається конкретними обставинами, що виникли. За видами екстремальні режими поділяють на два класи: надзвичайні режими (воєнний стан, надзвичайний стан, зони надзвичайної екологічної ситуації) та екстраординарні режими (антитерористичної операції, карантину, надзвичайної ситуації тощо). С. О. Кузніченко вважає що екстремальні адміністративно-правові режими зумовлюються двома підставами, взятими в єдності:
• 1) глобальною небезпекою, що загрожує національним інтересам;
• 2) непереборністю цієї небезпеки іншими засобами, крім уведення екстремальних адміністративно-правових режимів[6].
Доцільною є класифікація адміністративно-правових режимів діяльності державних органів залежно від рівня надзвичайної ситуації: адміністративно-правові режими відповідно державного, регіонального, місцевого та об'єктового рівня.
Головним чинником у змісті спеціальних правових режимів є те, що вони змінюють правовий статус суб'єктів цієї території, систему органів, що здійснюють управлінський вплив, запроваджують режимні заходи, які використовуються для врегулювання суспільних відносин за надзвичайних ситуацій. Загальною підставою для введення таких адміністративно-правових режимів є наявна небезпека, що загрожує національним інтересам.
Систему нормативних актів, що регулює суспільні відносини в умовах введеного на певній території (усієї держави або окремого регіону) надзвичайного або екстраординарного правового режиму в інтересах забезпечення національної безпеки України, науковці називають надзвичайним законодавством[7].
Систему так званого надзвичайного законодавства становитимуть:
• 1) Конституція України;
• 2) закони, що регламентують порядок введення, забезпечення та скасування адміністративно-правових режимів, а також повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в надзвичайних умовах;
• 3) підзаконні (президентські, урядові, міжвідомчі, відомчі) акти, що реалізують законодавчі норми та повноваження суб'єктів забезпечення спеціальних адміністративно-правових режимів;
• 4) нормативні акти, якими вводяться, продовжуються та скасовуються спеціальні адміністративно-правові режими.
Порядок введення, забезпечення та скасування адміністративно-правових режимів регламентується Законами України "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації".
Нормативне визначення адміністративно-правового режиму "надзвичайний стан" є у статті 1 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану"[8] (далі – Закон). Відповідно до Закону надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або за спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для запобігання загрозі та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 16. Адміністративна діяльність ОВС у надзвичайних умовах“ на сторінці 3. Приємного читання.
