• науковості – на підставі дослідження практики боротьби з рейдерством та узагальнення досвіду профілактики дій, пов'язаних із рейдерством, у країнах з перехідними економіками та у країнах Європейського Союзу застосування новітніх форм, методів та засобів профілактичної діяльності;
• диференційованого підходу – врахування загальних особливостей й індивідуальних властивостей корпоративного конфлікту та його суб'єктів;
• плановості та прогнозування – всебічне вивчення та аналіз стану рейдерства, складання та реалізація відповідних програм профілактики дій, пов'язаних із рейдерством;
• взаємодії та координації зусиль суб'єктів профілактики;
• адекватності методів та засобів профілактики дій, пов'язаних з рейдерством, тобто відповідність типові конфліктної ситуації.
Профілактика дій, пов'язаних із рейдерством, як вид діяльності забезпечується певними методами, до яких належать:
• 1) економічні (вдосконалення системи економічного аналізу та звітності, використання системи товарно-грошових відносин у процесі профілактики дій, пов'язаних із рейдерством);
• 2) соціально-політичні (посилення боротьби з впливом негативних чинників, підвищення суспільно-політичної активності громадян, посилення та розвиток профілактичної функції колективів та інших соціальних груп);
• 3) соціально-психологічні (подолання елементів антисуспільної психології, формування ставлення до правопорушників за принципом громадського осуду протиправної поведінки);
• 4) культурно-виховні (підвищення рівня моральної та правової культури громадян, формування в них поваги до соціальних, правових та інших норм, поваги до закону);
• 5) адміністративно-правові (способи та прийоми безпосереднього і цілеспрямованого впливу виконавчих органів (посадових осіб) на підставі закріпленої за ними компетенції у встановлених межах та відповідній формі на перебіг корпоративного конфлікту).
Важливими методами є переконання та примус. У профілактиці дій, пов'язаних із рейдерством, зважаючи на її соціальну спрямованість, домінуючим має стати переконання – система заходів правового і неправового характеру, які проводяться державними та громадськими органами, що виявляється у здійсненні виховних, роз'яснювальних та заохочувальних методів, спрямованих на формування у громадян розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших нормативних актів[2].
За змістом профілактичну діяльність щодо дій, пов'язаних із рейдерством, поділяють на:
• а) загал ьносоціальну;
• б) спеціальну.
До загальносоціальних заходів профілактики належать практично всі соціально-економічні перетворення нашого суспільства на сучасному етапі. Це насамперед удосконалення корпоративного законодавства, зменшення впливу тіньової економіки, ефективна боротьба з корупцією, вдосконалення податкового законодавства, імплементація нормативної бази вирішення корпоративних конфліктів Європейського Союзу у національну правову систему, підвищення ефективності громадського контролю за умови розвитку громадянського суспільства. Окрім цього, важливу роль виконує реальне закріплення та реалізація прав і свобод людини та громадянина, забезпечення правового захисту особи, затвердження принципів соціальної справедливості.
Спеціальна профілактика охоплює проведення заходів, які спрямовані лише на усунення або нейтралізацію криміногенних чинників. Спеціальні заходи профілактики дій, пов'язаних із рейдерством, здійснюються підрозділами кримінальної міліції та міліції громадської безпеки та відрізняються від загальносоціальних своєю спрямованістю на боротьбу зі злочинами й адміністративними правопорушеннями (у той час як загальносоціальні здійснюються незалежно від криміногенних чинників, хоча з їх урахуванням). Водночас загальносоціальні та спеціальні заходи взаємопов'язані та взаємозумовлені. Загальносоціальні заходи створюють відповідні економічні, ідеологічні та організаційні умови для застосування спеціальних заходів профілактики.
Суб'єктами спеціальної профілактики є: правоохоронні органи (внутрішніх справ, служби безпеки, юстиції, державної податкової та митної служб, прокуратури, судів тощо); органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, інші державні органи, діяльність яких спрямована на профілактику дій, пов'язаних із рейдерством щодо конкретних підприємств та установ, що перебувають у сфері управління корпоративними правами; підприємства, установи, громадські організації, окремі громадяни.
У системі суб'єктів профілактики дій, пов'язаних із рейдерством, органи внутрішніх справ займають особливе місце, зумовлене призначенням, компетенцією та реальними можливостями (інформаційними, кадровими, матеріально- технічними, організаційними і методичними). Стаття 10 Закону України "Про міліцію" у пунктах 3, 5, 8, 12 прямо вказує на обов'язок міліції щодо профілактики злочинів, адміністративних правопорушень[3].
Профілактика дій, пов'язаних із рейдерством, є функцією органів внутрішніх справ усіх рівнів, їхніх галузевих служб, підрозділів і співробітників, що здійснюють у межах своєї компетенції загальну й спеціальну профілактику, запобігання проступкам, що готуються. Із безпосередньою профілактичною діяльністю органи внутрішніх справ надають іншим суб'єктам профілактики правопорушень інформаційну, організаційну і методичну допомогу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Профілактична діяльність ОВС у боротьбі з рейдерством“ на сторінці 2. Приємного читання.
