Діти перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації упродовж терміну, необхідного для лікування, але не більше двох років.
Питання про перебування дитини у центрі медико- соціальної реабілітації розглядається керівництвом центру на підставі прохання, поданого батьками (усиновителями) чи опікунами (піклувальниками), а в разі відсутності останніх – на основі рішення служби у справах дітей.
Центри медико-соціальної реабілітації дітей мають права юридичної Особи, власний бланк, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
Положення про центри медико-соціальної реабілітації дітей затверджується Кабінетом Міністрів України[4].
Спеціальні виховні установи Державної кримінально- виконавчої служби України – це установи, в яких відбувають покарання неповнолітні віком від 14 років, засуджені до позбавлення волі. Організація та діяльність спеціальних виховних установ регламентується кримінально-виконавчим законодавством. При спеціальних виховних установах діють спостережні комісії та піклувальні ради[5]. Станом на 1 січня 2012 року у підпорядкуванні Державної пенітенціарної служби України перебувало 143 установи виконання покарань, 33 слідчі ізолятори, 8 виховних колоній та 703 підрозділи кримінально-виконавчої інспекції[6].
Притулки для дітей утворюються, реорганізуються та ліквідуються відповідно до соціальних потреб відповідного регіону Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад і підпорядковуються відповідній службі у справах дітей.
Притулки для дітей можуть також створюватися за погодженням із службами у справах дітей підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадськими організаціями та громадянами.
У притулках для дітей тимчасово розміщуються діти віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах.
Діти можуть перебувати в притулку для дітей упродовж часу, необхідного для їх подальшого влаштування, але не більше 90 діб.
Не підлягають розміщенню у притулках діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, які вчинили кримінальне правопорушення і щодо яких є рішення про затримання, тримання під вартою або поміщення в приймальник-розподільник для дітей.
Основними завданнями притулків для дітей є соціальний захист дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, залишили сім'ї, навчальні заклади; створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, надання їм можливості навчатися, працювати та змістовно проводити дозвілля.
До притулку приймаються діти, які:
• заблукали;
• були покинуті батьками або піклувальниками;
• жебракують і місцезнаходження їх батьків не встановлено;
• залишилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників);
• залишили сім'ю чи навчальний заклад;
• вилучені кримінальною міліцією у справах дітей органів внутрішніх справ із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю і здоров'ю;
• втратили зв'язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій;
• не мають постійного місця проживання і засобів до життя, підкинуті та безпритульні діти;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 13. Адміністративна діяльність ОВС щодо протидії правопорушень серед дітей“ на сторінці 6. Приємного читання.
