Існують такі види воєнізованих підрозділів: загони, команди, групи, відділення, що належать до складу відділень, відділів ДСО. Для охорони об'єктів силами сторожових підрозділів у відділах (відділеннях) ДСО утворюються дільниці та сторожові підрозділи охорони окремих об'єктів. Для здійснення керівництва сторожовими дільницями, які створюються залежно від характеру об'єктів, компактності їх дислокації та оснащення їх засобами охоронної та охоронно-пожежної сигналізації з чисельністю контролерів та сторожів від 30 до 45 чоловік, призначаються молодші інспектори охорони[10].
За домовленістю з власником охоронних об'єктів або майна для забезпечення якіснішої охорони цінностей та громадського порядку у відділах (відділеннях) ДСО можуть утворюватися спеціалізовані воєнізовані та сторожові підрозділи. Співробітникам спецпідрозділів під час виконання службових обов'язків надається право застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби. Особовий склад спецпідрозділів має встановлену форму одягу та пізнавальні знаки.
Основними напрямами діяльності спецпідрозділів є охорона матеріальних цінностей, супроводження цінних паперів, вантажів, грошей, виробів із дорогоцінних металів та каменів, отруйних та наркотичних речовин, охорона фізичних осіб, забезпечення громадського порядку на об'єктах охорони. До складу цих підрозділів за погодженням із власником у необхідних випадках вводяться атестовані посади старших та молодших інспекторів охорони за рахунок коштів, що надходять за договорами[11].
Воєнізовані та сторожові підрозділи комплектуються особами віком від 18 до 60 років, які відповідають посадовим вимогам до працівників охорони. До спецпідрозділів приймаються зазвичай особи чоловічої статі віком від 20 до 50 років. Особи, що були засуджені за корисливі злочини, а також звільнені зі служби у Збройних силах і правоохоронних органах за проступки, які компрометують звання працівника цих органів, на роботу не приймаються. На працівників цих підрозділів поширюється загальне законодавство про працю та державне соціальне страхування. Охорона об'єктів, відокремлених приміщень силами воєнізованих та сторожових підрозділів забезпечується залежно від їх дислокації, технічної укріпленості, оснащеності засобами охоронної сигналізації шляхом встановлення стаціонарних і обхідних постів із застосуванням службових собак.
Із метою збереження довірених матеріальних цінностей, недопущення безконтрольного проходу (проїзду) на територію об'єкта, вивезення (винесення) зазначених цінностей, а також дотримання протипожежної і протиаварійної безпеки встановлюється перепускний режим. Його встановлює власник підприємства, установи чи організації шляхом видання відповідного наказу. Інструкція про організацію перепускного режиму затверджується керівником підприємства і узгоджується з начальником відділу (відділення) охорони.
Перепускний режим може запроваджуватися у всьому об'єкті й окремо в його корпусах, приміщеннях, цехах, відділах, лабораторіях, сховищах, інших спеціальних приміщеннях. Його здійснення покладається на працівників охорони. З урахуванням специфіки та відповідно до встановленого трудового розпорядку вводяться визначені форми перепусток (постійні, тимчасові, одноразові, індивідуальні, групові, матеріальні), організовуються бюро перепусток[12].
Безперервний розвиток діяльності Державної служби охорони вимагає високого рівня організації процесу правового регулювання службових відносин. Ефективність організаційно-правового забезпечення діяльності її підрозділів у напрямі попередження та припинення правопорушень має визначатися повнотою і внутрішньою узгодженістю правових норм в аспекті спрямованості на соціально-політичну та економічну обстановку в Україні.
Сьогодні з урахуванням збільшення мережі недержавних охоронних організацій, що надають комплекс охоронних послуг, спостерігається повільна тенденція зменшення присутності на охоронному ринку держави Державної служби охорони при МВС України. Результатом окреслених проблем є потреба в поверненні авторитету служби з обов'язковим налагодженням ефективної взаємодії МВС України з недержавними охоронними організаціями. Національне законодавство, що регулює діяльність органів внутрішніх справ, залишає поза увагою існування в Україні недержавних охоронних організацій, не врегульовує питання взаємодії Державної служби охорони при МВС України з недержавними охоронними організаціями у сфері попередження та припинення правопорушень.
Основними перешкодами на шляху встановлення ефективного та взаємовигідного співробітництва залишається:
• відсутність належної нормативно-правової бази;
• непристосованість підрозділів Державної служби охорони при МВС України до взаємодії із недержавними охоронними організаціями на взаємовигідній платній основі;
• психологічна установка на відмову у співробітництві з боку працівників міліції та працівників недержавних охоронних організацій[13].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості адміністративно-правової діяльності окремих підрозділів державної служби охорони“ на сторінці 4. Приємного читання.
