Серед загальних суб'єктів існують так звані спеціальні суб'єкти, тобто особи, які мають властивості адміністративної відповідальності. До них належать військовослужбовці, призвані на збори військовозобов'язаних, працівники Національної поліції, а також інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; неповнолітні (особи віком від 16 до 18 років); іноземці; службові особи; батьки або особи, які їх замінюють; народні депутати; окремі фахівці; інші особи залежно від специфіки їх професійних і трудових обов'язків, стану здоров'я тощо (водії, експерти, перекладачі, вагітні, інваліди та ін.).
Суб'єктивна сторона – це комплекс ознак, що характеризують внутрішню сторону правопорушення.
До ознак, які характеризують суб'єктивну сторону, належать вина, мотив і мета вчинення правопорушення.
Вина – це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.
У загальних рисах поняття цих форм вини розкрито в ст. 10 і 11 КУпАП.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Усвідомлення протиправного характеру діяння й передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків – вольову ознаку.
З огляду на це, виділяють два види умислу: прямий та непрямий.
Прямий умисел означає, що винна особа передбачала настання наслідків і бажала їх настання.
Непрямий умисел вказує на те, що особа передбачала настання наслідків і свідомо їх допускала.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим через необережність, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї протиправної дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Зважаючи на це, виділяють два види необережності: самовпевненість і недбалість.
Самовпевненість означає, що винна особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення.
Про недбалість свідчить те, винна особа не передбачала шкідливих наслідків своєї протиправної дії, хоч повинна була й могла їх передбачити.
Мотив і мета адміністративного правопорушення – факультативні ознаки суб'єктивної сторони.
Мотив – це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яким вона керувалася під час учинення правопорушення.
Мета – це наслідок, результат, якого прагне досягти особа, учиняючи адміністративний проступок.
Аналіз чинного законодавства про адміністративні правопорушення свідчить про те, що в диспозиціях правових норм рідко безпосередньо вказується на форму вини. Тобто форма вини в таких випадках на кваліфікацію вчиненого зазвичай не впливає, оскільки вона не є конструктивною ознакою того чи іншого складу правопорушення. Лише в окремих випадках законодавець безпосередньо визначає форму вини (наприклад умисне вчинення будь- яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, унаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого – ст. 1732 КУпАП).
Певною мірою ці характеристики форм вини, особливо необережної, властиві здебільшого адміністративним правопорушенням із матеріальними складами. В інших випадках доцільніше говорити про негативний результат протиправного діяння з позиції його комплексної характеристики й оцінки.
Мету як ознаку суб'єктивної сторони також здебільшого безпосередньо не визначено в нормах права. Цю ознаку виділяють лише в конструкціях окремих статей КУпАП. Це, наприклад, незаконні придбання або зберігання без мети збуту наркотичних засобів (ст. 44 КУпАП); виготовлення самогону без мети збуту (ст. 176 КУпАП) та ін.
Настрій, емоції, спонукання та інші аналогічні психічні чинники, що супроводжують протиправний вчинок, до конструктивних ознак тих чи інших складів адміністративних правопорушень зазвичай не належать, проте в окремих випадках можуть мати юридичне значення. Так, відповідно до п. З ст. 34 КУпАП, учинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання визнається обставиною, що пом'якшує відповідальність.
Відповідальність військовослужбовців і працівників Національної поліції
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна відповідальність та провадження в справах про адміністративні правопорушення» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Склад адміністративного правопорушення“ на сторінці 3. Приємного читання.
