Адміністративну відповідальність за торгівлю з рук у невстановлених місцях передбачено у нормах ст. 160 КУпАЛ, яка містить дві частини.
Для правильної кваліфікації цього правопорушення та відмежування його від суміжних складів необхідно звернути увагу на низку чинників.
Для того, щоб займатися торговельною діяльністю у сфері роздрібної торгівлі суб'єкти господарської діяльності, можуть мати:
• магазини – стаціонарні пункти роздрібного продажу товарів, які займають окремі приміщення або будівлі, мають торговельний зал для покупців;
• палатки, кіоски, які займають окремі приміщення, але не мають торговельного залу для покупців (дрібнороздрібна мережа);
• тривалий час діючі спеціально обладнані різні пристосування для дрібної торгівлі: автомагазини, лотки, розвозки тощо (пересувна мережа).
У сфері торговельно-виробничої діяльності (громадське харчування) можуть функціонувати фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети тощо. Це окреме приміщення або будівля, яка має зал зі столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі та побутові приміщення для її приготування; відкриті літні майданчики – стаціонарні пункти з кількістю місць для обслуговування 20 і більше осіб. Робочі місця передбачають наявність холодильного і торговельно-технологічного устаткування, електроенергії, холодної та гарячої проточної води, каналізації. Кіоски громадського харчування – це стаціонарні пункти, де робочі місця повинні бути обладнані як відкриті літні майданчики, за винятком столиків і стільців для обслуговування відвідувачів. Також такий від торгівлі може здійснюватися на ринках.
Сутністю правопорушення, передбаченого ст. 160 КУпАП є торгівля поза спеціально відведеними об'єктами.
Суб'єктами правопорушення можуть бути як працівники сфери торгівлі, так і громадяни.
У разі отримання повідомлення про факт учинення вищезгаданих діянь чи за безпосереднього їх виявлення, поліцейський повинен якнайшвидше поінформувати чергову частину відділення поліції для реєстрації в журналі єдиного обліку та зібрати матеріали, а за наявності підстав та компетенції – скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 221 КУпАП, адміністративні справи, зазначені у ст. 160 цього Кодексу, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Провадження у таких справах є звичайним. Воно передбачає складання протоколу про адміністративне правопорушення і направлення його та інших матеріалів справи за підвідомчістю.
У окремих випадках (за неможливості скласти адміністративний протокол на місці, встановити особу правопорушника тощо) до правопорушника можуть застосувати доставлення, а також адміністративне затримання.
Як засвідчує практика, у деяких справах про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 160 КУпАП суди повертали матеріали справ для доопрацювання, оскільки правопорушники не з'явилися на виклики до суду, повістки їм вручені не були через відсутність їх за адресами, зазначеними в протоколах. Тому підготовку до розгляду вказаних справ провести не могли, а зазначені недоліки – усунути на судовому засіданні. Таким чином, були підстави дійти висновку про неналежну перевірку дійсних місць проживання порушників працівниками Національної поліції, які склали протоколи.
Порушення порядку провадження господарської діяльності
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна відповідальність та провадження в справах про адміністративні правопорушення» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Торгівля з рук у невстановлених місцях“ на сторінці 1. Приємного читання.
