Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління. Йдеться про забезпечення нормальної діяльності органів Національної поліції, громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону або та військовослужбовців під час здійснення ними охорони громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. Склад правопорушення є формальним, тобто воно вважається закінченим з моменту вчинення.
Диспозиція ст. 185 КУпАП містить два різні склади правопорушення. Перший склад передбачає "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків". Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються у процесі виконання ним службових обов'язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку. Другий склад правопорушення полягає у "вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їхнього участю в охороні громадського поряди". Отже, законність вимог зазначених посадових осіб пов'язана лише "з їх участю в охороні громадського порядку".
В обох випадках вимоги уповноважених осіб мають бути законними. Вимоги та розпорядження поліцейського є законними, якщо вони відповідають Закону України "Про Національну поліцію", а також іншим нормативно-правовим актам, що регулюють діяльність представників правоохоронних органів. Права членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону визначено у Законі України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 22 червня 2000 р. № 1835-ИІ. Права військовослужбовців у сфері підтримання громадського порядку визначено у Законі України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних сил України" від 24 березня 1999 р. № 550-XIV.
Кваліфікуючою ознакою цього правопорушення визначають спосіб його вчинення – злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка засвідчує явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абз. 2 п. 7 Постанови Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8).
Суб'єктивну сторону правопорушення характеризує наявність вини у формі умислу.
Суб'єкт правопорушення є загальним. Це осудна особа, яка досягла віку 16 років.
Оскільки адміністративні стягнення за злісну непокору накладають лише суди, то провадження у таких справах є звичайним. Воно передбачає складання протоколу про адміністративне правопорушення. До правопорушника можуть застосувати доставлення, адміністративне затримання, а також інші заходи забезпечення провадження у справі.
У процесі кваліфікації злісної непокори необхідно враховувати такі обставини:
• вимоги поліцейського повинні бути законними, тобто пред'являти їх можна лише під час виконання службових обов'язків. Про перебування при виконанні службових обов'язків свідчать установлена форма одягу, нагрудний знак, а також наявність відповідного посвідчення;
• правопорушник повинен знати, що вимоги або розпорядження йому ставить (надає) саме поліцейський, тому він обов'язково має представитися;
• поліцейський повинен неодноразово (два і більше разів) повторювати вимоги або давати розпорядження;
• у протоколі про адміністративне правопорушення потрібно відобразити, які саме законні вимоги поліцейський висунув, у чому вони полягали, а не просто вказати, що особа "вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського".
Адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП передбачена за відсутності застосування правопорушником фізичної сили. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" від 26 червня 1992 р. № 8, на відміну від злісної непокори, передбаченої ст. 185 КУпАП, чинення опору полягає в активній фізичній протидії здійсненню поліцейським, членом громадських формувань з охорони громадського порядку, військовослужбовцем обов'язку щодо охорони громадського порядку. Такі дії утворюють склад злочину, передбачений ст. 345 Кримінального кодексу
України. За цією статтею нести відповідальність має не лише безпосередньо правопорушник, а й інша особа, яка активно перешкоджала поліцейському, члену громадських формувань, військовослужбовцю виконувати покладені на них обов'язки з охорони правопорядку. Насильство, застосоване щодо зазначених посадових осіб для опору їм під час виконання ними обов'язків з охорони громадського порядку, може полягати в умисному нанесенні ударів, побоїв, тілесних ушкоджень.
Погроза застосування насильства під час вчинення опору полягає у діях або висловлюваннях про наміри винної особи застосувати насильство до поліцейського, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця під час виконання ними обов'язків щодо охорони громадського порядку.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна відповідальність та провадження в справах про адміністративні правопорушення» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку (ст. 185 КУпАП)“ на сторінці 1. Приємного читання.
