Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу УРСР, громадяни мають право отримати у безстрокове користування у встановленому порядку жиле приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Об'єктом розглядуваного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту житлових прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 151 КУпАП, полягає у самоправному зайнятті жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду чи фонду житлово-будівельних кооперативів.
Згідно з вимогами ст. 58 Житлового кодексу УРСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, що є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Стаття 109 Житлового кодексу України передбачає виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення.
Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення (ч. З ст. 116 Житлового кодексу України).
Самоправне зайняття жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду чи фонду житлово-будівельних кооперативів належить до триваючих проступків. Це правопорушення пов'язано з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Воно припиняється або шляхом виконання регламентованих обов'язків, або притягнення винної особи до відповідальності.
Таке правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила ці протиправні дії, надалі перебуває у стані безперервного їх продовження (постійно порушує закон протягом певного часу).
Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за цей проступок може бути накладено не пізніше, ніж через два місяці з дня його виявлення.
Провадження у справах про самоправне зайняття жилого приміщення має певні особливості. Зокрема КУпАП визначає альтернативну підвідомчість: суб'єктами розгляду таких справ є адміністративні комісії та органи Національної поліції. Якщо справу розглядають поліцейські, то протокол про самоправне зайняття жилого приміщення, згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП, не складають. У такому разі провадження буде спрощене. Якщо справу про зазначене правопорушення розглядають адміністративні комісії, то провадження відбувається у звичайному порядку. Протокол про вчинене протиправне діяння, передбачене ст. 151 КУпАП, мають право складати посадові особи органів Національної поліції (п. 1 ст. 255 КУпАП), а також посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (п. 2 ст. 255 КУпАП).
Самоправне зайняття жилого приміщення потрібно відрізняти від самоуправства, тобто самовільного, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гаданого права. Останнє передбачено ст. 186 КУпАП, а отже належить до адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління.
Основним критерієм для розмежування зазначених правопорушень є наявність під час скоєння самоуправства такої кваліфікуючої ознаки: воно не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям. З іншого боку, у законодавстві зовсім не згадано про заподіяння якої-небудь шкоди за самоправного зайняття жилого приміщення.
Протоколи про адміністративні правопорушення у справах про самоуправство уповноважені складати посадові особи органів Національної поліції. Розгляд таких справ здійснюють адміністративні комісії.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна відповідальність та провадження в справах про адміністративні правопорушення» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Самоправне зайняття жилого приміщення“ на сторінці 1. Приємного читання.
