• 1) дія (вилучення чужого майна);
• 2) наслідок, що полягає у заволодінні винною особою чужим майном;
• 3) причиновий зв'язок між дією та наслідком;
• 4) спосіб учинення правопорушення.
Дрібне викрадення чужого майна може бути вчинено одним зі способів, які визначені законодавством обов'язковими ознаками цього діяння. Це можуть бути крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата.
Крадіжка – це таємне викрадення чужого майна. Викрадення вважається таємним, коли воно здійснюється:
• 1) за відсутності власника чи іншої особи;
• 2) у присутності власника або іншої особи, але непомітно для них;
• 3) у присутності власника або іншої особи, коли винний вважає, що діє таємно від інших осіб (наприклад дії винного фіксує камера спостереження в супермаркеті, за якими на екрані монітору спостерігає охоронник);
• 4) у присутності власника чи іншої особи, які через свій фізіологічний, психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) або через інші обставини не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна та не можуть дати йому належної оцінки;
• 5) у присутності інших осіб, на потурання з боку яких розраховує порушник (родинні зв'язки, дружні відносини, співучасть у вчиненні правопорушення тощо). Однак таке викрадення перестає бути таємним, якщо ці особи дали підстави винному засумніватися щодо їхнього мовчання стосовно його дії;
• 6) особою, яка не була наділена певного правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, працівник охорони та ін.).
Згідно з ст. 186 Кримінального кодексу України, якщо викрадення чужого майна вчиняється відкрито, тобто у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винного, а він усвідомлює, що його дії помітили та оцінюють як викрадення, то відповідне правопорушення необхідно кваліфікувати як грабіж.
Шахрайство – це заволодіння майном або правом на нього шляхом обману чи зловживання довірою. У результаті шахрайських дій потерпілий (власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої перебуває майно) добровільно передає майно або право на нього винній особі. Добровільність під час учинення шахрайських дій має уявний характер, оскільки зумовлена обманом чи зловживанням довірою.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи правами на таке майно полягає у повідомленні потерпілому, з метою введення його в оману, неправдивих відомостей або приховуванні певних обставин, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний характер (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значущої інформації).
Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв'язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.
Як наголошується у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 6 листопада 2009 р. № 10, обман чи зловживання довірою під час учинення шахрайських дій застосовуються винною особою для того, щоб викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Потрібно наголосити, що коли потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, то передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.
Якщо особа заволодіває чужим майном, скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, а також за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, то вчинене не може розглядатись як шахрайство.
Такі способи вчинення дрібного викрадення чужого майна, як привласнення або розтрата характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративна відповідальність та провадження в справах про адміністративні правопорушення» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 7. Особливості кваліфікації та оформлення матеріалів адміністративних правопорушень, що посягають на власність“ на сторінці 2. Приємного читання.
