Тема 4. Правове регулювання майнових відносин у галузі освіти

Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство

Майнові відносини відіграють велике значення у діяльності навчальних закладів. Для надання освітніх послуг ліцензійні умови висувають вимогу наявності певної матеріально-технічної бази, відносини власності опосередковують можливість надання самої освітньої послуги.

Майнові відносини у сфері освіти виникають між освітніми закладами та іншими господарюючими суб'єктами (зокрема іншими закладами освіти) та між такими закладами і фізичними особами (наприклад, учнями, студентами). Залежно від їх суб'єктного складу згадані відносини регулюються нормами цивільного або господарського права відповідно.

У структурі законодавства, яке врегульовує майнові відносини, що складаються за участю навчальних закладів можна виділити дві частини: 1) загальні нормативно-правові акти, що регулюють відносини власності за участю всіх юридичних осіб (наприклад, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та інші); 2) спеціальні нормативні акти, що визначають специфіку регулювання майнових відносин за участю закладів освіти (наприклад, Закони України "Про освіту", "Про вищу освіту" тощо).

Ключовим для розгляду даної теми є поняття "правовий режим майна" навчального закладу. Під ним зазвичай розуміють встановлені правовими засобами порядок і умови придбання (привласнення) майна, здійснення навчальним закладом повноважень з володіння, користування і розпорядження ним, функцій управління майном, а також його правової охорони. Зміст правового режиму залежить від правових підстав придбання майна, його складу, форми власності та інших речових прав, порядку погашення його вартості, а також підстав і порядку припинення прав на це майно. Встановлення правового режиму, крім того, пов'язане із регулюванням таких питань як система оподаткування, система здійснення обліку тощо.

Чинниками, що мають найбільший вплив на правовий режим майна навчального закладу є: 1) вид речових прав на означене майно (право власності чи похідні від нього правові титули), 2) вид майна, оскільки окремі речі мають свій специфічний правовий режим (наприклад, земельні ділянки, нерухомість, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються у їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів [2].

Специфіка майнових відносин за участю освітніх закладів визначається спеціальними нормативними актами. Так, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності [125]. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Слід зауважити, що мають місце відмінності у правовому режимі майна освітніх закладів державної та комунальної форми власності з одного боку та приватної - з іншого.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про вищу освіту" за вищим навчальним закладом з метою забезпечення діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та його організаційно-правової форми власником (власниками) закріплюються на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно [75].

Майно, що закріплене за вищим навчальним закладом державної або комунальної форми власності, а також доходи від використання цього майна належать вищому навчальному закладу на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 137 ГК України правом оперативного управління визначається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням [2].

Майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управління вищим навчальним закладам державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством.

Слід, водночас, зважати, що державному ВНЗ надано право здійснювати діяльність, що дає дохід, прибуток від якої і придбане за її рахунок майно надходять в його самостійне розпорядження і обліковуються на окремому балансі. Крім цього державному ВНЗ належить право власності на грошові кошти, майно й інші об'єкти власності, передані йому фізичними і юридичними особами у формі дарунку, пожертвування або за заповітом, на продукти інтелектуальної і творчої праці, що є результатами діяльності ВНЗ, а також на придбане на доходи від власної діяльності майно [180, с. 136-137].

Водночас, пункт 1.8 Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого спільним Наказом МОН України, Мінекономіки України, та Мінфіну України від 23 липня 2010 року № 736/902/758 передбачає, що матеріальні цінності, майно навчального закладу, придбане або створене за рахунок коштів, отриманих від платних освітніх послуг, належить навчальному закладу на правах, визначених чинним законодавством, та використовується ним для виконання своїх функціональних повноважень [66]. Вбачається, що для державних закладів такими правами є, все ж таки, оперативне управління.

З метою забезпечення діяльності вищого навчального закладу державної форми власності його засновник може передавати у користування та оперативне управління закладу об'єкти права власності (споруди, будівлі, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно споживчого, соціально-культурного та іншого призначення), що належать засновникові на правах власності.

Однак П. В. Нестеренко зазначає, що відсутність у цивільному законодавстві України чіткого закріплення речових прав, на яких державний ВНЗ володіє майном, отриманим як від засновника, так і від провадження дозволеної законом підприємницької діяльності, нівелює можливість захисту майнових прав та інтересів вказаного суб'єкта, оскільки держава як засновник може вилучити у випадках, передбачених законодавством, майно, яке належить ВНЗ на праві оперативного управління [173, с. 17].

Слід зауважити, що ліцензійними умовами до навчальних закладів висуваються певні вимоги щодо рівня матеріально-технічного забезпечення навчального процесу. Зокрема, ВНЗ, заклади профтехосвіти, загальноосвітні навчальні заклади, заклади позашкільної освіти та ін. повинні бути повністю забезпечені приміщеннями (кабінетами, лабораторіями, класами, оснащеними засобами навчання, дидактичними матеріалами тощо) [22-26]. Для ВНЗ також встановлюється вимога забезпечення студентів гуртожитком не менше 70 % від потреби, наявності пунктів харчування, спортивного залу, стадіону або спортивного майданчика, медичного пункту, встановлюється норматив забезпеченості робочими комп'ютерними місцями тощо [22]. Вказане майно повинно належати навчальному закладу на підставі права власності, похідних від нього правових титулів (напр. оперативного управління) чи оренди (договір має бути укладений принаймні до кінця терміну дії ліцензії). Система вимог матеріально-технічного забезпечення є диференційованою і з нею варто ознайомитися окремо стосовно кожного навчального закладу.

Окремі аспекти майнових відносин вищих навчальних закладів державної форми власності врегульовує Положення про державний вищий навчальний заклад, затверджене постановою КМ України № 1074 від 5 вересня 1996 р. Відповідно до абз. 8 п. 18 вказаного Положення отримання або придбання нерухомого майна та обладнання, необхідних для провадження освітньої діяльності, згідно з установленими нормативами належить до компетенції державних органів управління освітою, у підпорядкуванні яких перебувають вищі навчальні заклади. Вищий же навчальний заклад, відповідно до абз. 5 п. 20 Положення несе відповідальність за дотримання фінансової дисципліни та збереження державного майна [35].

Вказане положення також містить цілий розділ "Планування і фінансування діяльності вищих навчальних закладів, майнові відносини", що включає пункти з 77-го по 87-ий.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 4. Правове регулювання майнових відносин у галузі освіти“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тема 1. Державна політика в галузі освіти

  • Тема 2. Загальна характеристика освітнього законодавства України

  • Тема 3. Управління в галузі освіти В Україні

  • Тема 4. Правове регулювання майнових відносин у галузі освіти
  • Тема 5. Правові засади фінансування освіти

  • Тема 6. Правове регулювання трудових відносин освітян

  • Тема 7. Договірні відносин у галузі освіти

  • Тема 8. Система дошкільної освіти

  • Тема 9. Система загальної середньої та позашкільної освіти

  • Тема 10. Система професійно-технічної освіти

  • Тема 11. Правове регулювання вищої освіти

  • Тема 12. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів

  • Тема 13. Правове регулювання наукової, науково-педагогічної та інноваційної освітньої діяльності

  • Тема 14. Міжнародне освітянське право і правові аспекти входження української освіти у світовий освітній простір

  • Термінологічний словник

  • Список джерел, основної використаної та рекомендованої для поглибленого вивчення курсу літератури