З проголошенням Україною незалежності, визнанням освіти пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства, закріпленням на конституційному рівні права кожного на вільний розвиток своєї особистості, на освіту формування і здійснення державної політики в галузі освіти, функціонування системи освіти в цілому становить неабиякий інтерес для вітчизняної освітньо-педагогічної науки і державотворчої практики. Так сталося, що Українська держава успадкувала досить розвинену радянську освітню інфраструктуру. Відповідно до Закону УСРР "Про освіту" від 23 травня 1991 року вона мала 1242 професійних, 735 середніх спеціальних та 156 вищих навчальних закладів, аспірантуру та докторантуру з 300 наукових спеціальностей, 518 навчальних закладів та підрозділів підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів. За чисельними показниками мережа вищих навчальних закладів України відповідала рівневі більшості розвинених країн світу [207, с. 33].
З-поміж найважливіших типів і видів державної політики як багатовекторної системи, що відтворює динамічну єдність і взаємодію пріоритетних сфер розвитку суспільства, державна політика в галузі освіти (політика держави в сфері освіти) постає як невід'ємна складова утвердження і забезпечення державою прав і свобод людини та їх гарантій. Із прийняттям законодавчих актів про освіту, Основного Закону - Конституції України, затвердженням стратегічних документів розвитку освіти, насамперед Національної доктрини розвитку освіти, вона спрямовується безпосередньо на забезпечення прав людини і громадянина на вільний розвиток своєї особистості, на освіту (ст. ст. 3, 23, 53 Конституції України) [21]. У цьому контексті вкрай важливим є створення умов для всебічного розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвитку її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, фахівцями (Закон України "Про освіту") [125].
Ведучи мову про сутність і зміст державної політики в галузі освіти на сучасному етапі, слід визначити стратегію й основні напрями розвитку дошкільної освіти, загальної середньої освіти, позашкільної освіти, професійно-технічної освіти, вищої освіти, та освіти в цілому. Головною метою прийнятої Першим З'їздом педагогічних працівників України Державної національної програми "Освіта" (Україна ХХІ століття) стало визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу ХХІ століття, створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації [3].
Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, яка визначає систему концептуальних ідей та поглядів на стратегію й основні напрями розвитку освіти в першій чверті ХХІ ст., метою державної політики щодо розвитку освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти [28]. Досягнення зазначеної мети державної політики щодо розвитку освіти поєднується із впровадженням встановлених Законом України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" основних засад внутрішньої політики в гуманітарній сфері. Серед останніх перебуває створення належних умов для нарощення освітнього потенціалу України, забезпечення рівного доступу громадян до здобуття якісної освіти незалежно від місця проживання, майнового стану та фінансових можливостей; удосконалення системи освіти, забезпечення якісної дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, підвищення престижності праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, підтримка обдарованої молоді; підвищення ролі вищої освіти і науки як основ становлення в Україні ефективної "економіки знань"; реформування та розвиток вітчизняної системи вищої освіти і науки, забезпечення їх інтеграції в європейський та світовий освітній і науковий простір, запровадження принципів та стандартів Болонського процесу у вищих навчальних закладах України [83].
Державна політика в галузі освіти ґрунтується на основних принципах освіти в Україні, якими відповідно до ст. ст. 4, 6 Закону України "Про освіту" є: пріоритетність освіти як сфери життєдіяльності суспільства, доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.
Від імені держави політику в галузі освіти в Україні визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, в тому числі, шляхом встановлення і забезпечення державних стандартів освіти.
Студентам слід врахувати, що відповідно до частини першої ст. 15 Закону України "Про освіту" державні стандарти освіти містять вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.
Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше, як один раз на десять років [125].
Додержання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти як зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні є обов'язковим для загальноосвітніх навчальних закладів, а також професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності [82]. Постановою
Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року затверджений Державний стандарт початкової загальної освіти, який впроваджується з 1 вересня 2012 року [8]. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року затверджений Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, який впроваджується в частині базової загальної середньої освіти з 1 вересня 2013 року, а в частині повної загальної середньої освіти - з 1 вересня 2018 року [7].
Державний стандарт професійно-технічної освіти містить сукупність державних вимог до змісту професійно-технічної освіти, рівня кваліфікації випускника професійно-технічного навчального закладу, основних обов'язкових засобів навчання та освітнього рівня вступників, а саме: освітньо-кваліфікаційні характеристики випускника; типові навчальні плани підготовки кваліфікованих робітників; типові навчальні програми з навчальних предметів, передбачених навчальними планами, та з професійно-практичної підготовки; перелік основних обов'язкових засобів навчання; систему контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів та критерії їх кваліфікаційної атестації [130]. З метою подальшого розвитку професійно-технічної освіти, підвищення її ролі та місця в суспільстві розробляються і впроваджуються сучасні державні стандарти професійно-технічної освіти з конкретних професій.
Відповідно до частини першої ст. 11 Закону України "Про вищу освіту" система стандартів вищої освіти складається із державного стандарту вищої освіти, галузевих стандартів вищої освіти та стандартів вищої освіти вищих навчальних закладів і є основою для таких державних регулюючих механізмів як ліцензування та акредитація вищих навчальних закладів, а також є критерієм оцінки їх діяльності незалежно від форми власності.
Відзначається, що ліцензування навчальних закладів - це державне визнання спроможності навчального закладу здійснювати освітню діяльність за заявленими обсягами підготовки відповідно до державних вимог щодо кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Цій процедурі підлягає діяльність з надання освітніх послуг, що потребують ліцензування.
Послуги з первинної професійної підготовки, перепідготовки, професійно-технічного навчання, підвищення кваліфікації робітників підлягають ліцензуванню за умови, що відповідні професії включено до Класифікатора професій ДК 003:2010.
Ліцензування діяльності підприємств, установ та організацій з професійно-технічного навчання на виробництві проводиться за класами класифікаційних угруповань з урахуванням специфіки навчання у разі, коли передбачається видача документа про освіту державного зразка.
Таблиця 1.1. Види діяльності з надання освітніх послуг, що потребують ліцензування
| 1) у сфері дошкільної освіти: o догляд за дітьми дошкільного віку; o виховання і навчання дітей дошкільного віку; o корекція психологічного і фізичного розвитку дітей дошкільного віку | навчальні заклади та інші юридичні особи (далі - навчальні заклади) або фізичні особи-підприємці | Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим; органи управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій |
| 2) у сфері загальної середньої освіти - забезпечення здобуття: o початкової загальної освіти; o базової загальної середньої освіти; o повної загальної середньої освіти | навчальні заклади приватної форми власності і фізичні особи-підприємці; · навчальні заклади приватної форми власності; · навчальні заклади приватної форми власності | Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим; органи управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій |
| 3) у сфері позашкільної освіти - освітня діяльність за художньо-естетичним, туристично-краєзнавчим, еколого-натуралістичним, науково-технічним, дослідницько-експериментальним, фізкультурно-спортивним або спортивним, військово-патріотичним, бібліотечно-бібліографічним, соціально-реабілітаційним, оздоровчим та гуманітарним напрямами | навчальні заклади або фізичні особи-підприємці | Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим; органи управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій |
| 4) у сфері професійно-технічної освіти: o первинна професійна підготовка; o перепідготовка робітників, підвищення їх кваліфікації | навчальні заклади або фізичні особи-підприємці · -//- | Міністерство освіти і науки України (МОН України) |
| o професійно-технічне навчання; o підготовка (зокрема первинна професійна), перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземних громадян | //; (крім послуг з підвищення кваліфікації) атестованим професійно-технічним навчальним закладам з акредитованих напрямів (спеціальностей) | |
| 5) у сфері вищої освіти: o підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за напрямами (спеціальностями), у тому числі молодших спеціалістів у вищих професійних училищах та центрах професійно-технічної освіти; o військова підготовка студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу; o перепідготовка за спеціальностями; o розширення профілю (підвищення кваліфікації), спеціалізація; o підготовка іноземних громадян до вступу у вищі навчальні заклади; o підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземних громадян; o підготовка до вступу у вищі навчальні заклади громадян України. | навчальні заклади або фізичні особи-підприємці · //-; //(крім послуг з підвищення кваліфікації) атестованим вищим навчальним закладам з акредитованих напрямів (спеціальностей) навчальні заклади або фізичні особи-підприємці | Міністерство освіти і науки України (МОН України) |
Діяльність у сфері вищої освіти з підготовки та перепідготовки фахівців у навчальних закладах ліцензується у разі, коли заявлені напрями (спеціальності) включені до затверджених Кабінетом Міністрів України переліків напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
Ліцензування послуг з післядипломного навчання у сфері професійно-технічної та вищої освіти (за винятком послуг з перепідготовки) проводиться у разі, коли передбачається видача документа про освіту державного зразка [118].
Термін ліцензії повинен відповідати терміну навчання за даним освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 1. Державна політика в галузі освіти“ на сторінці 1. Приємного читання.
