Тема 4. Правове регулювання майнових відносин у галузі освіти

Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство

Розпорядником майна і коштів вищого навчального закладу є його керівник згідно п. 4 ч. 58 Положення. Він же, відповідно до ч. 59 несе відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна, переданого вищому навчальному закладу у користування та володіння.

Варто звернути увагу на специфіку правового режиму окремих видів майна навчальних закладів. До найбільш специфічних можна віднести об'єкти права інтелектуальної власності, що є особливо важливим для вищих навчальних закладів, які, як відомо, поєднують навчальну діяльність із науковою. Усі результати інтелектуальної, творчої діяльності людини отримали назву "об'єкти інтелектуальної власності", або "інтелектуальна власність", а правовий інститут, що їм присвячено, - "право інтелектуальної власності". Результатами інтелектуальної, творчої діяльності людини вважаються не предмети матеріального світу - речі, а ідеї, думки, міркування, образи, символи тощо, тобто нематеріальні об'єкти. Матеріальні носії, у яких містяться результати інтелектуальної, творчої діяльності не є об'єктами права інтелектуальної власності, вони є об'єктами речових прав, зокрема права власності.

Об

Рис. 4.1. Об'єкти права інтелектуальної власності (за класифікацією П. М. Цибульова [202, с. 17])

Суб'єктами права інтелектуальної власності є творець об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності може належати кільком особам спільно, тоді його реалізація здійснюється спільно або за договором між цими особами [205, с. 398].

При цьому слід звернути увагу на розподіл прав між роботодавцем (навчальним закладом) та безпосереднім творцем інтелектуальної власності. Об'єкт інтелектуальної творчої діяльності, якщо він створений у порядку виконання службових обов'язків, належить роботодавцеві. Роботодавцеві належить право на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, інший об'єкт промислової власності, якщо винахідник або автор промислового зразка передав йому це право за договором, укладеним між роботодавцем і автором науково-технічного досягнення у письмовій формі. Якщо об'єкт промислової власності створено у зв'язку з виконанням трудового договору, наданням фінансової чи іншої матеріальної допомоги автору на основі знань, досвіду та інформації роботодавця або іншого сприяння створенню винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, останньому належить право на частку інтелектуальної власності на зазначений об'єкт [188, с. 204].

Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, відповідно до ст. 429 ЦК України, належать працівникові, який створив цей об'єкт.

Правовий режим нерухомості характеризується ускладненою оборотоздатністю, оскільки потребує здійснення певних процедур, пов'язаних з нотаріальним посвідченням і реєстрацією права власності та угод з нерухомістю. Правовий режим нерухомості, належної державним та комунальним навчальним закладам є ще більш обмеженим та ускладненим. Це зумовлено передусім тим, що таке майно за навчальним закладом лише закріплюється, однак залишається державною чи комунальною власністю. Водночас нерухомість (зокрема земельні ділянки) є одним із найцінніших активів навчальних закладів, тому їм варто приділити належну увагу.

Нерухомими речами є земля з багаторічними насадженнями, будинки, споруди як житлового, так і виробничого призначення (мости, тунелі, шляхопроводи) тощо. Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення [205, с. 111]. Особливості вчинення нотаріальних дій щодо нерухомих речей встановлені в Законі України "Про нотаріат" [122].

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що перебуває на території

України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, інших держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права на чуже нерухоме майно (право володіння; право користування (сервітут), право постійного користування земельною ділянкою, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), право користування нерухомим майном строком більш ніж один рік); 3) обмеження речових прав [78].

Державний реєстр прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, про суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.

Однією з характерних рис правового статусу освітнього закладу як юридичної особи є обов'язок здійснювати освітню діяльність, не спрямовану на систематичне одержання прибутку. Усі доходи від платної освітньої та підприємницької діяльності підлягають, як правило, направленню на відшкодування витрат, пов'язаних зі здійсненням навчального процесу, його розвитком та удосконаленням [197]. На необхідності законодавчого закріплення переважно некомерційного становища навчальних закладів (передусім вищих) наголошують також вітчизняні дослідники П. В. Нестеренко [173], В. В. Астахов [180].

При цьому слід ураховувати, що навчальні заклади бувають державної та недержавної форми власності. При цьому останні іноді взагалі реєструються у формі господарських товариств, що прямо вказує на їх підприємницьку спрямованість, їхня діяльність регулюється безпосередньо нормами господарського права. Щодо навчальних закладів державної та комунальної форм власності - вони можуть надавати платні освітні послуги, керуючись вищезгаданим Порядком надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, який, зокрема, передбачає доволі детальну регламентацію порядку встановлення вартості платних освітніх послуг на базі економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з їх наданням [66]. Таким чином, незважаючи на надання такими закладами платних послуг назвати означену діяльність підприємницькою не можна. Крім того, важливою ознакою є те, що засновник закладу не може одержувати прибутку від його діяльності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 4. Правове регулювання майнових відносин у галузі освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тема 1. Державна політика в галузі освіти

  • Тема 2. Загальна характеристика освітнього законодавства України

  • Тема 3. Управління в галузі освіти В Україні

  • Тема 4. Правове регулювання майнових відносин у галузі освіти
  • Тема 5. Правові засади фінансування освіти

  • Тема 6. Правове регулювання трудових відносин освітян

  • Тема 7. Договірні відносин у галузі освіти

  • Тема 8. Система дошкільної освіти

  • Тема 9. Система загальної середньої та позашкільної освіти

  • Тема 10. Система професійно-технічної освіти

  • Тема 11. Правове регулювання вищої освіти

  • Тема 12. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів

  • Тема 13. Правове регулювання наукової, науково-педагогічної та інноваційної освітньої діяльності

  • Тема 14. Міжнародне освітянське право і правові аспекти входження української освіти у світовий освітній простір

  • Термінологічний словник

  • Список джерел, основної використаної та рекомендованої для поглибленого вивчення курсу літератури