Сталий розвиток України та її входження у світовий освітній простір можливі за умови створення демократичної стратегічної моделі системи управління в галузі освіти.
Насамперед слід відзначити, що управління в галузі освіти розглядається як виконавчо-розпорядча діяльність відповідних органів виконавчої влади та інших уповноважених на те суб'єктів щодо здійснення комплексу управлінських функцій, пов'язаних з регулюванням суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової та загальнокультурної підготовки громадян України. Відповідно до Державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 року, управління освітою має бути спрямованим на організацію та забезпечення оптимальних умов функціонування галузі освіти, створення системного механізму її саморегуляції на загальнонаціональному, регіональному, місцевому рівнях та у навчально-виховних закладах і наукових установах освіти. Визначальним у реформуванні управління освітою має стати забезпечення тісного співробітництва органів державного управління освітою всіх рівнів, навчально-виховних закладів, наукових установ, громадського самоврядування та їх відповідальності у межах повноважень; створення цілісної системи управління освітою в Україні, якій були б властиві гнучкість, демократизм, динамізм, мобільність, здатність до самоорганізації.
Управління освітою має забезпечити додержання законодавства в галузі освіти; створення рівних умов для громадян у здобутті освіти; дотримання державних вимог щодо змісту, рівня й обсягу освіти; стимулювання творчого пошуку педагогів і науковців; автономність у діяльності навчальних закладів та наукових установ; можливість індивідуального загальнокультурного та професійного становлення суб'єктів навчання; забезпечення ефективного функціонування системи освіти в умовах формування ринкових відносин, ринку інтелектуальних ресурсів і освітніх послуг [3].
Відповідно до затвердженої Указом Президента України 17 квітня 2002 року Національної доктрини розвитку освіти нова модель системи управління сферою освіти має бути відкритою і демократичною, забезпечувати державне управління з урахуванням громадської думки, внаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура і стиль центрального та регіонального управління освітою [28].
Порівняльний аналіз положень Державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття") щодо основних шляхів реформування управління освітою і положень Національної доктрини розвитку освіти щодо модернізації управління освітою дозволяє встановити пріоритетні напрями управління в галузі освіти в Україні.
Доцільно звернути увагу на те, що для управління освітою в Україні створена система державних органів управління і органів громадського самоврядування [125]. У ст. 17 Закону України "Про вищу освіту" зазначається, що Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади забезпечує проведення державної політики у сфері освіти; забезпечує розроблення і виконання відповідних загальнодержавних та інших програм; у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти; здійснює контроль за додержанням законодавства у сфері вищої освіти органами виконавчої влади, їх посадовими особами. Крім того, управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти; іншими центральними органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; органами влади Автономної Республіки Крим; органами місцевого самоврядування; власниками вищих навчальних закладів; органами громадського самоврядування [75].
Міністерство освіти і науки України (МОН України) входить до системи органів виконавчої влади[124] і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Таблиця 3.1. Порівняння положень щодо основних шляхів реформування управління освітою і модернізації управління освітою, визначених у Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття") та Національній доктрині розвитку освіти
| Автономізація функціонування регіональних і місцевих органів управління освітою. | Оптимізація державних управлінських структур, децентралізація управління. |
| Раціональне поєднання діяльності центральних, регіональних та місцевих органів управління освітою з впровадженням подвійного підпорядкування. | Поєднання державного і громадського контролю. Прозорість розроблення, експертизи, апробації та затвердження нормативно-правових документів. Створення систем моніторингу управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях. |
| Створення єдиної інформаційно-комп'ютерної системи управління освітою. | Впровадження новітніх інформативно-управлінських і комп'ютерних технологій. |
| Визначення повноважень в системі управління освітою центральних і місцевих органів, органів громадського самоврядування. | Перерозподіл функцій та повноважень між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами. |
| Створення системи державно-громадської оцінки діяльності навчально-виховних закладів, якості загальноосвітньої та фахової підготовки спеціалістів через систему акредитації та атестації тощо. | Удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів. |
| Розвиток і вдосконалення всіх напрямів діяльності навчально-виховних закладів і наукових установ, стимулювання через економічні і правові важелі їх самовдосконалення, конкурентоздатності, саморозвитку, автономності в управлінні. | Перехід до програмно-цільового управління. · Організація експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій. |
| Наукове обґрунтування нової системи управління освітою. | Підвищення компетентності управлінців усіх рівнів. |
| Відпрацювання інноваційних моделей управління галуззю, проведення експериментів на регіональному та місцевому рівнях. | Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти. |
МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Президента України, а також Положенням про Міністерство освіти і науки України.
Відповідно до покладених завдань МОН України здійснює такі функції:
• 1) розробляє та подає в установленому порядку на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;
• 2) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України;
• 3) погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, готує в межах повноважень висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
• 4) готує в межах повноважень зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів, що надійшли на підпис Президентові України;
• 5) здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності;
• 6) забезпечує інтеграцію вітчизняних освіти і науки, інших сфер, віднесених до компетенції МОН України, із неухильним дотриманням принципів збереження і захисту національних інтересів та інші.
МОН України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази МОН України, видані у межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами [48].
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковуються навчальні заклади, разом з МОН України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції із дотримання вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.
Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері освіти, центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. Управління в галузі освіти В Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.
