Тема 3. Управління в галузі освіти В Україні

Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство

Сталий розвиток України та її входження у світовий освітній простір можливі за умови створення демократичної стратегічної моделі системи управління в галузі освіти.

Насамперед слід відзначити, що управління в галузі освіти розглядається як виконавчо-розпорядча діяльність відповідних органів виконавчої влади та інших уповноважених на те суб'єктів щодо здійснення комплексу управлінських функцій, пов'язаних з регулюванням суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової та загальнокультурної підготовки громадян України. Відповідно до Державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 року, управління освітою має бути спрямованим на організацію та забезпечення оптимальних умов функціонування галузі освіти, створення системного механізму її саморегуляції на загальнонаціональному, регіональному, місцевому рівнях та у навчально-виховних закладах і наукових установах освіти. Визначальним у реформуванні управління освітою має стати забезпечення тісного співробітництва органів державного управління освітою всіх рівнів, навчально-виховних закладів, наукових установ, громадського самоврядування та їх відповідальності у межах повноважень; створення цілісної системи управління освітою в Україні, якій були б властиві гнучкість, демократизм, динамізм, мобільність, здатність до самоорганізації.

Управління освітою має забезпечити додержання законодавства в галузі освіти; створення рівних умов для громадян у здобутті освіти; дотримання державних вимог щодо змісту, рівня й обсягу освіти; стимулювання творчого пошуку педагогів і науковців; автономність у діяльності навчальних закладів та наукових установ; можливість індивідуального загальнокультурного та професійного становлення суб'єктів навчання; забезпечення ефективного функціонування системи освіти в умовах формування ринкових відносин, ринку інтелектуальних ресурсів і освітніх послуг [3].

Відповідно до затвердженої Указом Президента України 17 квітня 2002 року Національної доктрини розвитку освіти нова модель системи управління сферою освіти має бути відкритою і демократичною, забезпечувати державне управління з урахуванням громадської думки, внаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура і стиль центрального та регіонального управління освітою [28].

Порівняльний аналіз положень Державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття") щодо основних шляхів реформування управління освітою і положень Національної доктрини розвитку освіти щодо модернізації управління освітою дозволяє встановити пріоритетні напрями управління в галузі освіти в Україні.

Доцільно звернути увагу на те, що для управління освітою в Україні створена система державних органів управління і органів громадського самоврядування [125]. У ст. 17 Закону України "Про вищу освіту" зазначається, що Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади забезпечує проведення державної політики у сфері освіти; забезпечує розроблення і виконання відповідних загальнодержавних та інших програм; у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти; здійснює контроль за додержанням законодавства у сфері вищої освіти органами виконавчої влади, їх посадовими особами. Крім того, управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти; іншими центральними органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; органами влади Автономної Республіки Крим; органами місцевого самоврядування; власниками вищих навчальних закладів; органами громадського самоврядування [75].

Міністерство освіти і науки України (МОН України) входить до системи органів виконавчої влади[124] і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Таблиця 3.1. Порівняння положень щодо основних шляхів реформування управління освітою і модернізації управління освітою, визначених у Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття") та Національній доктрині розвитку освіти

Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття")Національна доктрина розвитку освіти
Автономізація функціонування регіональних і місцевих органів управління освітою.Оптимізація державних управлінських структур, децентралізація управління.
Раціональне поєднання діяльності центральних, регіональних та місцевих органів управління освітою з впровадженням подвійного підпорядкування.Поєднання державного і громадського контролю. Прозорість розроблення, експертизи, апробації та затвердження нормативно-правових документів. Створення систем моніторингу управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях.
Створення єдиної інформаційно-комп'ютерної системи управління освітою.Впровадження новітніх інформативно-управлінських і комп'ютерних технологій.
Визначення повноважень в системі управління освітою центральних і місцевих органів, органів громадського самоврядування.Перерозподіл функцій та повноважень між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами.
Створення системи державно-громадської оцінки діяльності навчально-виховних закладів, якості загальноосвітньої та фахової підготовки спеціалістів через систему акредитації та атестації тощо.Удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів.
Розвиток і вдосконалення всіх напрямів діяльності навчально-виховних закладів і наукових установ, стимулювання через економічні і правові важелі їх самовдосконалення, конкурентоздатності, саморозвитку, автономності в управлінні.Перехід до програмно-цільового управління. · Організація експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій.
Наукове обґрунтування нової системи управління освітою.Підвищення компетентності управлінців усіх рівнів.
Відпрацювання інноваційних моделей управління галуззю, проведення експериментів на регіональному та місцевому рівнях.Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.

МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Президента України, а також Положенням про Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до покладених завдань МОН України здійснює такі функції:

• 1) розробляє та подає в установленому порядку на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

• 2) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України;

• 3) погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, готує в межах повноважень висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

• 4) готує в межах повноважень зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів, що надійшли на підпис Президентові України;

• 5) здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності;

• 6) забезпечує інтеграцію вітчизняних освіти і науки, інших сфер, віднесених до компетенції МОН України, із неухильним дотриманням принципів збереження і захисту національних інтересів та інші.

МОН України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази МОН України, видані у межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами [48].

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковуються навчальні заклади, разом з МОН України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції із дотримання вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері освіти, центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. Управління в галузі освіти В Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тема 1. Державна політика в галузі освіти

  • Тема 2. Загальна характеристика освітнього законодавства України

  • Тема 3. Управління в галузі освіти В Україні
  • Тема 4. Правове регулювання майнових відносин у галузі освіти

  • Тема 5. Правові засади фінансування освіти

  • Тема 6. Правове регулювання трудових відносин освітян

  • Тема 7. Договірні відносин у галузі освіти

  • Тема 8. Система дошкільної освіти

  • Тема 9. Система загальної середньої та позашкільної освіти

  • Тема 10. Система професійно-технічної освіти

  • Тема 11. Правове регулювання вищої освіти

  • Тема 12. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів

  • Тема 13. Правове регулювання наукової, науково-педагогічної та інноваційної освітньої діяльності

  • Тема 14. Міжнародне освітянське право і правові аспекти входження української освіти у світовий освітній простір

  • Термінологічний словник

  • Список джерел, основної використаної та рекомендованої для поглибленого вивчення курсу літератури