Вивчення питання організації післядипломної освіти і підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації необхідно здійснити у розрізі стратегії неперервності і наступності освіти як базових принципів її функціонування і розвитку, забезпечення якості професійної підготовки. У цьому контексті слід звернутися до положень Указу Президента України від 30 вересня 2010 року № 926 "Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні" [114], Плану дій Міністерства освіти і науки України щодо реформування педагогічної і післядипломної освіти педагогічних працівників на 2009-2012 роки (наказ МОН № 190 від 2 березня 2009 року) [98], які надають вирішального значення питанням інноваційного розвитку післядипломної освіти як дієвого чинника формування вітчизняної системи безперервної професійної освіти кадрів, систематичного вдосконалення їх фахової підготовки і кваліфікації.
Перш ніж перейти до опанування матеріалу теми, доцільно повернутися до аналізу базових принципів функціонування системи освіти, розглянути правові засади їх практичної реалізації; потім звернутися до структурних елементів системи освіти і визначити місце післядипломної освіти у загальній схемі професійної підготовки, відзначити, що наступною ланкою професійного вдосконалення і підготовки кадрів найвищої кваліфікації служить аспірантура і докторантура, які забезпечують підготовку наукових і науково-педагогічних працівників.
Зміст післядипломної освіти визначається вимогами суспільства до кадрового забезпечення галузей господарства з урахуванням перспективи їх розвитку, сучасними вимогами до засобів, форм і методів професійної діяльності на основі освітньо-професійних та професійних програм відповідного освітнього напряму. Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється перепідготовка фахівців, встановлюється відповідно до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
Метою післядипломної освіти є задоволення індивідуальних потреб громадян у особистому та професійному зростанні, а також забезпечення потреб держави в кваліфікованих кадрах високого рівня професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати посадові функції, впроваджувати у виробництво нові технології, сприяти подальшому соціально-економічному розвитку суспільства.
Державна політика в галузі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ґрунтується на основних принципах організації післядипломної освіти в Україні, якими є: науковість, гуманізація, демократизація, єдність, комплексність, диференціація, інтеграція, безперервність, модульність, індивідуалізація, наскрізність; зв'язок з процесом ринкових перетворень; орієнтація на актуальні та перспективні сфери трудової діяльності згідно з попитом на ринку праці; відповідність державним вимогам та освітнім стандартам [166].
У ст. 47 Закону України "Про освіту" надається базове визначення післядипломної освіти, під якою розуміється спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду [125]. У ст. 10 Закону України "Про вищу освіту" до цього визначення додається, що післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти, і надається детальніше тлумачення її окремих складових компонентів [75].
У Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття") уточнене визначення післядипломної освіти, визначено її суспільне призначення та можливі напрями реформування. Зокрема, зазначається, що післядипломна освіта покликана забезпечувати поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, здобуття нової кваліфікації, наукового ступеня або одержання нового фаху на основі наявного освітнього рівня і досвіду практичної роботи та має задовольняти інтереси громадян у постійному підвищенні професійного рівня відповідно до кон'юнктури ринку праці, виступати засобом соціального захисту; забезпечувати потреби суспільства і держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівцях [3].
Зупинившись на питаннях організації післядипломної освіти, насамперед потрібно виходити з того, що післядипломна освіта як спеціалізоване вдосконалення освіти і професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду, включає декілька різноспрямованих заходів, а саме: перепідготовку (отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду), спеціалізацію (набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності), розширення профілю / підвищення кваліфікації (набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності) та стажування (набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності) [75]. Встановлення відмінностей між ними дозволить окреслити коло завдань, які вирішуються у процесі післядипломної підготовки кадрів.
Логіка подальшого викладу питання полягає у визначенні закладів післядипломної освіти, форм, термінів і змісту навчання, а також документів, що отримує особа за її результатами.
Післядипломна освіта здійснюється окремими закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації за кошти юридичних та фізичних осіб на підставі укладених договорів з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, та за державним замовленням, у випадках, передбачених чинним законодавством. Система післядипломної освіти в Україні включає, крім педагогічної, медичну, державної служби, галузей промисловості та транспорту. Зокрема, діюча в Україні система післядипломної педагогічної освіти як комплекс закладів охоплює: ДВНЗ "Університет менеджменту освіти", 26 обласних, Кримський республіканський інститут післядипломної педагогічної освіти, 19 факультетів підвищення кваліфікації в педагогічних університетах та інститутах, госпрозрахункові центри підвищення кваліфікації педагогічних та керівних кадрів. За даними Держкомстату України у сфері освіти за 2010 рік підвищили кваліфікацію 162 тисячі осіб, що становить 9,4 % до облікової кількості штатних працівників [196].
Заклади післядипломної освіти можуть працювати за очною, вечірньою, заочною формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідну роботу.
Слід звернути увагу, що особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту. Натомість особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль, отримує відповідний документ про післядипломну освіту [75]. Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
Змістовно пов'язаним є питання підвищення кваліфікації і стажування науково-педагогічних працівників. При розгляді питань професійної підготовки науково-педагогічних працівників, необхідно звернути увагу на встановлені державою заходи підтримки їх професійного вдосконалення, підвищення відповідальності за якість професійної діяльності. Слід розмежовувати різні форми професійної підготовки науково-педагогічних працівників, окрему увагу зосередити на характеристиці стажування на підприємствах, в організаціях, наукових установах та навчальних закладах як однієї з основних форм вдосконалення професійної майстерності викладачів, що передбачає визначення порядку організації стажування, термінів, змісту, форм контролю та звітності за його результатами, які враховуються при атестації викладачів і проходженні ними конкурсу на заміщення посад професорсько-викладацького складу. Відповідно до ст. 52 Закону України "Про вищу освіту" вищий навчальний заклад забезпечує підвищення кваліфікації та стажування педагогічних та науково-педагогічних працівників не рідше ніж один раз на п'ять років із збереженням середньої заробітної плати.
Студентам варто ознайомитися зі змістом Положення про навчання студентів та аспірантів, стажування наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 411 [50].
Згідно п. 4 Положення на навчання та стажування направляються особи, що мають високі досягнення у навчанні, наукові здобутки, проводять на високому науковому рівні фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження та отримали рекомендацію вченої ради вищого навчального закладу або вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради науково-дослідної чи науково-технічної установи. Перелік пріоритетних напрямів освіти і науки для навчання та стажування та перелік провідних вищих навчальних закладів та наукових установ за кордоном затверджуються щороку Міністерством освіти і науки [95; 96].
Відбір осіб на навчання та стажування здійснюється конкурсною комісією, що утворюється Міністерством освіти і науки. З особами, які направляються на навчання або стажування, укладається договір про направлення їх на навчання або стажування до закордонного навчального закладу, наукової установи. МОН розробило та затвердило наказом № 1121 Примірний договір про направлення на навчання студентів, стажування аспірантів та наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном вищими навчальними закладами Ш-IV рівнів акредитації [108].
Особливу увагу варто звернути на зміст пунктів 10-11 Положення, які регламентують вимоги відповідно до студентів, аспірантів та наукових (науково-педагогічних) працівників, що претендують на проходження навчання або стажування у провідному вищому навчальному закладі за кордоном. Відповідно до п. 6 Положення строк навчання студентів не повинен перевищувати двох років, аспірантів - одного року, а строк стажування наукових і науково-педагогічних працівників - шести місяців.
За даними МОН у 2012 році планується направити на навчання або стажування у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном не менше 100 осіб кожної категорії [150].
Оскільки основними формами підготовки наукових і науково-педагогічних працівників є аспірантура та докторантура, важливою складовою вивчення матеріалу теми є з'ясування порядку регламентації діяльності у цій сфері. Якісному опрацюванню питання сприятиме складання опорної схеми основних етапів підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, включаючи зарахування до аспірантури і докторантури при вищих навчальних закладах і наукових установах, проходження навчання та його завершення з чітким визначенням змісту кожного з них, головних вимог та термінів, які повинні бути дотримані у відповідності до визначеної нормативно-правової бази.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 12. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів“ на сторінці 1. Приємного читання.
