Тема 12. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів

Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство

Станом на 1 січня 2012 року в Україні нараховується 497 наукових спеціальностей, за якими здійснюється підготовка наукових кадрів, проводяться захисти їх дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук та присуджуються наукові ступені з 26 галузей науки [92].

Відправним моментом при вивченні четвертого питання теми має стати з'ясування відмінностей правового статусу аспірантів, докторантів і здобувачів наукових ступенів. Згідно ст. 53 Закону України "Про вищу освіту" аспірантом (ад'юнктом) є особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Докторантом є особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Проаналізувати права та обов'язки аспірантів та докторантів студенти зможуть, звернувшись до п. п. 15, 16 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 309 [56]. Ключовими для розуміння вимог до претендентів на навчання у докторантурі та аспірантурі є відповідно п. п. 27-31 та п. п. 32-43 Положення.

Здобувачем є особа, яка прикріплена до аспірантури або докторантури вищого навчального закладу або наукової установи і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі. Проаналізувати особливості організації самостійної роботи здобувача над дисертацією на здобуття наукового ступеня студенти зможуть, звернувшись до п.п. 44-56 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів.

Окремого розгляду потребує порядок створення аспірантури і докторантури при вищих навчальних закладах і наукових установах, визначення підстав і засад їх функціонування. Аспірантура і докторантура відкривається при вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів акредитації і прирівняних до них закладах післядипломної освіти (далі - вищі навчальні заклади), у наукових установах, які мають висококваліфіковані науково-педагогічні та наукові кадри, сучасну науково-дослідну, експериментальну та матеріальну базу. При цьому аспірантура відкривається з відривом від виробництва та без відриву від виробництва, а докторантура - з відривом від виробництва. Відкриття і закриття аспірантури і докторантури у вищих навчальних закладах, у наукових установах (за винятком наукових установ Національної академії наук) здійснює МОН, а в наукових установах Національної академії наук - її Президія [56]. Аналіз статистичних даних за роки незалежності України свідчить, що кількість організацій, які мають аспірантуру чи докторантуру, постійно зростає.

Таблиця 12.1. Підготовка аспірантів та докторантів у сучасній Україні*

1990 1995 2000 2003 200420052006 2007 2008 2009 2010
Кількість організацій, що мають аспірантуру291374418479490496502507521525530
Кількість аспірантів1337417464232952710628412298663129332497333443411534653
Кількість організацій, що мають докторантуру93158209235246240241252249256263
Кількість докторантів5031105113112201271131513731418147614631561

* Джерело: Статистичний щорічник України за 2010 рік [196].

Засвоєнню питання підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації сприятиме детальний аналіз порядку присудження наукових ступенів, отримання дипломів доктора і кандидата наук. Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються рішенням спеціалізованої вченої ради за результатами прилюдного захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня осіб, які мають повну вищу освіту (для здобувачів доктора наук - науковий ступінь кандидата наук), глибокі фахові знання і значні досягнення в певній галузі науки, та затверджуються МОН з одночасною видачею відповідних дипломів, на підставі атестаційного висновку експертизи дисертаційних робіт і розгляду атестаційних справ здобувачів [107]. Зокрема, за даними Державної служби статистики України у 2011 році диплом доктора наук отримали 480 осіб, з яких 36,9 % - керівники підприємств, установ, організацій, виробничих або функціональних підрозділів, 28,8 % - професори кафедр, 17,5 % - доценти, 13,3 % - наукові співробітники [158].

Кваліфікаційною науковою працею на здобуття наукового ступеня є дисертація, що виконується особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії та містить науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати досліджень, наукові положення, а у випадку прикладних - додатково відомості і документи, що підтверджують практичне використання отриманих здобувачем результатів, сукупність яких може кваліфікуватися як нове наукове досягнення, або вирішення наукових проблем, що мають важливе соціально-культурне, господарське значення, або як науково обґрунтовані технічні, економічні чи технологічні рішення, впровадження яких вносить значний вклад у розвиток економіки України та підвищення її обороноздатності. Основні результати дисертації, підтверджуючі наукові досягнення - додаткові відомості і документи, публікуються в провідних фахових наукових журналах і виданнях. Наукова дисертація також супроводжується окремими друкованими авторефератами, де викладаються основні ідеї і висновки дисертації, зазначається внесок автора в проведене дослідження, ступінь новизни і практична значимість результатів досліджень [107].

Факультативним питанням теми є ознайомлення з регламентацією створення і діяльності спеціалізованих вчених рад, а також засад функціонування Атестаційної колегії як дорадчого органу МОН, що утворюється з метою виконання повноважень щодо підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Так, у 2011 році на засіданні атестаційної колегії МОН було розглянуто 6310 атестаційних справ, з них вчене звання професора присвоєно - 1233 науковим та науково-педагогічним працівникам, вчене звання доцента - 5075 науково-педагогічним працівникам [179].

Основною ланкою системи атестації наукових кадрів вищої кваліфікації є спеціалізовані вчені ради. На кінець 2011 року свою діяльність здійснювали: 715 докторських спецрад, з них 495 - у вищих навчальних закладах і 220 - у науково-дослідних установах; 306 - кандидатських спецрад, з них 278 - у вищих навчальних закладах і 28 - у науково-дослідних установах [179].

Підсумовуючи комплекс питань, пов'язаних з підготовкою наукових та науково-педагогічні працівників, доречним буде особливо наголосити, що відповідно до їх статусу, визначеного освітнім законодавством, вони мають як право на підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, закладів та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку, так і обов'язок постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 12. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Тема 1. Державна політика в галузі освіти

  • Тема 2. Загальна характеристика освітнього законодавства України

  • Тема 3. Управління в галузі освіти В Україні

  • Тема 4. Правове регулювання майнових відносин у галузі освіти

  • Тема 5. Правові засади фінансування освіти

  • Тема 6. Правове регулювання трудових відносин освітян

  • Тема 7. Договірні відносин у галузі освіти

  • Тема 8. Система дошкільної освіти

  • Тема 9. Система загальної середньої та позашкільної освіти

  • Тема 10. Система професійно-технічної освіти

  • Тема 11. Правове регулювання вищої освіти

  • Тема 12. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів
  • Тема 13. Правове регулювання наукової, науково-педагогічної та інноваційної освітньої діяльності

  • Тема 14. Міжнародне освітянське право і правові аспекти входження української освіти у світовий освітній простір

  • Термінологічний словник

  • Список джерел, основної використаної та рекомендованої для поглибленого вивчення курсу літератури