Взаємодія органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами та органами державної влади в механізмі реалізації гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

Гарантії права на звернення громадян до органів внутрішніх справ України

О. М. Бандурка розглядає партнерство як один із видів взаємодії, що базується на сподіванні від партнера поведінки, відповідної очікуванням співробітництва. Він переконаний, що взаємодія є більш широким поняттям, і на відміну від партнерства передбачає взаємний вплив, взаємообмін видами та результатами діяльності, заснований як на співробітництві, так і на впливі або примусі однієї зі сторін. Щоб взаємодія відбулася на рівні партнерства, необхідне усвідомлення спільності потреб сторін, які прагнуть взаємодіяти[13].

В. К. Колпаков пропонує визначати взаємодію як "наявність між правоохоронним органом й громадськістю стійких контактів, що виникають і розвиваються на основі загальних інтересів і в цілях боротьби з правопорушеннями, укріплення громадського порядку і громадської безпеки"[14]. О. В. Джафарова визначає взаємодію як "постійне, скоординоване, активне співробітництво у формі проведення спільної правоохоронної діяльності на самостійних засадах"[15].

В. М. Плішкін вважає, що взаємодія може бути як позитивною, так і негативною. Позитивна взаємодія в ОВС, на його думку, – це такий режим взаємозв'язків між елементами системи органів внутрішніх справ, який забезпечує погоджене функціонування з метою розв'язання загальних завдань[16].

На думку І. В. Зозулі, в основі партнерства не треба вбачати тільки взаємодію партнерів, первинним у будь-якому партнерстві є взаємозв'язок, взаємовідносини (стосунки, взаємини, ставлення, причетність тощо). У його розумінні "взаємодія є тільки похідною активною формою реалізації справжніх взаємозв'язків та взаємовідносин партнерів"[17].

А. В. Лебедева взаємодію визначає як партнерські взаємовідносини двох суб'єктів, що базуються на їх рівноправності, урегульовані спільною відповідальністю в досягненні загальної мети та спрямовані на найоптимальніше використання можливостей взаємодіючих суб'єктів для розв'язання поставлених перед ними завдань, а ефективну взаємодію – як досить високий рівень професійної діяльності певних співробітників у відносинах з мас-медіа, здобутий шляхом використання комплексу заходів при взаємодії зі ЗМІ, запроваджених у практичну діяльність, які формують позитивну громадську думку про правоохоронний орган, і націлені на підвищення рівня довіри та авторитету служби в цілому[18].

Стосовно взаємодії ОВС з іншими державними органами і громадськими організаціями у сфері забезпечення права громадян на звернення до ОВС слід розуміти взаємозумовлену діяльність двох чи більше суб'єктів управління, спрямовану на захист даного права та створення відповідних умов.

Визначимо ознаки взаємодії: по-перше, вона має місце тільки між двома чи більше суб'єктами (учасниками); по-друге, повинна бути взаємозумовленою чи такою, яка необхідна обом суб'єктам заради досягнення загальної мети; по-третє, між суб'єктами взаємодії має бути причинний зв'язок; по-четверте, результат взаємодії може бути ж позитивний, так і негативний.

ЗУ "Про звернення громадян" встановлює, що державні органи, підприємства, організації, їхні керівники, інші посадові особи зобов'язані приймати та відповідно до своїх повноважень, у встановленому порядку і терміни, розглядати пропозиції, заяви та скарги громадян, давати на них відповіді і вживати необхідних заходів, щодо сутності цих звернень.

Основними організаційними гарантами прав і свобод людини та громадянина за Конституцією України є ВРУ, Президент України, КМУ, ОДВВУ, ОМСУ, суди, Уповноважений ВРУ з прав людини, прокуратура, адвокатура. Це далеко не повний перелік державних та недержавних інституцій, задіяних у механізмі реалізації гарантій права громадян на звернення до ОВС України.

Продовженням таких організаційних гарантії можуть слугувати наказ Міністра оборони України від 3 грудня 2005 року № 722 "Про затвердження Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України"; наказ Міністерства промислової політики України від 25 травня 2007 року № 265 "Про затвердження Порядку розгляду звернень та особистого прийому громадян"; наказ Державної податкової адміністрації України від 18 червня 2008 року № 395 "Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби"; наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 28 жовтня 2008 року № 383 "Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах державної контрольно- ревізійної служби"; наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18 січня 2012 року № 33 "Про затвердження Інструкції про розгляд звернень громадян та організацію особистого прийому громадян у центральному апараті Міністерства енергетики та вугільної промисловості України"; наказ Міністерства юстиції України від 2 березня 2012 року № 350/5 "Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень та організацію проведення особистого прийому громадян у Державній реєстраційній службі України" та багато інших, оскільки практично всіма міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, виходячи зі специфіки сфери їх діяльності, встановлюються відповідні вимоги до організації роботи зі зверненнями громадян та їх особистого прийому керівництвом тих чи інших органів, підрозділів або служб.

Шляхом видання нормативно-правових актів відповідні органи держави закріплюють, у межах свой компетенції, гарантії дотримання широкого кола прав і свобод, наданих громадянам Конституцією України. Цей обов'язок однаковою мірою поширюється як на вищі та центральні органи виконавчої влади, так і на ті, що діють на рівні областей – місцеві державні адміністрації. У п. З ст. 25 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" таким органам було вказано на необхідність забезпечувати розгляд звернень громадян та їх об'єднань, контролювати стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на відповідній території[19]. Аналогічні норми можемо знайти і в ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"[20].

Усі звернення громадян, які надходять на розгляд до різноманітних суб'єктів (органів влади, місцевого самоврядування тощо), підлягають обліку, що регулюється Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади й місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у засобах масової інформації, затвердженою постановою КМУ № 348 від 14 квітня 1997 року.

У п.п. 1 і 2 вищезазначеної Інструкції передбачається, що діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян (далі – звернення) в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у ЗМІ ведеться окремо від інших видів діловодства й покладається на спеціально призначених для цього посадових осіб чи на підрозділ службового апарату. Усі звернення, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися в день їх надходження на реєстраційно-контрольних картах, придатних для оброблення персональними комп'ютерами, або в журналах. Конверти (вирізки з них) зберігаються разом зі зверненням.

Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах або за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Автоматизовані реєстрація звернень та облік особистого прийому громадян здійснюються з реєстраційно-контрольних форм шляхом уведення в персональний комп'ютер таких елементів: дата надходження звернення; прізвище, ім'я, по батькові, категорія (соціальний стан) заявника; звідки одержано звернення, дата, індекс, контроль; порушені питання – короткий зміст, індекси; зміст і дата резолюції, прізвище автора, виконавець, термін виконання; дата надіслання, індекс і зміст документа, прийняті рішення, дата зняття з контролю; номер справи за номенклатурою.

Автоматизована реєстрація обліку особистого прийому громадян шляхом прямого введення в персональний комп'ютер здійснюється за допомогою таких елементів: дата прийому, хто приймає; прізвище, ім'я, по батькові, адреса, місце роботи, категорія (соціальний стан) заявника; порушені питання – короткий зміст, індекси; кому доручено розгляд, зміст доручення, термін виконання, прийняті рішення, дата одержання відповіді.

На сьогодні не лише нормативно-правові акти гарантують дотримання права громадянина направляти звернення. У повсякденній роботі різноманітних органів державної виконавчої влади видаються індивідуальні акти, що задовольняють ті чи інші інтереси громадян і, відповідно, постають засобом гарантування здійснення прав людини. Отже, до адміністративно-правових гарантій реалізації громадянами права направляти звернення до органів виконавчої влади можна віднести видання індивідуальних актів різними виконавчо-владними структурами.

Важливим моментом у вирішенні непростого питання є взаємодія з політичними партіями, громадськими організаціями. Політичною партією, відповідно до ст. 2 ЗУ "Про громадські об'єднання", є об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі[21]. Формування загальнонаціональної програми суспільного розвитку має відбуватися на основі громадських слухань, громадських ініціатив та активного залучення громадськості до вироблення суспільних рішень. Такі рішення повинні прийматися на основі всебічної аналітичної інформації, в тому числі і звернень громадян до органів влади.

Процес взаємодії правоохоронних органів із органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю в забезпеченні правопорядку виходить на новий рівень – сенс процесу не тільки в подальшому розширенні формування громадськості, а й у належній організації взаємодії з уже створеними інституціями, а також у започаткуванні форм контролю.

Згідно зі ст. 28 ЗУ "Про звернення громадян" контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян покладається на декілька груп суб'єктів, які різняться за своїм правовим статусом і обсягом компетенції. Цей перелік включає як державні, так і недержавні структури, що відповідно до своїх повноважень здійснюють контроль, а саме: ВРУ, народних депутатів України; Президента України; КМУ; Уповноваженого з прав людини ВРУ; обласні, Київську міські, районні, районні в містах Києві державні адміністрації; сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутатів місцевих рад; міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.

МВС України і Генеральна Прокуратура України ухвалили спільний наказ № 115/1046 "Про затвердження Порядку взаємодії Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційних систем органів внутрішніх справ" від 17 листопада 2012 року[22]. З метою забезпечення належної взаємодії обох відомств на виконання вимог п. 2.7. розд. І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року №69, з урахуванням ст. 15 ЗУ "Про прокуратуру"[23], п. 9 Положення про МВС України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №383/2011[24].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гарантії права на звернення громадян до органів внутрішніх справ України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Взаємодія органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами та органами державної влади в механізмі реалізації гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Загальнотеоретичні засади побудови системи адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Становлення та розвиток інституту гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Адміністративно-правове регулювання права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Розділ 2. Система адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Нормативно-правові гарантії права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Організаційно-правові гарантій права звернення громадян до органів внутрішніх справ України

  • Розділ 3. Адміністративно-правовий механізм реалізації гарантії права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України та шляхи його удосконалення

  • Взаємодія органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами та органами державної влади в механізмі реалізації гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України
  • Шляхи вдосконалення адміністративно-правового механізму реалізації права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Післямова