Розділ 2. Система адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

Гарантії права на звернення громадян до органів внутрішніх справ України

Слід зазначити, що більшість учених під гарантіями розуміють умови й засоби, що забезпечують фактичну реалізацію і всебічну охорону прав та свобод. їх призначення полягає в тому, що вони спрямовані на забезпечення, дотримання і захист прав громадян з метою безперешкодного користування ними. Такий підхід був притаманній радянській школі права.

Поняття "умови" також має декілька змістовних значень: 1) обставини, від яких щось залежить, котрі що-небудь визначають; 2) обстановка, у якій відбувається діяльність; 3) правила, установлені в тій чи іншій сфері життя і діяльності; 4) статті, пункти договору, що передбачають певні дії його сторін[29].

Окремі вчені об'єднують економічні та матеріальні гарантії в один вид, уважаючи, що вони мають однакове значення. Тому, згадуючи одне, беруть інше в дужки – матеріальні (економічні) або економічні (матеріальні)[30].

Є ще один поділ гарантій права на звернення громадян до ОВС України – це матеріальні й процесуальні гарантії. їх слід розуміти як процес втілення в життя диспозицій норм матеріального та процесуального адміністративного права, що регулюють порядок і процедуру направлення, прийому та розгляду різних видів індивідуальних і колективних звернень фізичних осіб, а також організацію і проведення особистого прийому громадян в органах державної влади.

У теорії адміністративного права адміністративно-правові відносини, залежно від їх змісту, прийнято поділяти на матеріальні та процесуальні. Матеріальні адміністративні правовідносини виникають на основі матеріальної норми[31]. З цього питання слушним є твердження І. Й. Магновського, який на підставі дослідження змісту поняття "гарантії прав і свобод людини та громадянина" висновує, що головними характеристиками гарантій прав і свобод людини та громадянина постають, по-перше, їх матеріальний зміст, тобто те, у чому гарантії прав і свобод в загальному вигляді знаходять своє виявлення в реальному повсякденному житті, і, по-друге, їх функціональне призначення, тобто ті завдання, які стоять перед гарантіями прав і свобод людини та громадянина у правовому суспільстві[32]. Слід цілком погодитися з твердженням, і на його підґрунті зазначити, що у такій сфері діяльності органів державної виконавчої влади, як робота зі зверненнями громадян і організація їх особистого прийому, безперечно, не може йтися про владний характер таких відносин, оскільки громадяни є приватними особами та не перебувають у підпорядкуванні керівників тих органів, які розглядають їх звернення.

Як приклад матеріальної норми, з приводу реалізації якої можуть виникати відповідні правовідносини, доцільно навести норму ст. 9 ЗУ "Про звернення громадян", що встановлює правову заборону переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень. Аналіз положення наведеної статті в частині встановлення заборони переслідування громадян за подання звернення дає змогу твердити про її правоохоронний зміст і спрямованість, по суті, на гарантування кожній фізичній особі можливості оскаржувати будь-які дії, рішення чи бездіяльність усіх державних органів і їх посадових осіб, яким необгрунтовано порушено її права чи права інших осіб, без побоювання негативних наслідків для себе або наступного переслідування за подання такого звернення.

Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що у науковій теорії адміністративного права поділ гарантій на матеріальні та процесуальні є, певною мірою, умовним, і слугує лише меті більш чіткого визначення їх змісту у відповідних правовідносинах. Так, стосовно тих відносин, де сторонами є фізична особа та орган державної виконавчої влади (або посадова особа, яка діє від імені держави) навряд чи можна однозначно твердити про їх суто матеріальний або суто процесуальний характер, оскільки під час практичної реалізації їх взаємних прав і обов'язків діють, як правило, норми процесуального адміністративного права, як це, наприклад, відбувається у правовідносинах, що виникають з приводу подання громадянином звернення до органу виконавчої влади. Іншими словами, трансформації зазнає зміст правовідносин, а не гарантії – останні не змінюють свого правозахисного призначення, хоча й набувають відмінних рис, обумовлених особливостями процесуальної форми реалізації.

Поряд із національними гарантіями важливу роль відіграють міжнародні гарантії, що виражаються в діяльності правоохоронних органів: 1) з проведення контролю за дотриманням прав і свобод людини в різних країнах (забезпечення права громадян звертатися до міжнародних організацій з метою захисту своїх прав; з інспекційних перевірок у регіонах стану дотримання прав людини); 2) зі здійснення заохочувальних заходів політичного й економічного характеру, спрямованих на додержання прав і свобод людини в різних державах; 3) із застосування санкцій (політичних, економічних, військових) щодо держав, які порушують права і свободи людини.

Слід погодитися з О. Ф. Скакун, що всі гарантії є зовнішніми, формальними; їх фундамент – гарантії внутрішні, духовні, які досягаються моральним примусом особи, котра самовдосконалюється[5]. Безперечно, без внутрішнього розуміння і дотримання принципу верховенства права такий засіб контролю, ж звернення громадян, буде малоефективним. Тому слід більше уваги приділяти правосвідомості громадян, працівників державних установ та суспільства в цілому.

Вважаємо, що розбіжності в точках зору дослідників у цьому аспекті обумовлені насамперед різним підходом до вибору критеріїв класифікації гарантій. Питання вибору останніх дискусійне.

Гарантії звернення громадян до ОВС поділяються за: громадянством – громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства; поданням – окремою особою (індивідуальні), групою осіб (колективні); фізичною особою чи юридичною; службовцями органів державної виконавчої влади чи службовцями органів місцевого самоврядування; адресністю – керівникам обласних чи районних підрозділів ОВС, приймальні МВС України; статтю – чоловік чи жінка; віком – повнолітній, громадяни похилого віку. Зазначимо, що кількість колективних звернень громадян у 2012 році до керівництва МВС збільшилася на 8,7 % і сягнула 12,3 тис. (у 2011 році – 11,3 тис.).

Наведемо також перелік класифікацій щодо суб'єкта як надходження, так і безпосередньо звернення: парламентські, президентські, урядові, судові, прокурорські, контрольно-наглядові, муніципальні (комунальні) тощо. Понад 250,1 тис. письмових звернень (+ 0,7 % у 2011 році) надійшло від кореспондентів безпосередньо до органів внутрішніх справ. Інші звернення переадресовані: з Верховної Ради України – 853 (- 27,2 %), Кабінету Міністрів України – 929 (- 22,7 %), Адміністрації Президента України – 2,2 тис. (- 22,1 %), з інших органів влади й управління – 131,9 тис. (+ 7,9 %) тощо.

Слід також звернути увагу й на форму звернення. Так, до апарату МВС надійшло у 2012 році 21,5 тис. письмових звернень громадян (2011 рік – 22,5 тис.). Із них до Міністерства надійшло з ВРУ 143 (185) звернення, КМУ – 1,3 тис. (1,7 тис.), від Адміністрації Президента України – 807 (1,1 тис.), інших органів – 5,8 тис. (4,7 тис.) звернень, безпосередньо від громадян – 13,4 тис. (14,7 тис.). Важко враховувати при цьому усні звернення, які дозволені законодавством.

За критерієм значення предмета звернення громадян до ОВС поділяються на: публічного (суспільно значущих суспільних питань) та приватного характеру (особистих питань). Прикладом може бути звернення громадян щодо дій або бездіяльності працівників правоохоронного органу. Протягом 2012 рову на адресу МВС України надійшло 43,6 тис., що на 0,9 % менше ніж, за 2011 рік.

Звернення громадян до ОВС можна класифікувати за критерієм надходження від Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни та ін. Аналіз показує, що зменшилася кількість звернень від Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни з 897 у 2011 році до 723 у 2012 році (- 19,4 %), зменшилася кількість звернень ветеранів війни та праці, осіб, постраждалих від аварії на ЧАЕС, членів багатодітних сімей та громадян, що потребують соціального захисту та підтримки, з 14,3 тис. у 2011 році до 12,8 тис. у 2012 році (- 9,9 %).

Звернення громадян до ОВС можемо класифікувати за тематикою: неналежне розслідування кримінальних справ; конфліктні ситуації, вчинення злочину; неправомірні, на думку їх авторів, дії працівників правоохоронного органу; зловживання службовим становищем; кадрові питання; питання житлових та соціально-побутових проблем працівників ОВС; пенсійне забезпечення колишніх працівників ОВС, а також з інших питань діяльності ОВС.

Під час роботи над монографією нами детально вивчалися звернення громадян в аспекті проблеми дій або бездіяльності працівників правоохоронного органу. Так, протягом 2012 року в Україні відбулося незначне зменшення зазначених звернень з 44,1 тис. до 43,6 тис. При цьому спостерігається збільшення (+ 0,3 %) кількості обгрунтованих звернень щодо дій або бездіяльності працівників міліції порівняно з 2011 роком, зокрема у Волинській + 26,2 %, Запорізькій + 119,4 % та Хмельницькій + 23,8 % областях, але зменшення відмічається у Вінницькій – 28,9 %, Закарпатській – 28,8 %, Івано-Франківській – 51,6 %, Одеській – 47,9 %, Рівненській – 43,5 %, Сумській – 45,4 % областях та місті Києві – 42,4 %.

У системі національного права України закріплено відповідні гарантії реалізації прав громадян (у конституційних, цивільних, господарських правовідносинах), найбільший інтерес у руслі нашого дослідження становлять такі, що діють в адміністративному праві. По-перше, у матеріальному праві до таких передусім належать гарантії прав громадян як суб'єктів адміністративних правовідносин. Крім того, питання про права фізичних осіб (громадян України, іноземців і осіб без громадянства) як суб'єктів адміністративних правовідносин і їх гарантії в науковій та навчальній літературі найчастіше актуалізується у взаємозв'язку зі здійсненням громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади. По-друге, в адміністративно-процесуальних правовідносинах за участю фізичних осіб і органів державної виконавчої влади наявні свої особливості реалізації їх прав, а відповідно – і процесуальні гарантії.

Як справедливо підкреслює О. К. Костюкевич, стан суспільних відносин прямо пов'язаний з відповідним вольовим впливом держави, формуванням стратегічних напрямів її діяльності в усіх сферах життя суспільства. Особливого значення це набуває у сфері регулювання прав і свобод людини та громадянина і, зокрема, для забезпечення права на звернення, яке багато в чому обумовлює можливість та ефективність реалізації інших прав і свобод[34]. Слід також погодитися з думкою С. Г. Стеценка, який вважає, що звернення громадян мають розглядатися як підсумковий спосіб забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні[35].

Для вирішення питання класифікації гарантій права звернення до ОВС України запропонована можливість поділу гарантій на нормативно-правові й організаційно-правові. Безперечно, зазначена класифікація носить відносно умовний характер, але допомагає зрозуміти саму природу походження та сутність інституту права звернення громадян до ОВС України.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гарантії права на звернення громадян до органів внутрішніх справ України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Система адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Загальнотеоретичні засади побудови системи адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Становлення та розвиток інституту гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Адміністративно-правове регулювання права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Розділ 2. Система адміністративно-правових гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України
  • Нормативно-правові гарантії права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Організаційно-правові гарантій права звернення громадян до органів внутрішніх справ України

  • Розділ 3. Адміністративно-правовий механізм реалізації гарантії права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України та шляхи його удосконалення

  • Взаємодія органів внутрішніх справ України з правоохоронними органами та органами державної влади в механізмі реалізації гарантій права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Шляхи вдосконалення адміністративно-правового механізму реалізації права громадян на звернення до органів внутрішніх справ України

  • Післямова