ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ

Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування


Особливості організації підготовчого етапу освідування


Позитивний результат будь-якої слідчої (розшукової) дії, зокрема освідування, значною мірою залежить від якості підготовки до її проведення. Правильне попереднє виконання необхідних організаційних заходів, до яких належать планування всіх дій слідчим і прогнозування варіантів розвитку майбутніх подій, що можуть виникнути під час безпосереднього проведення освідування, підготовка техніко-криміналістичних засобів і засобів фіксації, запрошення учасників тощо, надають можливість на належному рівні провести цю процесуальну дію активно й наступально та повною мірою досягти поставлених перед слідчим завдань.

Тактика проведення процесуальних дій забезпечить їх максимальну ефективність лише за умови завчасного моделювання найоптимальніших і найдоцільніших дій слідчого. Для цього у криміналістиці розроблено систему етапів проведення окремих слідчих й інших процесуальних дій, до якої низка українських криміналістів цілком доречно відносить підготовчий, робочий та заключний етапи з деякими варіаціями їх назв, що жодною мірою не змінює їх сутності[1].

Проте це не єдиний підхід щодо визначення структури процесуальних дій, що трапляється в юридичній літературі.

Наприклад, Р. С. Бєлкін запропонував таку структуру слідчої дії:

• а) підготовка до проведення слідчої дії;

• б) проведення дії;

• в) фіксація перебігу та результатів дії;

• г) оцінка отриманих результатів і визначення їх місця та значення в системі доказової інформації в конкретній справі[2]. Певною мірою саме таку позицію поділяє чимало українських криміналістів[3], чотиричленною вважають структуру слідчої дії також В. С. Кузьмічов і Г. І. Прокопенко[4].

Із запропонованим підходом цілком погодитися не можна. Проведення слідчої дії, зазначають деякі автори, полягає в діяльності слідчого для досягнення поставленої мети, яка передбачає виявлення та фіксацію, вилучення й дослідження джерел доказів. Значущість стадії фіксації перебігу та результатів проведеної дії полягає в тому, що неналежне документальне оформлення процесу її провадження й отриманих результатів спричиняє неприпустимість використання цієї інформації у процесі доказування. Оцінка отриманих результатів передбачає перевірку, оцінювання доказової інформації з метою з'ясування її достовірності, належності, допустимості й достатності.

Ураховуючи викладене, уважаємо за необхідне погодитися з точкою зору цих авторів щодо того, що виокремлення оцінки отриманих результатів як самостійного елементу процесуальної дії не є виправданим, оскільки діяльність слідчого щодо оцінки доказів — це завершальний елемент складнішого процесу — доказування у всій кримінальній справі, а не у окремій процесуальній дії.

Крім цього, не цілком послідовною є позиція, відповідно до якої підготовку, проведення та фіксацію спочатку відносять або до стадій, а потім - до етапів проведення процесуальної дії6, або стадії та етапи вживають як синоніми . На наш погляд, це різні поняття, що мають у спеціальній літературі відмінні усталені значення. До стадій кримінального провадження належать, наприклад, досудове розслідування, підготовче провадження тощо. Тому для недопущення змішування цих понять уважаємо, що деякі напрями проведення кожної з передбачених КПК України процесуальних дій, зокрема й слідчих (розшукових), до яких належить освідування, доречніше вважати саме етапами.

Тактичні особливості проведення освідування в науковій і навчально-методичній літературі розглянуто фрагментарно. В одних підручниках із криміналістики про таку слідчу (розшукову| дію лише згадують, але питання тактики її проведення не аналізують , в інших - тактичні особливості проведення освідування визначають недостатньо повно[5], що зумовлює необхідність подальшого дослідження питань підготовчого, робочого та заключного етапів проведення освідування й деталізації тактичних прийомів, які при цьому може бути рекомендовано.

Визначаючи освідування як вид слідчого огляду, В. О. Маркусь виокремлює загальні положення тактичного характеру:

• 1. Єдине керівництво оглядом. Це положення передусім стосується огляду місця події, проте важливе й під час інших видів оглядів, освідування тощо.

• 2. Огляд слід проводити своєчасно - тобто відразу ж, щойно в ньому виникла потреба.

• 3. Огляд має бути об'єктивним і повним. На повноту й об'єктивність огляду суттєво впливає час, що минув з моменту вчинення й виявлення злочину до початку слідчого огляду.

• 4. Огляд має бути активним. Починаючи огляд, слід зважити на обставини: вирішити, які докази й навіщо варто шукати, на чому саме акцентувати увагу під час огляду. Слідчий має діяти активно, уживати заходів для виявлення слідів злочинця та злочину, бути ініціативним, творчим, наполегливим, а головне - спостережливим й уважним.

• 5. Методичність і послідовність огляду. Огляд має бути методично грамотним, послідовно організованим - з чітким і зрозумілим для всіх учасників порядком дій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.