• 1) отримання та оцінку фактичних даних, необхідних для прийняття рішення про освідування;
• 2) обрання часу освідування. Якщо необхідно провести освідування певної особи з метою виявлення слідів злочину, його має бути проведено негайно задля запобігання їх знищення;
• 3) обрання місця провадження освідування. Як і решта слідчих дій, освідування необхідно проводити в кабінеті слідчого, проте судово-медичне освідування за участю судового медика або лікаря доцільно здійснювати в медичному закладі;
• 4) підготовку технічних засобів пошуку (лупи, освітлювача, хімічних реактивів тощо) і фіксації (фото-, відеоапаратури);
• 5) добір спеціалістів: криміналіста, перекладача та інших;
• 6) добір понятих, бажано тієї самої статі, що й освідувана особа[11]. До проведення освідування слідчий, на думку К. О. Чаплинського, має вживати таких організаційно-підготовчих заходів:
– прийняття рішення про проведення слідчої дії;
– визначення кола питань, які підлягають з'ясуванню;
– добір учасників слідчої дії;
– обрання часу та місця проведення освідування;
– підготовка технічних засобів фіксації перебігу й результатів освідування;
– визначення тактики проведення слідчої дії;
– проведення інструктажу серед усіх учасників слідчої дії та складання плану[12].
Уважаємо цілком слушною позицію низки авторів, згідно з якою підготовка до цієї слідчої дії передбачає:
• 1) прийняття рішення про проведення освідування;
• 2) планування здійснення освідування;
• 3) створення необхідних умов для успішного проведення освідування. На наш погляд, саме ці напрями діяльності слідчого, належно деталізовані, цілком відповідатимуть змісту підготовчого етапу та можуть забезпечити якісне проведення освідування й досягнення його мети.
Приймаючи рішення про проведення освідування, слідчий має керуватися вимогами кримінального процесуального законодавства, фактичними даними, що стали підставою для проведення цієї слідчої (розшукової) дії, і доцільністю виявлення слідів злочину чи особливих прикмет, що будуть мати значення для встановлення достовірних даних в кримінальному провадженні, саме за допомогою проведення освідування.
Приймаючи таке рішення за наявності для цього фактичних підстав, слідчий зобов'язаний дотримуватися передбачених кримінальним процесуальним законодавством вимог, найважливішою з яких є винесення прокурором відповідно до частини 2 статті 241 КПК України постанови про проведення освідування. Про те, що суб'єктом прийняття рішення про проведення освідування, на наше переконання, мав би бути все ж таки слідчий, уже зазначено в попередньому розділі.
Згідно з частиною 5 статті 110 КПК України, постанова як процесуальний документ є тим юридичним актом, на підставі якого виникають відповідні процесуальні правовідносини між слідчим (чи прокурором, якщо безпосередньо він проводить освідування) і підозрюваним, а також іншими учасниками цієї слідчої (розшукової) дії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ“ на сторінці 3. Приємного читання.
