Відповідно до частини 6 статті 110 КПК України, постанову слідчого, прокурора (а в разі проведення освідування - виключно постанову прокурора) готують на офіційному бланку за його підписом. Ця постанова, згідно з частиною 5 зазначеної процесуальної норми, має містити три частини: вступну, мотивувальну та резолютивну.
З огляду на специфіку проведення освідування, у вступній частині постанови зазначають: місце і час її винесення; прізвище, ім'я, по батькові, посаду, класний чин прокурора.
Мотивувальна частина постанови містить зміст обставин, що зумовили призначення освідування, і його кінцеву мету, спрямовану на встановлення слідів злочину чи особливих прикмет; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
У резолютивній частині постанови зазначають такі дані: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особа, якій необхідно виконати постанову (слідчому, судово-медичному експерту чи лікарю); можливість і порядок оскарження постанови; вказівка на ознайомлення підозрюваного з постановою та його підпис.
Під час прийняття рішення про вид освідування слід урахувати як наявну інформацію, так і процесуальне становище особи, що підлягає освідуванню. Вивчення її особистості є одним зі шляхів удосконалення психологічного аспекту слідчих дій, спрямованих на глибоке пізнання особливостей психології учасників кримінального судочинства, вивчення психологічної структури діяльності з провадження слідчих дій та ефективне використання отриманих даних органами розслідування[13].
Важливою складовою підготовчого етапу проведення освідування є його планування. Це складний розумовий процес, сутність якого полягає у з'ясуванні спрямованості й завдань розслідування, способів і засобів їх виконання в межах закону[14]. Планування у слідчій діяльності має специфічні риси, зумовлені його головною метою - установленням об'єктивної істини. Саме належне планування, усне чи письмове, має забезпечити цілеспрямованість, повноту, об'єктивність і неупередженість проведення освідування та належну фіксацію отриманих результатів. Важливо врахувати, хто конкретно, виконуючи постанову прокурора, буде встановлювати сліди злочину чи особливі прикмети на тілі підозрюваного - безпосередньо слідчий чи лікар.
Планування освідування як слідчої дії має відповідати засадам планування розслідування загалом - індивідуальності, динамічності, реальності[15], а також конкретності[16].
При цьому індивідуальність планування освідування означає врахування особливостей процесуального статусу учасників цієї слідчої (розшукової) дії, виду та мети освідування. Динамічність у плануванні виявляється в гнучкості плану, можливості його корегування залежно від певних ситуацій (наприклад, у разі відмови освідуваної особи добровільно пройти освідування або виникнення необхідності залучити спеціаліста). Реальність планування - це об'єктивна можливість провести освідування в певні строки, визначеним складом учасників і передбаченими процесуальними засобами для отримання позитивного результату. Конкретність у складанні плану передбачає завчасне встановлення часу, місця проведення освідування, кола його учасників, прогнозовані дії слідчого, строки проведення цієї слідчої (розшукової) дії.
На думку Ю. Г. Торбіна, у плані слід зазначати:
• вид і характер слідів та особливих прикмет, які може бути встановлено під час освідування;
• засоби криміналістичної техніки і прийоми, що використовують для виявлення та фіксації слідів злочину й особливих прикмет, залежно від їх виду та характеру. Водночас вирішують питання про доцільність фіксації перебігу слідчої дії за допомогою необхідних для цього технічних засобів;
• склад учасників освідування (поняті, лікар, за необхідності - інші спеціалісти та працівники міліції);
• завдання кожного з учасників слідчої дії;
• місце та час проведення освідування;
• тактичні і психологічні прийоми, використання яких забезпечить отримання позитивного результату внаслідок проведення освідування;
• взаємозв'язок освідування з іншими слідчими діями й оперативно-розшуковими заходами.
План проведення будь-якої процесуальної дії, крім завдання, місця та часу проведення, на думку низки авторів, має містити:
• а) інформацію про осіб, щодо яких проводять процесуальну дію, а також про об'єкти її проведення;
• б) вказівку на докази, які може бути використано під час провадження процесуальної дії або належать до обставин її проведення;
• в) визначення прийомів використання цих доказів, а також оперативної інформації, якщо нею володіє посадова особа;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ“ на сторінці 4. Приємного читання.
