Збирання доказів та їх джерел, як слушно зазначав М. М. Михеєнко, - це врегульована кримінально-процесуальним законом діяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду[1]. При цьому відповідно до процесуальної форми здійснюють пошук не лише фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а й їх процесуальних джерел. Тож пошук і виявлення носіїв інформації - перший етап процесу збирання доказів! оскільки отримати необхідні дані не можна, не знайшовши їх джерел .
Засоби збирання доказів регламентовано в частинах 2, 3 статті 93 КПК України, де визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, а також потерпілим. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових і фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий здійснюють збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових і фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити надання суду належних і допустимих доказів.
За КПК України засоби збирання доказів у кримінальному провадженні можна поділити на:
• 1) зібрані стороною обвинувачення, до яких належать:
– проведення слідчих (розшукових) дій;
– проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
– витребування й отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових і фізичних осіб речей, документів, відомостей;
– витребування висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок;
– проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України;
• 2) зібрані стороною захисту, потерпілим, серед яких:
– витребування й отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових і фізичних осіб речей, копій документів, відомостей;
– витребування висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок;
– ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій;
– здійснення інших дій, які можуть забезпечити надання суду належних і допустимих доказів.
Крім цього, докази може бути отримано на території іноземної держави внаслідок здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Серед засобів збирання доказів важливе місце посідають слідчі дії, спрямовані на виявлення, фіксацію та перевірку доказів. Ці процесуальні дії мають переважно примусовий характер, їх виконують уповноважені особи в процесі розслідування злочинів[2]. Вирішуючи питання про те, який спосіб отримання доказів варто використовувати, слід керуватися тим, що порядок провадження слідчої дії забезпечує визначені гарантії отримання достовірної інформації[3].
Необхідність визначення на законодавчому рівні переліку слідчих (розшукових) дій як засобів збирання доказів у кримінальному провадженні є нагальною потребою практичної діяльності органів досудового розслідування. Цей напрям обрав законодавець під час прийняття КПК України 2012 року, зазначивши в частині 2 статті 93, хоча й бланкетно, що засобами збирання доказів є проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Під час здійснення кримінального провадження важливо обрати таку процесуальну дію, яка в кожній конкретній ситуації є оптимальною, доцільною і такою, що забезпечить досягнення позитивного результату в процесі збирання доказів. Залежно від мети й завдань проведення, складу учасників, процесуального порядку тощо, окремі слідчі (розшукові) дії мають як певні подібні, так і відмінні риси.
Наприклад, освідування та обшук особи мають деякі загальні процесуальні риси: їх проведення можливе в примусовому порядку, але без застосування дій, що принижують гідність особи або є небезпечними для її здоров'я. Проте необхідно зважати на низку відмінностей між зазначеними слідчими (розшуковими) діями.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місце і значення освідування в системі засобів збирання доказів у кримінальному провадженні“ на сторінці 1. Приємного читання.
