Розділ 2. Поняття системного тлумачення кримінального закону

Від рівня систематизації залежить система кримінального закону, її цілісність, існування відповідних системних та системоутворюючих зв'язків. У разі формулювання відповідних правил системного тлумачення кримінального закону особливості їх застосування будуть залежати від належної систематизації кримінального закону та системи законодавства загалом. Що вищий рівень систематизації, то менша можливість помилки, і навпаки, що більше ознак несистемності кримінального закону та системи законодавства, то прискіпливіше слід ставитися до результатів системного тлумачення.

2. Використання системного способу тлумачення кримінального закону є обов'язковим у разі наявності відсильних та бланкетних норм.

Залежно від повноти відображення елементів юридичної норми в статті законодавчого акта використовують три прийоми законодавчої техніки викладення норм, а саме: прямий (повний або, як зауважує М. Ковальов, простий[328]), відсильний і бланкетний. Такої ж позиції дотримуються й інші науковці, зокрема О. Бахуринська, А. Нечитайленко, В. Соколов, В. Риндюк, Ю. Старіш та інші. Сьогодні найбільш ґрунтовні дослідження з вітчизняних науковців у цій галузі провела Г. Яремко, яка захистила дисертацію на тему «Бланкетні диспозиції в статтях Особливої частини Кримінального кодексу України»[329].

Згідно з п. 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 8, 81 КК України (справа про зворотну силу кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 р. № 6-рп/2000 в теорії кримінального права залежно від опису ознак конкретного складу злочину розрізняють такі види диспозицій: проста, описова, відсильна, бланкетна і змішана[330]. У разі відсильного викладення юридична норма викладається в різних статтях (частинах статей) одного й того ж або іншого законодавчого акта. За бланкетного викладення відсутні елементи юридичної норми заповнюються правилами визначеного виду, що згодом можуть змінюватися, тобто дається «відкритий бланк», посилання на вид правил (наприклад, правила техніки безпеки). Відсильний та бланкетний прийоми викладення юридичних норм передбачають використання посилань — вказівок на те, що звертатися за якимось елементом юридичної норми слід до відповідної структурної частини (пункту, статті, глави, розділу) цього або іншого законодавчого акта, інших законодавчих актів загалом або їх структурних частин, підзаконних нормативно-правових актів.

Як відомо, у бланкетній диспозиції відсилання робиться до положень інших нормативних актів, у яких є відсутні елементи цього нормативно-правового припису.

Найбільш часто бланкетний спосіб викладу правової норми використовується в розділах про екологічні злочини, про злочини у економічній діяльності, проти суспільної безпеки, безпеки руху і експлуатації транспорту, під час конструювання складів злочинів, пов'язаних з порушенням різних правил робіт, поводження з небезпечними для життя та людини речовинами тощо. Звичайно, ці правила не можуть бути включені до тексту КК, оскільки це невиправдано збільшить обсяг правового матеріалу[331].

О. Бойко робить такий висновок: «бланкетність — фрагмент зв'язку закону з його найближчим (юридичним) середовищем[332]. Як зауважує І. Бокова, конструювання значної кількості норм заставляє для правильності визначення і встановлення ознак об'єктивної сторони звертатись до чисельних підзаконних відомчих нормативних актів, що регулюють відносини в різних галузях права[333].

Водночас із позитивами використання бланкетної диспозиції існують і деякі негативні сторони її використання або її неправильного використання. Зокрема частина науковців вважає, що бланкетні норми містять відсилання до інших правових норм, не називаючи їх джерел[334]. Інші зауважують на те, що наявність бланкетної диспозиції зумовлює питання про джерело кримінального закону[335].

З приводу цього проблемного питання існує офіційне тлумачення, яким визначено, що «Кримінальний закон і за наявності нового, конкретизованого іншими нормативно-правовими актами змісту бланкетної диспозиції кримінально-правової норми не можна вважати новим — зміненим»[336].

Із бланкетною диспозицією системне тлумачення обов'язково використовується і у разі наявності відсильної диспозиції або відсилань у санкції у кримінальному законі, адже встановити дійсний зміст норми кримінального закону можливо, лише дослідивши всі її елементи. А у кримінальному законі, як відомо, є значна кількість норм із бланкетною диспозицією і значна кількість норм із відсильною диспозицією, усі ж санкції Особливої частини відсилають до положень Загальної частини КК України. Пояснення щодо необхідності використання відсильної диспозиції аналогічні, як і до бланкетної: економія обсягу кримінального закону, адже якщо кожен раз викладати повний текст норми, кодекс невиправдано збільшиться.

3. Системний спосіб тлумачення дає можливість встановлення колізій та їх вирішення на основі зв'язків норм кримінального закону.

Про суперечності у чинному законодавстві йдеться у багатьох науковців, серед них Л. Аістова, С. Лихова, В. Малков, Л. Савюк та інші. Як зауважував Є. Васьковський, виявити помилки чи суперечності та показати, в чому вони виявляються, а також усунути пов'язані із цим проблеми можна лише шляхом тлумачення[337].

Така можливість виникає у правозастосувача через те, що під час використання системного тлумачення необхідно встановити всі зв'язки припису, що потребує тлумачення.

Так можна виявити суперечності у взаємопов'язаних приписах однієї чи декількох галузей, які потребують вирішення. Як відомо, системний спосіб тлумачення не обмежується лише прийомом встановлення зв'язків, але й зобов'язує обґрунтувати, чому одним зв'язкам надано пріоритет над іншими.

Як приклад, можемо зазначити колізії між приписами кримінального та цивільного законодавства. Як зауважує А. Жалінський, міжгалузеві колізії вивчені найменше. У цьому разі визнання їх існування означає, що правозастосовні органи мають на свій розсуд вирішувати, нормами якої галузі регулюються ті чи інші відносини, що виявляються через виникнення юридичних фактів.

На думку науковця, існують дві групи таких колізій: явні та приховані. Кожна з них може належати до відповідних правил поведінки — складу діянь, тобто до виникнення обов'язку вчинити визначені дії, санкції тощо. Відтак А. Жалінський наводить приклад, що характеристика майна як чужого в кримінальному законі Російської Федерації не співвідноситься з поняттям загальної власності. Незрозумілі також відмінності між речовими правами і вимогами, що виникають із зобов'язань. Останні виявляються значними під час так званого «вибивання боргів».

Необхідно вирішити, є борг чужим майном чи існує вчинення громадянином на свій розсуд належного йому цивільного права[338]. Український законодавець також не дав відповіді на це запитання.

Наведені ознаки системного тлумачення кримінального закону не є вичерпними. Із збільшенням кількості досліджень у цій галузі науковці будуть виявляти все нові та нові істотні та неістотні ознаки системного тлумачення кримінального закону, проте вважаємо, що наведені нами ознаки є необхідними та достатніми для формулювання змісту поняття системного тлумачення кримінального закону.

Визначившись із змістом поняття системного тлумачення кримінального закону, необхідно встановити і його обсяг. Кількість і значення ознак сукупно, що належать до визначення, має повністю відповідати обсягу і значенню предмета[339].

Оскільки фактично обсяг поняття становить сукупність предметів або явищ, мислимих у понятті[340], то вважаємо найкращим визначення критеріїв обсягу системного тлумачення кримінального закону за ознаками, які становлять його зміст.