Розділ 2. Поняття системного тлумачення кримінального закону

Наприклад, Ю. Власов виявляє такі зв'язки: 1) зв'язок норми права, що тлумачиться, з нормами, які розкривають зміст терміна, використаного у цій нормі; 2) зв'язок норми права, що тлумачиться, з оперативними нормами; 3) зв'язок норми права, що тлумачиться, з нормами права, виданими зі спеціальною метою доповнити, змінити або уточнити таку правову норму; 4) зв'язки відсилкових статей; 5) зв'язок між загальними і спеціальними нормами права; зв'язок між загальними та виключними нормами права; 6) зв'язок норм, що не перебувають у співвідношенні загальних і спеціальних, які регулюють однорідні або схожі суспільні відносини; 7) зв'язки банкетних норм права; 8) зв'язок норми права, що тлумачиться, з колізійними нормами; 9) зв'язок норми права, що тлумачиться, з принципами права.

Видається, що тут під оперативними нормами розуміються такі, які відмінюють, наприклад, застарілі нормативні акти, які суперечать основному законодавству[266]. Водночас оперативність у тлумачному словнику роз'яснюється як безпосереднє здійснення чого-небудь, виконання якогось завдання; пов'язаність із безпосереднім практичним виконанням яких-небудь завдань; здатність правильно і швидко виконувати ті чи інші практичні завдання[267]; доповнення — додавання чого-небудь до того, що вже є або відоме, його наповнення[268], зміна — перехід, перетворення чогось у щось якісно інше[269].

Крім цього, загальний пояснюється як такий, що містить основне, суттєве, без подробиць[270], спеціальний — призначений лише для кого-, чого-небудь; який має особливе призначення[271], виключний — який становить виняток серед загальних правил; винятковий, особливий[272], однорідні — які належать до того ж роду, розряду, характеризуються однаковими рисами, ознаками[273].

З огляду на дію щодо певних суб'єктів П. Рабінович визначає загальні норми як такі, що діють на всіх однойменних суб'єктів; спеціальні — на певну групу однойменних суб'єктів, виняткові — у передбачених законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів[274].

Такі дослідження є цікавими для нас, проте зауважимо на те, що ці зв'язки розглянуто щодо «норми права», причому без конкретизації та проекції на кримінальне право, тому існування більшості із перелічених зв'язків для системного тлумачення кримінального закону потребує перегляду.

Отже, враховуючи те, що зв'язки кримінального закону поділяються на системні та системоутворюючі, пропонуємо таку класифікацію функціональних зв'язків.

Насамперед до внутрішніх функціональних зв'язків кримінального закону необхідно віднести:

а) зв'язок припису, що тлумачиться, з приписами, які розкривають зміст терміна, використаного у цьому приписі, якщо припис, що розкриває зміст терміна, міститься у кримінальному законі;

б) зв'язки відсилкових статей;

в) зв'язок статей кримінального закону, які містять загальні і спеціальні норми;

г) зв'язок статей кримінального закону, які містять загальні та виключні норми;

д) зв'язок статей, які містять норми, що не співвідносяться із загальними і спеціальними, але регулюють однорідні або схожі суспільні відносини.

До зовнішніх функціональних зв'язків приписів кримінального закону належать: зв'язок із приписами Конституції України; зв'язок з нормами міжнародного права; зв'язок припису кримінального закону з принципами права; зв'язки приписів кримінального закону, які виникають унаслідок наявності у них бланкетних диспозицій норм.

Вже у разі існування бланкетних норм у тій чи іншій статті КК України, якщо безпосередньо за її допомогою не можна здійснити вичерпне тлумачення, слід розглядати всю сукупність зв'язків, на які вказує Ю. Власов.

На думку І. Спасибо-Фатєєвої, у функціональних зв'язках під час тлумачення вагому роль виконують дефінітивні положення, значення яких полягає в розкритті термінів, що використовуються у законах.

Однак часто в законах дефініції взагалі не мітяться, внаслідок чого виникає потреба у тлумаченні тих чи інших понять[275].

Видається, що варто докладніше розглянути функціональні зв'язки такої правової категорії, як галузь законодавства «кримінальне право» з іншими галузями.

Як відомо, основними функціями кримінального закону є регулятивна та охоронна, функції ж кримінального закону та кримінального права взаємопов'язані. Проте погляди з цього приводу неоднозначні. Деякі науковці зауважують, що кримінальне право та кримінальний закон виконують лише охоронну функцію, беручи так участь у регулюванні суспільних відносин[276]. Окремі науковці, наприклад, І. Шмаров, В. Коняхін[277], говорили про, окрім інших функцій галузей права, виховну, попереджувальну, функцію соціального контролю та функцію посилення моральних заборон. Як аргументи існування виховної функції І. Шмаров наводить наявність у КК педагогічних положень про заходи виправно-трудового впливу, заходи суспільного впливу, заходи виховного впливу[278]. Таку ж позицію стосовно існування виховної функції кримінального закону займає і Р. Кравцов[279].

З цього приводу В. Грищук зауважує, що найважливішими функціями об'єктивного кримінального права, його основними напрямами впливу на суспільні відносини є такі функції: 1) інформативна; 2) регулятивна; 3) охоронна; 4) виховна. Щодо функцій суб'єктивного українського кримінального права, то тут науковець підтверджує наявність охоронної функції, яка реалізується через охоронні правовідносини, та виховної функції, що реалізується через регулятивні і охоронні кримінальні правовідносини[280].

Низка науковців вважають, що існують й інші функції, такі як організаційно-інтегративна, соціально-економічна, інформаційно-комунікативна, культурно-виховна, регулятивно-аксіологічна[281].