Розділ 2. Поняття системного тлумачення кримінального закону

2.1. Зміст та обсяг поняття системного тлумачення кримінального закону

Як відомо, поняття — це форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх істотних ознаках[188]. Частина науковців конкретизує таке визначення як форму логічного мислення, яка відображає предмет або явище в його істотних ознаках[189].

Під формою мислення у логіці прийнято розуміти різновиди мисленнєвого відображення дійсності: поняття, судження й умовивід[190].

Поняття відображає в предметі не всі його ознаки, а тільки загальні та істотні[191].

Під ознакою розуміють все те, в чому предмети схожі один з одним або чим відрізняються. Істотними (або суттєвими)[192] ознаками є такі ознаки, котрі відображають природу предмета, його сутність і відрізняють його від усіх інших предметів. Істотними ознаками є загальні та необхідні ознаки, такі, що належать усім предметам роду і без яких предмет немислимий[193].

Як зауважують О. Марін та Т. Марітчак, поняття не зводиться до дефініції, тобто до короткої вказівки на істотні ознаки об'єкта, відображуваного в понятті, але уникнути розгляду таких ознак неможливо[194].

Кожне поняття має свій обсяг і зміст. Під змістом поняття розуміють сукупність існуючих ознак предметів, відображених у понятті, його обсяг — це сукупність предметів або явищ, які мисляться у понятті[195].

Як зауважує В. Жеребкін, зміст поняття становлять ознаки, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших схожих предметів.

Зміст поняття не очевидний, не даний безпосередньо у слові, він може бути установлений тільки за допомогою визначення цього поняття.

До того часу, поки не встановлено зміст поняття, яке нас цікавить, його ознаки, нам не зрозуміла властивість предмета, що виражається цим поняттям, ми не можемо точно і чітко відмежувати цей предмет від суміжних із ним, допускаємо плутанину в мисленні[196].

Отже, для встановлення змісту поняття системного тлумачення кримінального закону слід виокремити його істотні та неістотні ознаки. Науці відомо багато способів визначення поняття, виявлення його істотних ознак, але найбільш поширеним є визначення поняття через родово-видове співвідношення[197]. Тому під час встановлення ознак системного тлумачення кримінального закону необхідно встановити родове для нього поняття, де під родом слід розуміти сукупність видів, безпосередньо пов'язаних походженням[198]. Для системного тлумачення кримінального закону такими родовими поняттями є тлумачення кримінального закону, тлумачення.

У процесі виокремлення істотних ознак системного тлумачення кримінального закону та формулювання поняття «системне тлумачення кримінального закону» використаємо такі логічні способи: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, повідомлення.

Під час вивчення предмета, визначення його істотних ознак доводиться постійно порівнювати його з іншими[199], де порівнянням називається зіставлення предметів із метою визначення їхньої схожості й відмінності. Порівняння під час визначення поняття системного тлумачення кримінального закону дасть змогу виявити спільне з іншими способами тлумачення кримінального закону, те, чим вони схожі, чим вони відрізняються один від одного, дати оцінку виявленим ознакам. Порівняння здійснюється на основі взаємодії аналізу та синтезу, де аналізом є мисленнєве розкладення предмета на його складові, а синтезом — уявне поєднання частин предмета, розчленованого аналізом, у єдине ціле[200].

Абстрагуванням у логіці є уявне виокремлення істотних ознак предмета і відмежування їх від маси інших властивостей. Формулюючи поняття, вивчаються не всі предмети класу, а тільки деякі. Істотні ознаки, виокремлені в тлумаченні кримінального закону через узагальнення, поширюються і на системне тлумачення кримінального закону[201].

Існує декілька позицій щодо визначення поняття тлумачення. Зокрема О. Балинська зауважує, що тлумачення норми права — це діяльність державних органів, різноманітних організацій і окремих громадян, спрямована на усвідомлення і пояснення значення та змісту обов'язкової волі суспільства, вираженої в нормах права[202].

Ю. Власов пропонує тлумачення норм права трактувати як інтелектуально-вольову діяльність суб'єктів, яка має об'єктивний і суб'єктивний характер, спрямована на з'ясування та роз'яснення волі законодавця, матеріалізована у нормі права, а також результати цієї діяльності[203].

М. Дурманов наділяв поняття тлумачення кримінального закону таким змістом: всебічне і глибоке уяснення і розкриття волі законодавця, викладеної в тексті закону, або розкриття призначення і змісту закону, уяснення істинного смислу закону, вкладеного в його текст законодавцем[204].

Д. Михайлович вказував на необхідність розуміння під юридичним тлумаченням уяснення смислу і змісту правових норм, оскільки саме уяснення відображає гносеологічну природу процесу тлумачення, його істинну сутність і напрямок пізнання смислу правових явищ[205].

М. Шаргородський визначав тлумачення кримінального закону як пояснення кримінального закону, встановлення його смислу, визначення того змісту, який вкладав у нього законодавець[206].