14. Якщо впродовж 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення зобов’язання, забезпечене заставою, залишається невиконаним, а предмет застави знаходиться у заставодавця, останній зобов’язаний на вимогу заставодержателя негайно передати йому предмет застави у володіння. Невиконання цієї вимоги тягне застосування судової процедури звернення стягнення на заставлене рухоме майно.
15. Одержавши предмет застави у володіння, заставодержатель має право задовольнити вимогу, що забезпечена заставою, шляхом набуття права власності на предмет застави. Для цього заставодержатель зобов’язаний надіслати боржникові та іншим обтяжувачам предмета застави письмове повідомлення про намір набути право власності на предмет застави.
16. Боржник та обтяжувачі, на користь яких встановлене зареєстроване обтяження предмета застави, протягом 30 днів вправі заперечити проти переходу права власності до заставодержателя. Якщо проти набуття заставодержателем права власності на заставлене рухоме майно заперечує інший обтяжувач, заставодержатель може набути право власності лише за умови задоволення вимоги цього обтяжувана до боржника. Якщо проти набуття права власності на заставлене рухоме майно заставодержателем заперечує боржник, набуття заставодержателем права власності на заставлене майно можливе за рішенням суду.
17. Набуття заставодержателем права власності на заставлене рухоме майно в порядку звернення стягнення на нього припиняє зобов’язання, яке забезпечувалось заставою цього майна. Після цього заставодержатель не вправі пред’являти боржнику інші вимоги, що входили до змісту забезпеченого заставою зобов’язання.
18. Набуття заставодержателем права власності на заставлене рухоме майно в порядку звернення стягнення на нього в позасудовому порядку не припиняє усіх обтяжень відповідного рухомого майна з вищим пріоритетом, але припиняє обтяження цього ж майна з нижчим пріоритетом.
19. Інший варіант вирішення питання про звернення стягнення на заставлене рухоме майно за наявності заперечень з боку інших обтяжувачів або боржника — продаж предмета застави. Статті 30, 31 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлюють порядок продажу предмета застави заставодержателем та розподілу доходів від продажу цього предмета.
20. Статті 32, 33 названого вище Закону встановлюють досить складний порядок звернення стягнення на право грошової вимоги, що є предметом застави, а також на грошові кошти і цінні папери, що є предметом застави. У зв’язку з введенням в дію згаданого Закону ст. 23 Закону «Про заставу» [64], що встановлює загальні правила про реалізацію предмета застави, яким є майнові права, зберегла чинність, а частина друга цієї ж статті втратила чинність стосовно права грошової вимоги, оскільки ст. 32 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачає інший (несудовий) порядок звернення стягнення на право грошової вимоги, що є предметом застави.
Стаття 591. Реалізація предмета застави
1. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
2. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
3. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.
4. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
1. Стаття 591 ЦК встановлює найбільш загальні положення щодо реалізації майна, яке було предметом застави та на яке звернено стягнення за рішенням суду. Деякі більш конкретні правила щодо реалізації предмета застави встановлені ст. 21 Закону «Про заставу», ст. 25 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Правове регулювання відносин щодо реалізації майна, яке було предметом застави та на яке звернено стягнення, здійснюється ст. 50 — 66 Закону «Про виконавче провадження» [129].
2. Основною формою реалізації предмета застави, на яке звернено стягнення за рішенням суду, є його продаж з публічних торгів (ч. 1 ст. 591 ЦК; частина перша ст. 21 Закону «Про заставу»). Це ж правило випливає із ст. 25 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Винятки із правила про продаж предмета застави з публічних торгів можуть встановлюватись договором застави або законом. Частина третя ст. 25 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» допускає визначення рішенням суду іншого порядку реалізації предмета застави, ніж з публічних торгів. Лише щодо майна державних підприємств (до таких слід віднести і комунальні підприємства, оскільки до прийняття Конституції України категорією державних підприємств охоплювалися підприємства, що перебувають у загальнодержавній власності, і державні комунальні (за термінологією, що тоді використовувалась) підприємства) та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких знаходяться в державній власності, ст. 21 Закону «Про заставу» встановлює тверде імперативне правило, відповідно до якого будь-який інший спосіб реалізації заставленого майна цих підприємств (крім реалізації з аукціонів) не допускається. Але в силу застереження, відповідно до якого положення раніше прийнятих законодавчих актів не застосовуються в частині, в якій вони суперечать Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», положення ст. 21 Закону «Про заставу» [64], про яке йдеться, застосуванню не підлягає.
3. Виконавчі листи, що видаються неспеціалізованими судами загальної юрисдикції на виконання рішень у справах за позовами про звернення стягнення на заставлене майно, накази господарських судів, що видаються господарськими судами на виконання рішень у таких же справах, підлягають виконанню відповідно до Закону «Про виконавче провадження» [129] (ст. З названого Закону). Але це не означає, що положення Закону «Про виконавче провадження» можуть застосовуватись всупереч Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207]. Це є неможливим внаслідок застереження, яке включене до цього останнього Закону та на яке тут уже неодноразово зазначалось.
4. У процесі реалізації заставленого майна виникають публічно-правові (виконавчі) правовідносини і приватно-правові відносини, пов’язані з укладенням договорів у процесі реалізації заставленого майна. Ті й інші правовідносини необхідно розмежовувати. Таке розмежування необхідне для правильного визначення правових норм, що підлягають застосуванню у відповідних випадках. У принципі, належить виходити з того, що відносини між відділом державної виконавчої служби і судом, між відділом державної виконавчої служби і стягувачем (заставодержателем), між відділом державної виконавчої служби і боржником (заставодавцем) носять публічно-правовий характер. Деякі відносини між органами державної виконавчої служби (державними виконавцями) та організацією, якій майно, що є предметом застави, передається на реалізацію, є публічно-правовими, а інші з них носять цивільно-правовий характер і навіть передбачають укладення договору. Відносини між організацією, що здійснює реалізацію майна, яке є предметом застави, у тому числі і з аукціонів (публічних торгів), і покупцями цього майна слід визнати цивільно-правовими.
5. Строки пред’явлення до виконання виконавчих документів про звернення стягнення на заставлене майно обчислюються з наступного дня після набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на майно (відповідно до ст. 223 ЦПК [44] рішення неспеціалізованих судів набирають законної сили після спливу одного місяця з наступного дня після їх проголошення. Відповідно до ст. 85 ГПК [31] рішення господарських судів набирають законної сили після закінчення 10-денного строку з дня їх прийняття, а у відповідних випадках — у 10-денний строк з дня підписання належне оформленого рішення). При подачі апеляційної скарги рішення суду набирає сили після розгляду справи апеляційним судом. Передбачена можливість переривання та поновлення строку для пред’явлення виконавчих документів до виконання (ст. 22, 23 Закону «Про виконавче провадження»).
6. Державний виконавець протягом трьох днів після надходження до нього (а не до відділу державної виконавчої служби) виконавчого документа виносить постанову про порушення виконавчого провадження, а також встановлює строк для добровільного виконання, що не може перевищувати семи днів. Протягом цього строку заставодавець може виконати забезпечене заставою зобов’язання, що тягне припинення застави (ст. 28 Закону «Про заставу») і припинення звернення стягнення на заставлене майно (ст. 26 Закону «Про заставу»). Таке виконання можливе і пізніше, аж до моменту реалізації предмета застави (частина перша ст. 25 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
7. За заявою заставодержателя (стягувана) державний виконавець одночасно з винесенням постанови про порушення виконавчого провадження накладає арешт на заставлене майно, на яке звернене стягнення (ст. 55 Закону «Про виконавче провадження»).
8. Рухоме майно, що підлягає реалізації з аукціонів, публічних торгів, передається державним виконавцем спеціалізованій організації для реалізації шляхом проведення аукціону (публічних торгів). Аукціони (прилюдні торги) з реалізації заставленого майна вправі проводити тільки спеціалізовані організації, що уклали на тендерній (конкурсній) основі договір з відповідною державною виконавчою службою (ст. 61 Закону «Про виконавче провадження»; п. 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій [335]).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України» автора Авторов коллектив на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО“ на сторінці 54. Приємного читання.