Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

Стаття 595. Обов’язки кредитора, який притримує річ у себе

1. Кредитор, який притримує річ у себе, зобов’язаний негайно повідомити про це боржника.

2. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.

3. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.

1. На кредитора покладається обов’язок негайно повідомити боржника про те, що він притримує річ. Наслідком невиконання цього обов’язку може бути вимога боржника про відшкодування збитків, оскільки притримання речі без повідомлення про це боржника набуває ознаки правопорушення.

2. Якщо ч. 4 ст. 594 ЦК покладає на кредитора ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження речі, логічно зробити висновок про те, що він відповідає перед боржником за незбереження речі (її втрату, псування або пошкодження), що сталося внаслідок вини боржника. Неправильним було б протиставляти положення ч. 2 ст. 595 та ч. 4 ст. 594 ЦК та робити звідси висновок про те, що кредитор, який притримує річ, в силу ч. 2 ст. 595 ЦК не несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притримуваної речі. Питання про співвідношення цих двох законодавчих положень має вирішуватись за допомогою наступного методологічного інструментарію. Методом логічного доповнення тексту ч. 2 ст. 595 ЦК виявляється правовий припис, відповідно до якого у решті випадків, тобто при випадковій втраті, псуванні або пошкодженні речі, кредитор за збереження речі не відповідає. Але цей правовий припис не може застосовуватись всупереч правовому припису, що прямо випливає із ч. 4 ст. 594 ЦК. Питання про те, чи мають значення розбіжності в термінології, що використовується в ст. 594 ЦК («... знищення або... пошкодження») і в ст. 595 ЦК («втрата, псування або пошкодження»), вирішується порівнянням подібних формулювань у Цивільному кодексі (ст. 22, 623). Таке порівняння дає підстави для висновку про те, що законодавець не притримується однакової термінології, що інколи вимагає її коригування з урахуванням принципу розумності, що закріплюється в п. 6 ст. З ЦК, але має вищу юридичну силу, оскільки він включається до змісту принципу верховенства права.

Повертаючись до проблеми співвідношення правил ст. 594 і 595 ЦК, що коментуються, зауважимо, що результат тлумачення буде таким само, якщо при інтерпретації ч. 4 ст. 594 ЦК буде використаний висновок ступеню: якщо кредитор несе ризик випадкового знищення або пошкодження притриманої речі, то тим більше він має відповідати за незбереження цієї речі внаслідок його винних дій чи бездіяльності.

Стаття 596. Розпорядження річчю, яку притримує кредитор

1. До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.

2. Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.

1. Із факту притримання речі право власності на предмет притримання у кредитора не виникає. Але право кредитора на притримання може стосуватися і речі, яка належить йому на праві власності і яку кредитор відповідно до закону і договору має передати боржникові (ч. 1 ст. 331 ЦК).

2. Боржник, якщо він є власником речі, що притримується, зберігає право розпоряджання річчю. Але таке розпоряджання не впливає на правовідносини щодо при- тримання в інший спосіб, ніж заміна власника речі, що притримується.

Стаття 597. Задоволення вимог за рахунок речі, яку притримує кредитор

1. Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.

1. Звернення стягнення на нерухоме майно, що притримується, здійснюється відповідно до Закону «Про іпотеку» [197]. Звернення стягнення на рухоме майно, що притримується, здійснюється відповідно до Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207]. Лише стосовно вантажу, що є відповідно до ст. 916 ЦК предметом притримання, ч. 4 ст. 310 ГК [42] встановлює спеціальний порядок реалізації. Зі спливом місячного строку після повідомлення перевізником одержувача про прибуття вантажу вантаж вважається невитребуваним і реалізується у встановленому законодавством порядку. Таким законодавством є Правила реалізації вантажів [340]. Спеціальний механізм реалізації предмета притримання встановлений ст. 874 ЦК стосовно договору побутового підряду.

ГЛАВА 50 ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

1. Поняття зобов'язання, що ґрунтується на договорі, в законодавстві, науці, господарській і судовій практиці часто замінюється терміном «договір». Хоч базовим поняттям, що використовується в назві та змісті глави 50 Цивільного кодексу, є термін «припинення зобов'язання», стосовно окремих видів зобов'язань у Цивільному кодексі та інших актах цивільного законодавства переважно використовуються терміни «припинення» або «розірвання» договору («відмова від договору»). Абстрактно розмірковуючи, можна було б поняття «припинення договору» і «припинення зобов'язання» диференціювати, чітко розмежувати. При цьому можна було б стверджувати, що припинення договору означає лише припинення його як індивідуального регулятора відносин між особами, які його уклали, що зобов'язання одночасно з договором не припиняється, а припиняється воно відповідно до спеціальних правил, встановлених для зобов'язань. У принципі, така диференціація названих двох понять могла б набути ознаки конструктивності.