Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

Є низка спеціальних правил, якими обмежується відступлення права або з яких випливають обмеження на відступлення права в інших випадках. Особливо несподіваними та істотними можуть бути для осіб, що набувають уступлені вимоги, обмеження на відступлення, встановлені підпунктом «б» п. 8.6.1 частини 8.6 ст. 8 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» [164]. Відповідно до цього правила платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, вправі відступити вимогу тільки за згодою відповідного органу державної податкової служби. Порушення цього припису тягне можливість визнання судом недійсним правочину про відступлення вимоги (ч. 1 ст. 215; ч. 1 ст. 203 ЦК), оскільки зазначене положення названого Закону має цивільно-правовий зміст.

6. Стаття 380 КТМ [34] забороняє передання іншим організаціям або фізичним особам права на заявлення претензій і позовів, що грунтуються на нормах цього Кодексу. Хоча в наведеному формулюванні і зроблено ухил убік процесуальних відносин (мова йде про передання права на пред’явлення претензій і позовів), все-таки його слід тлумачити як таке, що забороняє передання права, яке складає матеріальний зміст претензії (позову). Водночас ст. 380 КТМ встановлює винятки з наведеного правила: вона допускає передання такого права вантажовідправником вантажоодержувачу і навпаки, а також передання права на пред’явлення претензії та позову (і вантажовідправником, і вантажоодержувачем) органу, до сфери управління якого вони відносяться, транспортно-експедиційній організації чи страховику.

Передбачається спеціальна форма передання права в зазначених випадках — вчинення переуступного напису на коносаменті, накладній або квитанції. Переуступний напис — це форма одностороннього правочину, що здійснюється вантажовідправником або вантажоодержувачем. Оскільки сторона, на користь якої вчиняється переуступний напис, у вчиненні цього правочину не бере участі, суб’єкт, що вчинив такий напис, не позбавляється права пред’явити претензію до перевізника за умови пред’явлення коносамента, накладної або квитанції, хоча б на них було вчинено переуступний напис.

7. Обмеження, аналогічні вищенаведеним, встановлені ст. 133 Статуту залізниць [288]. Тут також забороняється передання права на пред’явлення претензій та позовів (крім відступлення вимоги вантажовідправником вантажоодержувачу або навпаки, а також вищій організації та на користь «уповноваженої особи», яка виступає від імені вантажовідправника чи вантажоодержувача). Зазначається також, що відступлення вимоги на користь уповноваженої особи засвідчується довіреністю, оформленою згідно із законодавством. Слід, однак, враховувати, що все ж таки ст. 133 Статуту залізниць не дає підстави для висновку про те, що на користь уповноваженої особи провадиться відступлення вимоги. Зазначається, що уповноважена особа діє від імені вантажовідправника чи вантажоодержувача, що її повноваження оформляються довіреністю. Отже, виконання грошового зобов’язання на вимогу уповноваженої особи залізниця повинна здійснити на поточний рахунок вантажовідправника чи вантажоодержувача в банку.

Згідно зі ст. 133 Статуту залізниць передання права на пред’явлення претензії і позову засвідчується переуступним написом на залізничній накладній, вантажній чи багажній квитанції. Правила пред’явлення та розгляду претензій встановлюють зміст переуступного напису та порядок його засвідчення. Переуступний напис повинен мати такий зміст: «Право на пред’явлення претензії та позову передано...» (при цьому зазначається найменування особи, якій право передається). Переуступний напис повинен засвідчуватися підписами керівника і головного бухгалтера організації та засвідчуватись печаткою (§ 2 Правил пред’явлення та розгляду претензій розділу 38 Правил перевезень вантажів [340]). Оскільки передання права, яке оформляється переуступним написом, є правочином, а юридичні особи повинні вчиняти правочини за допомогою дій їх органів (ст. 29 ЦК), не цілком коректним є правило про підписання переуступного напису головним бухгалтером. Але нераціонально було б ігнорувати викладене правило і дати іншій стороні привід для оскарження (у кінцевому підсумку — неправомірного) переуступного напису.

8. При тлумаченні положень, викладених в п. 7 коментаря до ст. 515 ЦК, необхідно враховувати наступне. Ці положення діяли і реально застосовувались в період чинності Цивільного кодексу 1963 р. Стаття 197 цього Кодексу формулювала загальний дозвіл на «уступку вимоги», якщо це не суперечить закону або договору. Тобто обмеження (заборона) передання вимоги могли встановлюватись тільки законом і договором. Але ж ніхто не заперечував чинності викладених правил Статуту залізниць. Положення нового Цивільного кодексу стали з цього приводу більш категоричними. Прямо зазначається (ч. З ст. 512 ЦК) на те, що кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором чи законом. Крім того, в умовах формування правової держави посилюється увага до букви закону. Результатом цього може бути висновок про те, що наведені положення Статуту залізниць, що обмежують можливість відступлення права, не повинні застосовуватись як такі, що суперечать закону.

9. Відступлення права не може вести до зміни змісту зобов’язання. Тому, коли, наприклад, договором поставки передбачена вибірка товарів покупцем, відступлення права є можливим, оскільки зміст зобов’язання не змінюється. Але ж при доставці товарів постачальником відступлення права на отримання товарів змінює місце виконання, а тому воно допускається лише за наявності згоди постачальника (боржника).

Стаття 516. Порядок заміни кредитора у зобов’язанні

1. Заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

1. За загальним правилом, заміна кредитора в зобов’язанні здійснюється без згоди (участі) боржника. Інше може бути встановлене законом. Не обмежується можливість включення до договорів умов про неприпустимість заміни кредитора без згоди боржника в зобов’язанні, що виникає на підставі цього договору.

2. Оскільки, як правило, заміна кредитора в зобов’язанні здійснюється без згоди (участі) боржника, останній вправі вважати кредитором ту особу, яка була кредитором з моменту виникнення зобов’язання, до моменту надання йому належних доказів переходу прав до нового кредитора (див. про це коментар до наступної статті). Якщо боржникові не були надані докази переходу прав до нового кредитора, він (боржник) має право виконати зобов’язання первісному кредиторові. Таке виконання буде визнаватись належним.

3. Про заміну кредитора в зобов’язанні боржник має бути повідомлений письмово. Несприятливі наслідки неповідомлення (в т. ч. ненадання належних доказів переходу права) несе новий кредитор. Це, однак, не позбавляє первісного і нового кредиторів права передбачити в договорі про заміну кредитора умову про те, що первісний кредитор зобов’язується письмово повідомити боржника про заміну кредитора і надати останньому належні докази та несе перед новим кредитором відповідальність за невиконання чи неналежне виконання цього обов’язку. Але перед боржником обов’язок повідомити та надати докази переходу права у зобов’язанні завжди несе новий кредитор. Такий висновок випливає із ч. 2 ст. 516 ЦК.

Стаття 517. Докази прав нового кредитора у зобов’язанні

1. Первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

2. Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

1. Частина 1 ст. 517 ЦК поширюється на відносини між первісним та новим кредитором. На первісного кредитора покладається обов’язок передати новому кредиторові не тільки документи, що засвідчують права, які передаються (договір, на підставі якого виникло зобов’язання, документи, що підтверджують його часткове виконання, докази виникнення додаткових зобов’язань в зв’язку з неналежним виконанням основного зобов’язання тощо), а і інформацію, яка є важливою для здійснення прав, що передаються.

2. Оскільки прямі докази завжди є більш надійними, доцільно було б в договорах про передання прав передбачати обов’язок первісного кредитора повідомляти боржника про заміну кредитора в зобов’язанні. Таке повідомлення не є правочином, оскільки права до нового кредитора перейшли в момент укладення договору між первісним та новим кредитором. Але воно є дією, що породжує певні цивільно-правові наслідки. Тому воно повинне бути підписане первісним кредитором (якщо таким є юридична особа, воно має бути підписане органом юридичної особи і посвідчене печаткою). Якщо договором між первісним та новим кредитором про передання права не передбачено обов’язок первісного кредитора повідомити боржника та надати докази передання права, такий обов’язок несе новий кредитор. Він же несе обов’язок повідомити боржника та надати докази переходу права у випадках, передбачених п. 2 — 4 ч. 1 ст. 512 ЦК. Доказами переходу прав до нового кредитора можуть бути примірник договору про передання прав, що підписується спеціально для надання його боржникові, документи, що підтверджують правонаступництво, виконання обов’язку боржника тощо. Боржник, що отримав від нового кредитора повідомлення та докази переходу прав, має бути вкрай обережним та вимогливим щодо нового кредитора. У сфері підприємництва діють численні структури, що зареєстровані всупереч закону чи не зареєстровані взагалі, які спеціалізуються на підробленні документів. Якщо така структура отримала виконання, стягнути вартість отриманого чи одержати в натурі раніше виконане буде неможливо. Крім того, ст. 527 ЦК покладає на сторони зобов’язання обов’язок вимагати доказів того, що зобов’язання виконується належним боржником, а виконання приймається належним кредитором.

3. Письмове повідомлення та докази заміни кредитора слід направляти цінним листом. Не виключається надсилання їх рекомендованим і навіть простим листом. Але ж у таких випадках можуть виникнути труднощі в спростуванні доводів адресата про те, що він не отримував ні письмового повідомлення, ні доказів заміни кредитора в зобов’язанні.

Стаття 518. Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора у зобов’язанні