Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. Особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

2. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу.

3. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров’я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

1. На особу, яка вчинила злочин, покладається обов’язок відшкодування витрат закладу охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину. У разі відшкодування цих витрат закладу охорони здоров’я безпосередньо потерпілим останній має право пред’явити вимогу про відшкодування йому здійснених витрат на підставі ч. 1 ст. 1195 ЦК, яка допускає стягнення з особи, яка завдала шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, не тільки передбачених цією частиною видів шкоди, а й тих, які нею не передбачені.

2. Заклади охорони здоров’я, що є у власності держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади, мають статус юридичних осіб публічного права. Витрати, які здійснені такими закладами на лікування потерпілого від злочину, відшкодовуються на користь відповідного бюджету.

3. Особа, яка завдала шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, звільняється від обов’язку відшкодування витрат на лікування потерпілого, якщо шкоди завдано при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (ч. 3 — 5 ст. 36 КК [25]).

Стаття 1207. Обов’язок держави відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину

1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

2. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, встановлюються законом.

1. Стаття, що коментується, встановлює лише найбільш загальні умови відшкодування державою шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Такими умовами є: 1) заподіяння шкоди внаслідок злочину. Дії особи, яка завдала шкоди, як злочин мають кваліфікуватись процесуальним документом, що приймається відповідно до Кримінального процесуального кодексу [16]. Це не обов’язково має бути вирок. Таким документом може бути і постанова слідчого; 2) невстановлення особи, яка вчинила злочин або неплатоспроможність цієї особи. Неплатоспроможність може бути встановлена як у процесі розгляду позову про відшкодування шкоди, заявленого до особи, що вчинила злочин (в тому числі в кримінальному процесі), так і пізніше. Особа має вважатись неплатоспроможною за відсутності у неї майна та доходів, достатніх для відшкодування грошових сум, що підлягають сплаті одноразово, та періодичних платежів, без виникнення заборгованості.

2. Стаття 1207 ЦК не формулює норм прямої дії, які б визначали умови та порядок відшкодування державою шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину. Ці умови та порядок мають визначатись спеціальним законом. До прийняття такого закону відшкодування державою шкоди відповідно до ст. 1207 ЦК на підставі загальних правил не може здійснюватись, а вимога про відшкодування має пред’являтись безпосередньо до особи, яка завдала шкоди, чи осіб, зазначених у ст. 1179 ЦК.

3. Стаття 1207 ЦК не встановлює правила про відшкодування на користь держави коштів, виплачених державою потерпілому на підставі ст. 1207 ЦК. Але таке відшкодування є можливим відповідно до загальних правил про відшкодування шкоди. Такий обов’язок особи, що завдала шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, очевидно, буде прямо передбачений законом, яким будуть встановлені умови та підстави відшкодування державою шкоди відповідно до ст. 1207 ЦК.

4. Термін «шкода» в главі 82 «Відшкодування шкоди» Цивільного кодексу вживається в різному розумінні, У заголовку глави 82 Цивільного кодексу і параграфа першого цієї глави під терміном «шкода» розуміється шкода і майнова, і моральна. У такому самому розумінні цей термін вживається в ст. 1169 — 1179 ЦК. У ст. 1195 — 1208 ЦК під терміном «шкода» переважно розуміється майнова шкода, оскільки відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю потерпілого, врегульовані ст. 1167 — 1168 ЦК. Що стосується ст. 1207 ЦК, то вона не може тлумачитись так, що із неї випливає обов’язок держави відшкодовувати моральну шкоду, оскільки моральна шкода відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Стаття 1208. Збільшення розміру відшкодування шкоди у зв’язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати

1. За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

2. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

1. Стаття, що коментується, встановлює дві підстави збільшення розміру відшкодування шкоди. Такими є підвищення вартості життя та збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Збільшення розміру відшкодування за кожною із названих підстав здійснюється не автоматично, а лише в силу рішення суду.

2. Було б неправильним ст. 1208 ЦК тлумачити в такий спосіб, що можливе паралельне застосування обох підстав збільшення розміру відшкодування шкоди, передбачених цією статтею. Відповідно до частини другої ст. 10 Закону «Про оплату праці» [69] розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Отже, підвищення вартості життя враховується при встановленні мінімальної заробітної плати. Тому збільшення розміру відшкодування шкоди у разі підвищення вартості життя враховується при перегляді мінімальної заробітної плати і збільшенні у зв’язку з цим розміру відшкодування шкоди за рішенням суду.

Лише в період між черговими рішеннями про перегляд мінімальної заробітної плати можлива індексація розміру відшкодування шкоди у зв’язку з підвищенням вартості життя. Але у разі збільшення мінімальної заробітної плати розмір відшкодування відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК збільшується не пропорційно, а «відповідно». Тому у разі індексації розміру відшкодування наступне збільшення мінімальної заробітної плати є підставою збільшення розміру відшкодування з урахуванням індексації розміру відшкодування в період між рішеннями про перегляд мінімальної заробітної плати. Лише у випадках, коли перегляд розміру мінімальної заробітної плати відстає від темпів підвищення вартості життя, на підставі рішення суду проводиться індексація розміру відшкодування з таким розрахунком, щоб з урахуванням збільшення розміру відшкодування у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати розмір відшкодування відповідав темпам підвищення вартості життя.

3. Закон «Про індексацію грошових доходів населення» [149] та Порядок проведення індексації грошових доходів населення не поширюються на відносини щодо відшкодування шкоди. Правило про «відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачується особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника» (абзац шостий частини першої ст. 2 названого Закону; абзац восьмий п. 2 названого Порядку) не може поширюватись на відносини, які не є трудовими, оскільки тут прямо зазначається про те, що за цими правилами індексація здійснюється, якщо шкода заподіяна працівникові, тобто особі, яка є у трудових правовідносинах з особою, що завдала шкоди.