Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

3. Строки відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, встановлюються ч. 1 ст. 1168 ЦК.

Стаття 1203. Збільшення розміру відшкодування шкоди на вимогу потерпілого у разі зміни стану його працездатності

1. Потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

1. Як зазначалося в коментарі до ст. 1197 ЦК, розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, визначається з урахуванням процента втрати професійної працездатності. У подальшому працездатність потерпілого може знизитись. Відповідно до ст. 1203 ЦК у таких випадках потерпілий має право на відповідне збільшення розміру відшкодування. При цьому у ст. 1203 ЦК не зазначається про причинний зв’язок зниження працездатності потерпілого з ушкодженням здоров’я, яке було підставою зобов’язання відшкодування шкоди. Це дає підстави для логічного доповнення тексту ст. 1203 ЦК, за допомогою якого виявляється правовий припис, відповідно до якого наявність зазначеного зв’язку не є необхідною для виникнення у потерпілого права на підвищення розміру відшкодування. Але цей правовий припис не може застосовуватись усупереч загальному правилу ч. 1 ст. 1195 ЦК, яка визнає умовою виникнення зобов’язання відшкодування шкоди при каліцтві або іншому ушкодженні здоров’я наявність причинного зв’язку між правопорушенням та шкодою. Тому і ст. 1203 ЦК підлягає застосуванню тільки у випадках, коли зниження працездатності є наслідком ушкодження здоров’я, що було підставою відшкодування шкоди.

2. У разі зниження працездатності особи, на користь якої здійснюється відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, з інших причин, ніж це каліцтво або інше ушкодження здоров’я, шкоду відшкодовує особа, винна у зниженні працездатності. Якщо це сталося внаслідок причин, за які ніхто не відповідає (загальне захворювання, каліцтво або інше ушкодження здоров’я внаслідок необережності потерпілого тощо), зниження працездатності не дає права ні на відшкодування втрачених доходів, ні на збільшення розміру відшкодування, що уже здійснюється.

3. Увагу слід звернути і на формулювання «особа має право». З дня встановлення експертизою зниження працездатності (збільшення процента втрати професійної працездатності) потерпілий отримує право на збільшення розміру відшкодування. Якщо боржник такого збільшення не здійснив, потерпілий може захищати своє право на збільшення розміру відшкодування від дня встановлення експертизою зниження працездатності.

Стаття 1204. Зменшення розміру відшкодування шкоди на вимогу особи, яка завдала шкоди

1. Особа, на яку покладено обов’язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я потерпілого, має право вимагати зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

1. Поновлення працездатності потерпілого є підставою припинення зобов’язання щодо відшкодування шкоди потерпілому внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я. Якщо працездатність не поновлена повністю, а ступінь втрати професійної працездатності зменшилася, розмір відшкодування підлягає зменшенню на вимогу особи (фізичної або юридичної), яка здійснює відшкодування шкоди. До набрання сили рішенням суду, яким зменшено розмір відшкодування, відшкодування має виплачуватись у розмірі, що був визначений раніше. У цьому полягає різниця між формулюваннями «потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування...» (ст. 1203 ЦК) і «особа... має право вимагати зменшення розміру відшкодування» (ст. 1204 ЦК).

Стаття 1205. Відшкодування шкоди у разі припинення юридичної особи, зобов’язаної відшкодувати шкоду

1. У разі припинення юридичної особи, зобов’язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників.

У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред’являються до ЇЇ правонаступників.

2. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов’язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

1. Частина 1 ст. 1205 ЦК встановлює спеціальне правило, яким передбачає правонаступництво на стороні боржника у зобов’язаннях щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, у разі припинення боржника — юридичної особи з правонаступництвом. У таких випадках потерпілий не може пред’явити вимогу про дострокове припинення зобов’язання, як це передбачено ч. 1 ст. 107 ЦК.

2. У разі ліквідації юридичної особи має здійснюватись капіталізація платежів для їх виплати потерпілому або особам, передбаченим ст. 1200 ЦК, в майбутньому в строки та порядку, що встановлені законодавством. Капіталізація здійснюється відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю [297].

3. Капіталізація має здійснюватись у такий спосіб, щоб була забезпечена виплата всіх сум відшкодування потерпілому або іншим особам, передбаченим ст. 1200 ЦК, в межах строку, встановленого законом, або впродовж всього життя потерпілого або інших зазначених осіб. При цьому тривалість життя визначається відповідно до середньої тривалості життя для чоловіків і жінок в Україні (п. З Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов’язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю).

4. Абзац другий ч. 2 ст. 1205 ЦК слід визнати таким, що не має предмета правового регулювання, а тому не підлягає застосуванню. Цивільне праві) не знає такого суб’єкта, як ліквідаційна комісія. Відповідно до ч. 2 ст. 105 ЦК для здійснення дій, спрямованих на припинення юридичної особи, створюється ліквідаційна комісія, комісія з припинення юридичної особи тощо. Зазначається про можливість призначення ліквідатора. Комісія чи ліквідатор здійснюють повноваження щодо управління справами юридичної особи, що припиняється (ч. 3 ст. 105 ЦК). Отже, ні ліквідаційна комісія, ні ліквідатор не можуть бути визнані тими суб’єктами, на яких може бути покладено обов’язок капіталізації платежів за рахунок свого майна у разі відсутності майна юридичної особи, що ліквідується.

5. З наведених у попередньому пункті коментаря міркувань є неможливим пред’явлення потерпілим позову до ліквідаційної комісії.

Стаття 1206. Відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину