Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов’язана повернути доходи.

2. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

1. Зміст зобов’язань щодо набуття або збереження майна без достатньої правової підстави не обмежується обов’язком боржника повернути безпідставно набуте чи збережене майно. Особа, яка безпідставно набула або зберегла майно, зобов’язана також відшкодувати іншій стороні всі доходи, які названа особа одержала чи могла одержати від цього майна за період від дня, коли ця особа дізналася чи могла дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави, до дня фактичного повернення майна.

2. Ще один обов’язок, який несе особа, яка набула майно без достатньої правової підстави перед кредитором, — це обов’язок відшкодувати грошову суму, що складає різницю у вартості майна, якщо вона зменшилася в результаті дій чи бездіяльності цієї особи за період від дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про безпідставність набуття майна. Із ч. 1 ст. 1214 ЦК можна зробити висновок про юридичний склад, який породжує зазначений обов’язок особи, яка безпідставно набула майно. До цього юридичного складу входять: 1) погіршення майна; 2) дії або бездіяльність особи, яка набула майно; 3) причинний зв’язок між цими діями чи бездіяльністю та погіршення майна; 4) коли ідеться про те, що особа відповідає, до цього складу має входити вина названої особи (ст. 614 ЦК). Тут законодавець виходить із того, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, має турбуватись про це майно як про своє власне. При цьому виключається покладення на особу, що набула майно без достатньої правової підстави, обов’язку відшкодувати грошову суму, на яку зменшилась вартість цього майна, якщо таке погіршення сталося до того, як зазначена особа дізналась про безпідставність набуття майна.

3. На стороні суб’єкта, що має право вимагати повернення майна від особи, яка набула чи зберегла його без достатньої правової підстави, також виникає зобов’язання перед цією особою. Його зміст полягає у відшкодуванні особі, яка безпідставно набула чи зберегла майно, необхідних витрат на майно, які зроблені цією особою від часу, коли вона дізналась чи могла дізнатись про безпідставність набуття або збереження майна.

4. Пряме посилання у ч. 2 ст. 1214 ЦК на ст. 536 ЦК означає, що в силу ч. 2 ст. 1057, ч. 2 ст. 1054 ЦК розмір процентів при цьому має визначатись відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК (а не ч. 2 ст. 625 ЦК). Отже, розмір процентів визначається на рівні ставки Національного банку України на день, за який нараховуються проценти.

Стаття 1215. Безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню

1. Не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

1. Суспільні відносини, що регулюються цивільним законодавством, визначаються ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 9 ЦК. Але заборона вимагати повернення безпідставно набутих коштів, що встановлена ст. 1215 ЦК, має значно більш широку сферу дії.

2. Стаття 127 КЗпП [17] регулює тільки відносини між роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) та працівниками з приводу відрахувань із заробітної плати. Тому зазначення у цій статті про право роботодавця видати в межах певного строку наказ (розпорядження) про відрахування із заробітної плати не зачіпає решти правовідносин, які виникають унаслідок безпідставної виплати заробітної плати та на які поширюється чинність ст. 1215 ЦК. Заробітна плата, що виплачена добровільно й отримана безпідставно, не підлягає поверненню, крім випадків, коли вона була виплачена в результаті лічильної помилки роботодавця або недобросовісності з боку набувача.

3. Викладене в попередньому пункті правило поширюється на платежі, про які йдеться далі:

1) платежі, що прирівнюються до заробітної плати. До таких платежів належить віднести всі платежі, що здійснюються роботодавцями на користь працівників та зазначені у ст. 2 Закону «Про оплату праці» [69] (всі види оплати праці, гарантійні і компенсаційні виплати);

2) пенсії. У ч. 1 ст. 1215 ЦК прямо зазначається на те, що ця стаття поширюється на безпідставно виплачені пенсії. Але ж переважно перед цим правилом застосовується частина перша ст. 103 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [161], відповідно до якої стягненню на підставі рішення органу соціального забезпечення підлягають суми пенсій, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку. При цьому термін «зловживання» визначається досить широко, зокрема, як подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім’ї. Отже, безпідставно виплачена сума пенсії у зв’язку з лічильною помилкою не стягується;

3) допомоги. Ідеться про всі види допомоги, що виплачуються в порядку загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також інші види допомоги (в тому числі і ті, що виплачуються роботодавцем за заявами працівників). Закони «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [112] і «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» [125] не встановлюють будь-яких правил щодо повернення безпідставно отриманих страхових виплат. Тому до цих відносин прямо застосовується ст. 1215 ЦК. Частина 3 ст. 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [114] встановлює спеціальні правила про повернення безпідставно отриманих допомоги по безробіттю та інших виплат, передбачених цим Законом, що виключає застосування до таких відносин ст. 1215 ЦК. Частина 3 ст. 36 цього Закону покладає на застрахованого обов’язок повернути суми виплаченого забезпечення і вартість наданих послуг, якщо вони були виплачені внаслідок умисного невиконання застрахованим своїх обов’язків (щодо надання відомостей про обставини, які впливають на право отримання забезпечення та відповідних соціальних послуг). Такий самий обов’язок покладається на застрахованого у разі «зловживання ними» (обов’язками). Це є один із випадків, коли в законі допущена очевидна помилка. Зловживати обов’язками не можна, бо зловживання взагалі можливе лише у сфері, де особі надаються певні можливості, в тому числі і правові. З огляду на припустимість врахування при тлумаченні актів законодавства якості нормативного матеріалу, наведене положення ч. З ст. 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» має тлумачитись так: підставою повернення застрахованим отриманих сум допомоги або вартості отриманих соціальних послуг є зловживання з боку застрахованого, унаслідок якого виплата забезпечення чи надання соціальних послуг здійснювались без достатньої правової підстави.

У разі припинення застрахованим професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних правил або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) на нього покладається обов’язок відшкодування суми витрат на професіональну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації (абзац другий ч. 3 ст. 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»);

4) стипендії. Чинне законодавство про стипендії не встановлює будь-яких спеціальних правил щодо повернення безпідставно отриманої стипендії. Тому до таких відносин прямо застосовується ст. 1215 ЦК;

5) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Інститут відшкодування шкоди не регулює відносини щодо повернення надміру отриманих сум відшкодування. Такі відносини регулюються інститутом набуття, збереження майна без правової підстави. Але за відсутності обставин, на які зазначається у ст. 1215 ЦК (рахункової помилки чи недобросовісності з боку набувача), повернення сум відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, не здійснюється;

6) аліменти. Сімейний кодекс [28] не встановлює будь-яких правил щодо повернення безпідставно отриманих аліментів. Такі відносини регулюються ст. 1215 ЦК. Чинність цієї статті поширюється також на відносини щодо повернення інших грошових сум, виплачених фізичній особі як засіб до існування.