Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

13. З урахуванням викладеного у попередньому пункті коментаря слід зробити висновок про те, що порядок визначення розміру відшкодування з набранням чинності Цивільним кодексом 2003 року різко змінився і спростився. Середній місячний заробіток (дохід) потерпілого ділиться на кількість осіб, які фактично утримувались за рахунок заробітку (доходу) потерпілого. У такий спосіб визначається частка середньої місячної заробітної плати, що припадала на самого потерпілого і осіб, що перебували на утриманні потерпілого, але не мали права на одержання від нього утримання. На частку, що припадала на самого потерпілого та осіб, що перебували на його утриманні за відсутності права на його одержання, розмір середньої місячної заробітної плати потерпілого зменшується. Решта заробітку ділиться на кількість осіб, що мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого (годувальника). У такий спосіб визначається розмір відшкодування шкоди на кожну із осіб, що має право на таке відшкодування.

14. У зв’язку з відсутністю правових норм, які детально врегулювали б порядок визначення розміру відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого (годувальника), на кожну із осіб, яка має право на відшкодування, а також у зв’язку з недостатньою соціальною обґрунтованістю положень ст. 1200 ЦК не виключається, що суд з урахуванням конкретних обставин та на підставі принципу верховенства права дійде висновку про необхідність деякого відступлення від положень цієї статті.

15. Середня місячна заробітна плата потерпілого (годувальника) має визначатись із застосуванням за аналогією правил ст. 1197 ЦК, що поширюється на відносини щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Визначена у такий спосіб середня місячна заробітна плата підлягає збільшенню на суму щомісячної пенсії, що її отримував потерпілий, суми, які потерпілий отримував у розрахунку на місяць за договором довічного утримання (догляду), на суми інших «аналогічних» виплат. При цьому «аналогічними» слід вважати інші систематичні виплати (доходи), оскільки в контексті ч. 2 ст. 1200 ЦК названі тут пенсії і доходи за договором довічного утримання мають одну спільну ознаку — систематичність. Це дає підстави для врахування при визначенні середнього місячного доходу потерпілого (годувальника) доходу від підприємницької діяльності, якщо потерпілий одночасно працював за трудовим договором (отримував заробітну плату) і здійснював підприємницьку діяльність. Доходи від виконання робіт та надання послуг за цивільно-правовими договорами зазвичай не підпадають під формулювання «аналогічні», що вживається в ч. 2 ст. 1200 ЦК. Але сьогоднішні масштаби виконання робіт та надання послуг фізичними особами на підставі цивільно-правових договорів є настільки великими, що відповідні доходи можуть бути визнані систематичними, а отже, аналогічними тим, що названі в ч. 2 ст. 1200 ЦК. У подібних випадках такі доходи повинні враховуватись при обчисленні середнього місячного заробітку потерпілого (годувальника).

16. Розмір відшкодування, визначений у порядку, що описаний вище, не підлягає зменшенню на суму будь-яких доходів, які отримує особа, на користь якої здійснюється відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого (годувальника). Із зазначення в ч. 3 ст. 1200 ЦК про те, що шкода відшкодовується в повному обсязі без врахування пенсії, призначеної внаслідок втрати годувальника (слід звернути увагу на те, що в контексті ч. 3 ст. 1200 ЦК під такою слід розуміти пенсію, що призначена у зв’язку з втратою того годувальника, смерть котрого стала підставою відшкодування шкоди), непрямо випливає і висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого інші пенсії підлягають врахуванню. Але цей правовий припис не підлягає застосуванню, оскільки він суперечить правовому припису, який прямо випливає із ч. 3 ст. 1200 ЦК і не передбачає врахування інших доходів особи, на користь якої здійснюється відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого (годувальника).

17. Після призначення відшкодування (за договором чи за рішенням суду) кількість осіб, що мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого (годувальника), може зменшитись (унаслідок смерті осіб, на користь яких здійснюється відшкодування, унаслідок відновлення працездатності інвалідів, на користь яких здійснювалось відшкодування). Але розмір відшкодування на користь кожної із осіб, що продовжують отримувати виплати в порядку відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого (годувальника), у таких та інших випадках не змінюється (не збільшується). Разом з тим розмір відшкодування, визначений на кожну із осіб, підлягає зміні в таких випадках: 1) у разі народження дитини, зачатої за життя потерпілого (годувальника), розмір відшкодування на кожну із осіб відповідно зменшується; 2) у разі призначення виплати відшкодування особі, що здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, розмір відшкодування на кожну із осіб відповідно зменшується; 3) у разі припинення відшкодування на користь таких осіб розмір відшкодування на решту осіб, на користь яких здійснюється виплата відшкодування, відповідно збільшується.

18. Зміна розміру відшкодування, визначеного договором (договорами), здійснюється через внесення змін до такого договору (договорів). У разі відмови боржника чи особи, на користь якої здійснюється виплата відшкодування, від внесення змін до договору, спір вирішується судом. При цьому слід враховувати, що сторона, яка заперечує проти зміни договору, не може посилатись на відсутність підстав для зміни договору, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК: ч. 4 ст. 1200 ЦК встановлює спеціальні правила про підстави зміни договору — зміни (збільшення чи зменшення) розміру відшкодування. Це правило підлягає переважному застосуванню перед загальним правилом ч. 2 ст. 625 ЦК.

Якщо розмір відшкодування на кожну особу встановлений рішенням суду, це рішення підлягає скасуванню у провадженні за нововиявленими обставинами, а справа вирішується через розгляд справи відповідно до Цивільного процесуального кодексу України та прийняття нового рішення.

19. Зазначення в абзаці другому ч. 4 ст. 1200 ЦК про те, що розмір відшкодування може бути збільшений законом, могло б мати реальне регулятивне значення за умови, що законодавець визнав для себе обов’язковими положення частини другої ст. 6 і частини другої ст. 19 Конституції, що приписують всім державним органам, у тому числі і єдиному органу законодавчої влади, підпорядковуватись закону. Але Верховна Рада визнає за припустиме видавати закони, що суперечать раніше прийнятим законам, а судова практика одночасно визнає, що за наявності суперечності між законами, прийнятими в різний час, перевагу слід надавати законам, прийнятим пізніше. За таких умов абзац другий ч. 4 ст. 1200 ЦК може отримати реальне значення лише в майбутньому, коли Верховна Рада почне дотримуватись згаданих вище конституційних вимог.

Стаття 1201. Відшкодування витрат на поховання

1. Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

1. Особа, відповідальна за смерть потерпілого, зобов’язана відшкодувати витрати на поховання та на спорудження пам’ятника. Ці витрати мають відшкодуватись у тій мірі, в якій вони є необхідними, тобто звичайними для людей, що проживають у цій місцевості. Слід вважати, що звичайними, а тому необхідними, є витрати як на саме поховання, так і на справляння релігійних обрядів, на придбання харчових продуктів та алкогольних напоїв для поминального обіду, на встановлення пам’ятника середньої для даної місцевості ціни.

2. Відшкодування витрат на поховання не зменшується на суму допомоги на поховання, отриманої за рахунок коштів соціального страхування, роботодавця або за рахунок інших джерел.

3. Суб’єктом, на користь якого відшкодовуються витрати на поховання, є особа, яка такі витрати зробила.

Стаття 1202. Порядок відшкодування шкоди

1. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

2. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

1. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок каліцтва, іншого ушкодження здоров’я або смерті годувальника, здійснюється щомісячно. Допускається стягнення (виплата) щомісячних платежів наперед, але не більш як за три роки. Це можливо за наявності на боці особи, на користь якої здійснюється відшкодування, обставин, що мають істотне значення. Якщо боржником у зобов’язанні щодо відшкодування шкоди є фізична особа, при прийнятті судом такого рішення має враховуватись матеріальне становище боржника.

2. Відшкодування витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 і ч. 1 ст. 1199 ЦК, здійснюється одноразово у міру виникнення потреби в таких витратах. Якщо вони знаходяться у причинному зв’язку з діями (бездіяльністю) потерпілого, що стали підставою відшкодування, суми відшкодування названих витрат можуть бути виплачені (стягнені) наперед у таких випадках: 1) на основі висновку відповідної лікарської експертизи в межах встановлених нею строків, впродовж яких буде існувати необхідність у відповідних видах додаткових витрат; 2) у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна.