Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

8. У зв’язку з виключенням із розрахункового періоду окремих календарних місяців не передбачається заміна цих місяців календарними місяцями, що передували розрахунковому періоду, а середня заробітна плата визначається за меншу кількість календарних місяців (а не за дванадцять чи три). Якщо потерпіла особа не пропрацювала в розрахунковому періоді жодного повного календарного місяця, середня заробітна плата повинна визначатись за фактично відпрацьовані дні (включаючи дні, коли особа не працювала, але за нею зберігалось місце роботи і середня заробітна плата або виплачувалась допомога згідно із законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також дні вимушеного прогулу у разі наступного поновлення особи на роботі). Середньоденний заробіток при цьому слід помножити на кількість робочих днів за графіком виходу даного працівника на роботу у відповідному місяці.

9. Положення ч. 2 ст. 1197 ЦК про особливості визначення розміру відшкодування у разі професійного захворювання не може застосовуватись, оскільки захворювання може бути кваліфіковане як професійне тільки у разі, коли потерпілий є стороною трудових правовідносин. А відшкодування шкоди, яка виникла в результаті професійного захворювання, здійснюється на підставі Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [112].

10. Частина 3 ст. 1197 ЦК визначає види виплат, що здійснюються роботодавцями на користь працівників, які (виплати) враховуються при обчисленні середнього місячного заробітку з метою подальшого визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. До таких виплат належать усі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи фізичних осіб. До таких виплат не можуть відноситись виплати за цивільно-правовими договорами (незалежно від того, зареєстрований потерпілий як підприємець чи ні).

11. У силу спеціального зазначення у абзаці другому ч. 3 ст. 1197 ЦК при обчисленні середнього заробітку для визначення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, не враховуються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку і вихідна допомога, хоча усі ці виплати є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. При цьому одноразові виплати слід розуміти як такі, що не передбачені системою оплати праці. Отже, до них (одноразових виплат) не належать премії квартальні, піврічні, а також винагорода за підсумками роботи підприємства за рік. Ці виплати слід враховувати у відповідні місяці розрахункового періоду у відповідній частці (одній дванадцятій, одній шостій, одній третій).

12. У випадку завдання каліцтва або ушкодження здоров’я особи в перший день роботи середня заробітна плата розраховується виходячи з місячної тарифної ставки (тарифної ставки, розмір якої розраховано за місяць).

13. Усі види оплати праці, допомога по тимчасовій непрацездатності при обчисленні середньої заробітної плати з метою визначення розміру відшкодування враховуються в сумах, нарахованих до відрахування податку на доходи фізичних осіб (а також до відрахування сум зборів на загальнообов’язкові державне соціальне страхування).

14. Абзац третій ч. 3 ст. 1197 ЦК встановлює два варіанти обчислення розміру середньої місячної заробітної плати для випадків, коли потерпілий на момент ушкодження здоров’я (завдання шкоди) не працював. Але ці правила не можуть застосовуватись, оскільки ч. 2 ст. 1195 ЦК приписує розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я особи, яка на момент ушкодження не працювала, визначати виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

15. Середня місячна заробітна плата потерпілого визначається за дванадцять або за три місяці до каліцтва, або іншого ушкодження здоров’я (абзац другий ч. 1 ст. 1197 ЦК). Але у разі зміни у бік підвищення розміру заробітку потерпілого у зв’язку з підвищенням заробітної плати за посадою, переведенням на вищеоплачувану роботу, прийняттям на роботу після закінчення освіти в період, за який розраховується середня місячна заробітна плата, при обчисленні середньої місячної заробітної плати, враховується лише заробіток після відповідної зміни. При цьому період, за який розраховується середня заробітна плата, може бути меншим, ніж дванадцять чи три місяці. У таких випадках, які і тоді, коли потерпілий пропрацював менш як дванадцять (чи три) місяців, враховується календарні місяці, хоч їх кількість буде меншою дванадцяти (трьох). Лише коли тривалість періоду після зміни розміру заробітку чи загальна тривалість роботи будуть меншими, ніж один календарний місяць, середня місячна заробітна плата має обчислюватись виходячи із заробітку за фактично відпрацьований час (ч. 4 ст. 1197 ЦК).

Стаття 1198. Визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи — підприємця

1. Розмір доходу фізичної особи — підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

2. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою — підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, визначається на підставі даних органу державної податкової служби.

3. Розмір доходу, втраченого фізичною особою — підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.

4. Розмір доходу, втраченого фізичною особою, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокатом, особою, зайнятою творчою діяльністю, та іншими), визначається у порядку, встановленому частинами першою — третьою цієї статті.

1. Цивільний кодекс не допускає врахування доходу, отриманого за цивільно- правовим договором, при обчисленні середньої заробітної плати особи, яка працювала, з метою визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров’я. Якщо ж обчислюється розмір доходу фізичної особи, що є підприємцем, для визначення розміру відшкодування такої шкоди, то не передбачається врахування заробітної плати (викладене стосується випадків, коли фізична особа одночасно або в окремі періоди в межах встановленого строку мала доходи і від підприємницької діяльності, і у вигляді заробітної плати).

2. Загальним правилом є обчислення доходу фізичної особи — підприємця з метою визначення розміру відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, виходячи із річного доходу в попередньому «господарському» (цей термін не можна тлумачити інакше, ніж календарний) році. Оскільки для визначення розміру відшкодування шкоди необхідно обчислити середній місячний дохід, річний дохід ділиться на дванадцять місяців. Якщо фізична особа отримувала дохід від підприємницької діяльності впродовж строку, який не складає календарного року, середній місячний дохід визначається виходячи із останніх дванадцяти місяців або за іншу (меншу) кількість місяців, якщо фізична особа отримувала дохід від підприємницької діяльності протягом меншої кількості місяців. Якщо тривалість періоду, протягом якого особа отримувала дохід від підприємницької діяльності, не складає одного календарного місяця, розмір відшкодування шкоди має визначатись як для особи, яка на момент ушкодження здоров’я не працювала, тобто виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

3. Частина 2 ст. 1198 ЦК приписує розмір відшкодування визначати виходячи із даних про дохід потерпілого, що надаються органом державної податкової служби. Податкове законодавство не виключає надання уточнених декларацій про доходи, які не можуть не враховуватись при наданні органом державної податкової служби відомостей про доходи фізичної особи — підприємця. При наданні відомостей про дохід фізичної особи — підприємця орган державної податкової служби враховує дохід, який отримала ця особа на поточний рахунок в банку або в касу з вирахуванням витрат, які здійснені у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності, тобто той дохід, який є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

4. Для визначення розміру відшкодування до уваги приймається дохід у сумах, нарахованих до відрахування податків.

5. До осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, належать адвокати, нотаріуси, особи, що зайняті творчою діяльністю. До таких осіб не належать фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами.

Стаття 1199. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я малолітньої або неповнолітньої особи

1. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов’язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.