Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

Стаття 1193. Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди

1. Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, — також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

3. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

1. Частини 1 і 2 ст. 1193 ЦК вирішують питання, які в заголовку цієї статті позначені як урахування вини потерпілого. На виняток із правил ч. 1 і 2 ст. 1193 ЦК в ч. З цієї статті визначається, в яких випадках вина потерпілого не враховується. Отже, чинність ч. 3 ст. 1193 ЦК поширюється не тільки на випадки грубої необережності потерпілого, а й на випадки, коли шкода потерпілому завдана внаслідок його умислу, якщо одночасно шкода перебуває в причинному зв’язку з винними діями іншої особи. Це означає, що умисел потерпілого не враховується у разі, коли у зв’язку із завданням шкоди винними діями правопорушника здійснюються відшкодування, передбачені ч. 3 ст. 1193 ЦК.

2. Частина 2 ст. 1193 ЦК застосовується у випадках, коли шкода стала наслідком дій чи бездіяльності потерпілого, яким притаманна ознака грубої необережності. Зокрема, ч. 2 ст. 1193 ЦК застосовується при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК). При визначенні розміру зменшення відшкодування враховується ступінь вини потерпілого, який припустився грубої необережності. Якщо особа, яка завдала шкоди, також є винною у завданні шкоди, враховується ступінь вини цієї особи. Формулювання ст. 454 ЦК 1963 р., що за змістом відповідає ч. 2 ст. 1193 ЦК 2003 р., тлумачилось так, що поняття грубої необережності не охоплює собою просту необачність, а виявляється, зокрема, в нетверезому стані, нехтуванні правилами безпеки руху тощо.

3. Не враховується вина потерпілого, в тому числі й умисел, при відшкодуванні додаткових витрат (ці витрати чітко визначаються в ч. 1 ст. 1195 ЦК), шкоди, завданої смертю годувальника (ст. 1200 ЦК), та у разі відшкодування витрат на поховання (ст. 1201 ЦК).

Стаття 1194. Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність

1. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

1. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, не звільняється повністю від відповідальності перед потерпілим. Якщо страхова виплата є недостатньою для повного відшкодування шкоди, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою відшкодовується особою, яка завдала шкоду. Законодавством про обов’язкове страхування відповідальності зазвичай встановлюється граничний розмір страхової виплати (страхового відшкодування).

§ 2. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ КАЛІЦТВОМ,

ІНШИМ УШКОДЖЕННЯМ ЗДОРОВ’Я АБО СМЕРТЮ

Стаття 1195. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я

1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

3. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв’язку з втратою здоров’я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

4. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

1. У ст. 1195 — 1208 ЦК йдеться про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Зміст цих статей свідчить про те, що вони встановлюють правила щодо відшкодування тільки майнової шкоди. Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, здійснюється відповідно до ст. 1168 і п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК.

2. Чинність ст. 1195 — 1208 ЦК не поширюється на відносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (зазначені нещасні випадки визначаються відповідно до Переліку обставин, за яких настає страховий випадок державного страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання [331]. Цей Перелік є додатком до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві), оскільки такі відносини регулюються Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [112].